Російська пропаганда, яка стверджує, що Україна веде війну за рахунок боргових зобов'язань, є неправдою, заявив Крамаренко.

Ілюстраційне зображення: bank.gov.ua

Державний борг, зобов'язання, забезпечене державою, банкрутство — що це означає?

Розгляньмо основні терміни: що таке державний борг та борг, що має державні гарантії? Чи існують між ними відмінності?

З юридичної точки зору, ці борги дійсно відрізняються. В Україні, коли йдеться про борги, які мають державні гарантії, зазвичай маються на увазі зобов'язання державних підприємств, корпорацій або банків. Ці установи зазвичай можуть отримувати кредити за більш вигідними умовами, ніж приватні компанії чи банки, оскільки їх підтримує держава. Це означає, що якщо у позичальника виникають проблеми, держава, яка виступає як гарант, може покрити ці борги. На жаль, в минулому ми не раз стали свідками ситуацій, коли держава втручалася і покривала зобов'язання своїх компаній. Проте фінансові аналітики та економісти, оцінюючи тягар на державний бюджет в іноземній валюті, зазвичай об'єднують ці борги в єдину категорію.

Продовжуючи обговорення коротких пояснень, давайте зосередимося на понятті дефолту: існує певний рівень боргів, при якому держава може оголосити дефолт. Розкрийте цю тему більш детально.

Термін "дефолт" є досить складним, оскільки існує безліч підходів до управління зовнішніми боргами. Наприклад, держава може без зволікань і вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, в такому випадку про дефолт не йдеться. Існують також обставини, коли у держави виникають тимчасові фінансові труднощі, і вона звертається до основних кредиторів для обговорення можливості реструктуризації боргу. Це може включати часткове списання, продовження термінів погашення або ж конвертацію боргу в інші фінансові інструменти.

В Україні подібні ситуації з зовнішніми боргами відбувалися раніше. Наприклад, у 2015 році країна провела реструктуризацію своїх зовнішніх зобов'язань. Це була непроста історія, яка не зовсім вигідно позначилася на Україні, але в той час йшли бойові дії, і ситуація була критичною, тому уряд був змушений погодитися на такі умови. Протягом останніх трьох років, після початку повномасштабної війни, Україна вжила ряд заходів для зменшення валютних виплат за зовнішніми боргами, оскільки фінансова підтримка була вкрай необхідна через війну. Було введено мораторій на деякі з цих виплат, та уряд вів переговори з кредиторами, досягнувши певних домовленостей. У цьому процесі значну допомогу надали міжнародні партнери, зокрема країни ЄС, США та Велика Британія. Для них це було вигідно, оскільки зрозуміло, що фінансуючи Україну, вони не хотіли б, щоб наш уряд одночасно виплачував борги з приватних кредитів, що могло б викликати певні непорозуміння. Саме тому країни-партнери підтримали наші зусилля, і кредитори, які володіли зовнішніми боргами, погодилися на вимоги України.

Існують випадки, коли дефолт оголошується, коли держава або компанія заявляє: "Все, я більше нічого не сплачую, вибачте, кому я заборгував, всім прощаю". Це справді складна ситуація, одна з найгірших. В Україні подібне ніколи не траплялося, хоча в інших країнах такі випадки мали місце.

Збільшення зовнішнього боргу України достатньо серйозні, проте це так чи інакше погашатиме Росія

Коли мова йде про цифру 2 мільярди 640 мільйонів доларів, це, безумовно, значна сума. Проте, якщо врахувати фінансову підтримку, кредити та інші види допомоги від наших партнерів, то цю величину не можна вважати надто великою. Однак, коли в прогнозах Міжнародного валютного фонду на наступний рік йдеться про 110% від ВВП, це викликає певну тривогу.

Хотів би додати ще кілька слів про дефолт. Нас часто лякають тим, що якщо держава перестає виконувати свої фінансові зобов'язання, це призводить до катастрофічних наслідків. Але це не завжди так і не зовсім відповідає дійсності. Наприклад, через війну ми в даний момент майже не отримуємо зовнішніх кредитів від приватних інвесторів. Фактично, 99,9% фінансування надходить від урядів, які приймають політичні рішення, не зважаючи на статус дефолту.

Щодо 110 %, то ця цифра фігурує зазвичай як співвідношення боргу державного з розрахунку на те, що, а от наскільки держава своїми податками зможе отримувати достатньо коштів, щоб виконувати усі свої зобов'язання -- бюджетні, оборона, медицина, освіта і так далі, з одного боку, а з іншого боку обслуговувати борг.

Зрозуміло, що зростання боргу у відносному вираженні до внутрішнього валового продукту ускладнює виконання фінансових зобов'язань. Проте важливо враховувати умови отримання кредитів: якщо держава займає кошти під низькі відсотки, вона може дозволити собі борг у 150%, 200% або навіть 300% від ВВП. На жаль, в Україні, через нестабільність економіки та військові дії, залучення коштів на ринку часто супроводжується високими відсотковими ставками. Тому показник у 110% виглядає не надто позитивно. Однак слід зазначити одне важливе фактор: з минулого року більшість боргових зобов'язань формувалася завдяки специфічним кредитам, які надавалися урядами інших країн, Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, а також ЄС. Ці позики були відносно дешевими, мають політичну підтримку і пропонуються на тривалі терміни з низькими відсотками. Такі умови є незвичними для країн із ситуацією, подібною до нашої.

Олександр Крамаренко. Фото: facebook

Додатковий аспект полягає в тому, що, наприклад, у рамках однієї з найбільших кредитних програм ЄС, що передбачає 18 мільярдів, погашення кредитів здійснюватиметься не Україною, а за рахунок заморожених активів Росії або безпосередньо з її бюджету. Таким чином, хоча значне збільшення зовнішнього боргу, яке спостерігається за останній рік, виглядає досить вагомо, і нові зобов'язання, які виникнуть цього року, виглядають серйозно, важливо враховувати, що умови цього пакета допомоги не дозволяють Україні нести фінансове навантаження. Погашення кредитів врешті-решт ляже на плечі Росії.

Найвагоміші відносини по кредитах в України не з іншими країнами, а з приватними кредиторами

Що ми беремо до уваги? Хто є нашими кредиторами? Які країни створюють найбільші труднощі у питанні повернення боргових зобов'язань?

Я б сказав, що ці питання не стільки проблемні, скільки важливі. З моєї точки зору, тут варто звернути увагу не стільки на держави, скільки на приватних кредиторів. Якщо я не помиляюся, наш борг по зовнішніх державних облігаціях, які виникли внаслідок реструктуризації 2015 року, становить приблизно 15 з чимось мільярдів. Ці облігації мають ще додаткові виплати, пов'язані з темпами зростання внутрішнього валового продукту, оскільки в рамках реструктуризації нам частину боргу списали, але відсотки прив'язали до темпів ВВП. І, дивлячись на ситуацію, ми фактично виконали цю умову: у 2024 році, після значного спаду у 2022-2023 роках, ми відзначили відновлення, що зобов'язує нас до виплат. Проте Міністерство фінансів займає позицію, що ми будемо вести переговори, щоб уникнути цих платежів, адже це фактично є штучне зростання. Воно викликане 20-відсотковим падінням у 2022 році, а потім відновленням. Оскільки ці кошти належать приватним кредиторам у формі боргових паперів, на мою думку, це серйозна проблема для Міністерства фінансів. Однак, якщо ми зможемо завершити цю війну на прийнятних для нас умовах, подальше обслуговування боргу під час відновлення є цілком реальним. Це, звичайно, вимагатиме певних ресурсів, але не буде критичним.

Дефолт є катастрофічним лише в ситуації, коли країна сильно покладається на надходження приватних іноземних інвестицій.

Наразі дані про офіційний розмір заборгованості активно обговорюються в медіа. Кожного разу, коли лунає слово "дефолт", у мене виникає підозра щодо можливих інформаційних маніпуляцій та спроб налякати громадськість. Чи є у моїх сумнівах обґрунтування?

Дійсно, це відомий російський наратив, що ми ведемо війну в борг, що прийдешнім поколінням доведеться це все виплачувати. Це брехня, тому що суттєва частина цих кредитів перекривається гарантіями того, що для їхнього погашення будуть використані російські активи. Крім того, є й історичний досвід, коли після Другої світової війни США в рамках плану Маршалла фактично списали борги тієї ж Великої Британії, а вони були дуже серйозні. Економічно це дуже схожа ситуація. Крім того, коли кажуть, що дефолт - це жахливо, воно жахливо тільки в тому випадку, коли держава залежить від припливу приватного іноземного капіталу. Якщо вона залежить від цього, то дефолт означає, що всі інвестори лякаються, припиняють надавати гроші і руйнується баланс із валютою, починає пливти курс національної валюти. Ми ж зараз ми не отримуємо приватного капіталу в будь-яких помітних розмірах з-за кордону, ми отримуємо винятково гроші або державні, або міжнародних фінансових інституцій. Тому коли починають "дути" про "дефолт - це жахливо" -- це, безумовно, неправда. Про російські наративи "війни в борг" я вже казав.

У цьому контексті я розмірковую про Сполучені Штати, де нещодавно відбулися вибори, і як з надійного партнера вони перетворилися на те, чим стали. Чи можливо, що щось подібне може трапитися в результаті виборів або серії виборів у країнах Європейського Союзу?

Скажіть, будь ласка, а що залишилось від вимог повернути 500 мільярдів доларів допомоги, які на початку висував шановний Дональд Трамп?

Нам це не зарахували як борг, тому все в порядку.

Цілком вірно, адже існують відповідні документи, й у нашому уряді працюють не безглузді люди. Там є фахівці, що мають юридичну освіту та досвід. Вони завжди звертаються за консультаціями до юристів перед тим, як підписувати боргові угоди. Кожен кредит – це об'ємний документ з багатьма умовами. І ці умови часто прописані в стилі "якщо". Це серйозні питання, які не підлягають простому перегляду чи зміні. Існують випадки, коли в таких контрактах зазначено, що у разі оголошення країною дефолту, кредитор має право вимагати дострокового повернення боргу та інші дії. Однак, враховуючи всі раніше згадані обставини, я вважаю, що такого ризику, зрештою, не існує.