Ціна може коливатися до 12 гривень, а ризики значні: експерти передбачають кризову ситуацію на ринку пального в Україні.

У той час, як українцям прогнозують значне зростання цін на пальне вже в лютому, деякі експерти говорять про можливість катастрофи на ринку. Статися вона може з низки причин.

Про це попереджає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. За його словами, Україна практично повністю залежить від імпорту моторного пального та скрапленого газу і, згідно з методологією RISK-EU (європейська система оцінки ризиків для кризових сценаріїв), Україна перебуває в критичній зоні за трьома ключовими видами пального. Ризиковий індекс (RS) для дизельного пального досягає 25 балів з 25 можливих, що відповідає максимальному рівню ризику.

У роздрібному сегменті зафіксовано значне зростання цін: бензин -- близько 67 грн/л, дизель -- до 73 грн/л. Причому різниця у ціні між різними АЗС може сягати 12 гривень. Так, преміальні мережі (OKKO, WOG, SOCAR) зафіксували ціни близько 62,99 грн/л, пояснюючи це валютним чинником та європейськими котируваннями. Дискаунтери ("БРСМ-Нафта", "Укр-Петроль") утримують ціни на рівні 51-54 грн/л.

"Така різниця може свідчити не лише про різний рівень сервісу чи якості, а й про структурні проблеми конкуренції. За оцінками Центру Разумкова, у преміальних мережах націнка може бути завищена не менш як на 5 грн/л. Сукупне податкове навантаження (ПДВ + акциз) сягає 42-47% вартості літра", -- стверджує Володимир Омельченко.

Як результат, заправка повного бака (50 л) на преміальній АЗС коштує близько 3000 грн, що відповідає 12,4% місячного доходу, за даними ПФУ (24 293 грн). Ситуацію ускладнює фіскальна політика. З 1 січня 2026 р. акцизи підвищено: бензин -- з 271,7 до 300,8 євро/т; дизель -- з 215,7 до 253,8 євро/т. Це додає до розрахункової роздрібної ціни 2-3 грн/л за обмеженої платоспроможності споживачів.

У цей час дизельне паливо виявилося найбільш ризикованим сегментом ринку, оскільки попит на нього різко зріс через зниження температури, відключення електрики та використання дизельних генераторів як у бізнесі, так і в домашніх умовах. За оцінками, споживання дизельного пального зросло більш ніж на 20%, при цьому країна повністю залежить від імпорту. При температурі -25°C звичайні дизельні суміші можуть втрачати текучість через утворення парафінових відкладень. Зимовий "арктичний" дизель (клас F, -32 °C) стає дефіцитом навіть у постачальників з Європи.

Можуть виникнути труднощі з постачанням бензину, адже порти Рені та Ізмаїл відповідають за 60% імпорту світлих нафтопродуктів. При температурі -25°C існує ризик часткового замерзання Дунаю, що може призвести до зупинки доставки пального баржами.

Альтернативні джерела, такі як польські та литовські нафтопереробні заводи, здебільшого забезпечують постачання автомобільним транспортом через західний кордон. Це призводить до зростання собівартості на 6-8 грн за літр, а також збільшує потребу в іноземній валюті та створює додаткове навантаження на логістичні процеси на кордоні.

З огляду на збільшення попиту на дизельне паливо для генераторів, також зростуть потреби в бензинових генераторах та бензині для них. Це може призвести до подорожчання цін і виникнення дефіциту.

Що стосується скрапленого газу, то він є надзвичайно важливим для домогосподарств, громадського транспорту та сфери таксі. Проте, існує суттєве фізичне обмеження: при температурах нижче -25 °C його ефективність використання знижується через недостатнє випаровування бутану. Наприклад, у стандартній суміші 50/50 (пропан/бутан) бутан, чия температура кипіння становить 0,5 °C, не може випаруватися при -25 °C, що призводить до зниження тиску в системі на 30-40%. Це, в свою чергу, викликає проблеми з роботою пальників і котлів, призводить до зупинок транспортних засобів і створює труднощі з отриманням тепла в приватному секторі.

"Імпорт LPG залежить від дунайських терміналів навіть більше, ніж бензин. Залізничне постачання через Польщу не забезпечує достатніх обсягів у період пікового попиту, а польський ринок у зимовий сезон має підвищене внутрішнє споживання. Додатковим ризиком є постачання некондиційних сумішей з низьким вмістом пропану, що призводить до зниження енергетичної цінності на 10-15% без гарантій придатності для морозного періоду", -- наголошує Володимир Омельченко.

На переконання фахівця, Україні необхідно:

- Різноманітність імпортних маршрутів: збільшення залізничних постачань через Литву та Польщу для зменшення залежності від річкових шляхів по Дунаю; створення резерву арктичного дизельного пального, що становить не менше 30 днів споживання.

- ясність у формуванні цін: впровадження громадського контролю за структурою ціни (витрати на виробництво, логістичні витрати, прибуток); перехід Антимонопольного комітету України до профілактичних заходів для запобігання зловживанням ринковою потужністю;

- Сприяння конкуренції: аналіз системи авансових платежів, які формують нерівноправні умови для малого та великого бізнесу; підтримка регіональних мереж як складника цінового балансу та забезпечення паливом прикордонних регіонів;

Технічне удосконалення: посилення стандартів контролю якості дизельного пального та обов'язкове використання зимових добавок; адаптація LPG-заправок до зимових паливних сумішей (80% пропану та 20% бутану);

- Альтернативні джерела тепла: впровадження програми з заготівлі та постачання дров у села як запас на випадок збоїв у постачанні газу та тривалих відключень електрики.