Реквієм за золотим божевіллям
Чому IT-індустрія в Україні перестане бути джерелом середнього класу.
Куди звернутися для швидкого заробітку? Це питання, що залишається актуальним у всі часи, а відповіді на нього варіюються. Кожна епоха приносить свої "золоті лихоманки", які сприяють накопиченню капіталів. Наприклад, фінансові технології у Великій Британії та Сінгапурі, мікроелектроніка в Південній Кореї, фармацевтична галузь в Ізраїлі стали основою для формування нового середнього класу в цих країнах.
Протягом останнього десятиліття IT-сфера стала справжнім рушієм змін для України. В період з 2012 по 2022 рік ця галузь виконувала функцію потужного соціального ліфта. Швидке навчання — і ось вже перша робота з заробітком у валюті; через рік-два практики — мідл-позиція; за три-чотири роки — статус сеньйора, стабільний дохід і ще більш привабливі можливості.
Цей феномен можна охарактеризувати як специфічний соціальний угоду між індустрією, ринком і державою, але у 2025 році він перестав виконувати свої функції. Причина не в тому, що ІТ-сфера зазнала краху. Ринок існує, але став більш конкурентоспроможним, зрілим і вимогливим. Він більше не приймає новачків, які прагнуть швидко заробити гроші після короткострокових курсів на кшталт "Тестувальник за два тижні".
Сьогоднішня індустрія більше орієнтується не на нові кадри, а на цінності: досвід, міждисциплінарні знання, вміння працювати в складних умовах ринку та з реальними продуктами. Вступити в сферу IT все ще можливо, проте це вже не простий шлях до швидкого заробітку. Чому так сталося?
У третьому кварталі 2025 року на одну вакансію фронтенд-розробника припадало більше 85 кандидатів, тоді як на позицію QA - понад 60. Якщо ж розглянути молодших спеціалістів, таких як trainee або junior, конкуренція стає ще більш запеклою. Однак навіть ці дані - це всього лише частина більшого явища.
Досить лише відкрити LinkedIn і переглянути вакансії міжнародних компаній, щоб усвідомити справжню картину: на одну посаду претендують тисячі кандидатів з різних країн. Ці причини не зводяться до єдиного чинника, а є наслідком кількох взаємопов'язаних процесів.
По-перше, економічний спад змусив технологічні компанії суттєво зменшити свої амбіції. У період 2020-2021 років стартапи отримували величезні інвестиції та активно набирали кадри, проте вже у 2025 році інвестори почали вимагати прибутковості. Масові звільнення в індустрії розробки в США та Європі призвели до утворення великої кількості досвідчених фахівців, які шукають роботу, що створило конкуренцію з новачками на світовому ринку праці.
По-друге, в ІТ-сфері переважають кандидати з Індії, Пакистану, Бангладеш та Філіппін. Щорічно там випускають сотні тисяч інженерів, багато з яких готові працювати за порівняно низькі гонорари. Це створює очевидні фінансові переваги для світових компаній. Ті, хто нещодавно спілкувався з технічною підтримкою великих платформ, могли помітити, що 99% співробітників розташовані в Азії.
По-третє, український ринок праці переповнений випускниками швидких курсів. З 2018 по 2022 роки IT-індустрія здобула величезну популярність, що спонукало тисячі людей пройти експрес-курси програмування, сподіваючись на покращення свого життя. У мирний і процвітаючий період такі кадри знайшли б своє місце на ринку, але нині попит на них недостатній.
Таким чином, етап доступного фінансування, коли компанії брали на роботу початківців з надією на їхній розвиток, підійшов до кінця. Глобальна конкурентна середа стала настільки жорсткою, що виживають лише ті, хто здатен запропонувати не просто "долоні", а справжню цінність. Обіцянки про навчання більше не мають попиту.
Протягом багатьох років Україна успішно закріпила свої позиції на світовому ІТ-ринку завдяки простій, проте дієвій стратегії: європейська якість з ціною, що трохи перевищує індійські стандарти. Українських спеціалістів цінують за їхню потужну математичну підготовку, креативність, здатність ефективно використовувати обмежені ресурси та інші позитивні якості.
Проте війна внесла свої корективи. Тепер для західних замовників ми потрапили до категорії з високими ризиками. Навіть якщо розробник — справжній талант, бізнес ставить питання: "Що, якщо його завтра призвуть до армії, зникне електрика або виникнуть проблеми з релокацією? Як це позначиться на термінах виконання проекту?".
Співчуття - це одне, але в корпоративних бюджетів своя логіка: ризики потрібно мінімізувати. Тому західні компанії почали робити вибір на користь безпечніших Польщі або В'єтнаму. Сувора правда в тому, що міжнародні замовники готові працювати з Україною лише тоді, коли ми пропонуємо щось унікальне.
Це може включати в себе глибокі знання, які важко відшукати навіть на міжнародному рівні; інженерні рішення, пов'язані з безпілотними літальними апаратами та іншими військовими і подвійними технологіями; а також досвід у створенні складних систем, яким не можуть похвалитися аутсорсингові компанії.
Умовно прості завдання - створення сайтів, верстка, підтримка - швидко мігрували в Азію та Латинську Америку. Там дешевше, стабільніше і без повітряних тривог.
Українським фахівцям залишилися системи високої складності рівня Enterprise та High-load. Тут недостатньо просто знати JavaScript або Java. Необхідні глибокі знання, багаторічний досвід, здатність до технічного та бізнесового аналізу, а також міждисциплінарні знання. Ринок розвивається в напрямку більшої складності, де добре почувають себе досвідчені спеціалісти та інженери. Новачків у цій області практично немає.
Ставлення до технологій штучного інтелекту може бути різноманітним. Деякі люди відчувають натхнення, інші – страх, а хтось вважає їх переоціненими. Проте їхній вплив на ринок праці та технологічні процеси є вже системним і незворотним. Це не лише новий інструмент, а й зміна самої суті виробництва програмного забезпечення.
Коли хтось каже, що ШІ не розумніший за людину, завжди варто уточнити: за яку саме людину? ШІ не змагається із сеньйор-розробником, який десять років проєктує складні системи. Натомість він випереджає початківця, який щойно навчився писати код. Їх порівняння стає некоректним, бо змагання відбувається не інтелектом, а ефективністю, швидкістю та вартістю виконання завдання.
Те, що раніше вимагало від розробника цілий день або навіть кілька годин, сучасні моделі здатні створити всього за хвилину. Однак це не означає, що отриманий код можна просто так впроваджувати в продакшн; він вимагає ретельного перегляду, тестування та корекції. Проте у ньому вже присутні логіка та структура, а рутинні завдання виконані. Штучний інтелект не втомлюється, не потребує навчання, не пропускає терміни і може працювати одночасно в різних напрямках.
Завдяки штучному інтелекту механічне кодування втрачає свою значущість. На перший план виходять інженерне мислення, вміння ідентифікувати проблеми, проектувати системи та готовність нести відповідальність за результати. Це є суттєвою трансформацією, яку вже помічає ринок.
У той час як традиційний аутсорсинг намагається утриматися на плаву, український сектор оборонних технологій зріс у двадцять разів всього за кілька років. В умовах війни, зростаючого попиту та неймовірної концентрації інженерних талантів виникає нова економічна сфера.
Необхідно усвідомлювати обсяг: Україна перетворилася на майданчик для військових інновацій. Саме тут розробляються рішення, які західні збройні сили лише замислюються ввести в експлуатацію в найближчому майбутньому. Звичайно, технології дронів викликають інтерес у різних комерційних замовників.
На перший погляд, це може здаватися перспективною можливістю: розробляйте програмне забезпечення для дронів, і у вас буде робота на багато років. Але тут виникає парадокс української оборонної технології: ринок розвивається з неймовірною швидкістю, але кваліфікованих спеціалістів катастрофічно не вистачає. Адже це не просто сфера для тих, хто "знає, як програмувати"; MilTech функціонує за зовсім іншими принципами.
У часи війни навіть одна помилка в програмному коді може призвести не лише до збою, а й до серйозних втрат у техніці або загрози для виконання місії. Це створює особливу відповідальність, що вимагає залучення фахівців високого рівня, які мають глибоке розуміння специфіки справи. Необхідна потужна технічна база, а також знання фізики та математики на такому рівні, з яким український аутсорсинг раніше майже не стикався. Отже, хоч у нас є перспективні напрямки, поріг для входу в них значно підвищений.
Не слід обирати IT тільки через можливість швидко заробити, адже така перспектива вже не актуальна. Якщо вас не захоплюють математика, фізика чи технічні аспекти, то вам буде важко конкурувати. Сфера знову звернулася до своїх основ - інженерії, а вона ніколи не була простою.
Інвестуйте в університетську освіту, тривале менторство, реальні проєкти. Ці речі створюють навички, які не зникнуть через технологічний бум чи падіння ринку.
