Путін як алхімік: економіка Росії потребує справжнього дива для порятунку, а навряд чи авторитарний лідер володіє магічними здібностями.

Економіка Росії функціонує за протиприродними законами, які збудовані за примхою Путіна. Але ця алхімія, запевняє фінансовий консультант Олександр Коляндр у колонці для The Spectator, не може тривати вічно -- достатньо одного неправильного руху, і все обвалиться.

Фінансисти Кремля опинилися перед серйозною проблемою: державний бюджет Росії, раніше символ стрімкого розвитку, тепер сигналізує про кризу. Цифри безжальні. У червні бюджетний дефіцит країни зріс до 3,7 трильйона рублів (близько 34 мільярдів фунтів стерлінгів), майже досягнувши встановленого на цей рік законодавчого ліміту. У процентному співвідношенні до ВВП дефіцит може перевищити критичну позначку в 1,7%, що змушує спікера Ради Федерації Валентину Матвієнко з рішучістю, схожою на вікторіанську гувернантку, закликати до "жорсткої економії".

Причиною фінансової кризи в Москві є надмірний оптимізм. У вересні минулого року представники уряду з впевненістю передбачали, що дефіцит бюджету в 2025 році складе лише 0,5% від ВВП. Вони сподівалися на ціну нафти марки Brent на рівні 66 доларів за барель, стабільне зростання економіки на 2,6% та зручний курс рубля в 100 за долар. Проте, замість цього, вони стали свідками швидкого падіння своїх прогнозів.

У першому півріччі доходи від продажу нафти і газу, які становлять понад чверть доходів російської держави, скоротилися на 17% порівняно з минулим роком і на 25% нижчі за прогнози. Консенсус-прогноз ринку щодо ціни нафти марки Brent на наступний рік коливається між 55 і 65 доларами за барель, що є нижчим за прогнози уряду. Тим часом несподівано сильний рубль означає менше рублів за експортований барель, що створює своєрідну проблему занадто успішної валюти.

Ситуація в економіці виглядає досить тривожно. Темпи зростання, які ще в 2024 році становили 4,3%, різко знизилися до 1,4% у першому кварталі цього року. Центральний банк тепер очікує, що у 2025 році зростання не перевищить 1,5%. Такий спад у розвитку економіки призводить до зменшення доходів від ПДВ та прибуткового податку, що створює замкнене коло, яке навіть викликало б занепокоєння у Гордона Брауна. Зниження економічного зростання також негативно позначається на ВВП, і враховуючи щомісячне зростання номінального бюджетного дефіциту, існує реальна загроза, що встановлений законодавчий ліміт у 1,7% для співвідношення дефіциту до ВВП може бути перевищено цього року.

Бухгалтери президента Путіна опинилися перед серйозною ситуацією. Глава держави запевнив, що не підвищуватиме податки, унеможливив значну девальвацію рубля (що могло б викликати зростання інфляційних показників та збільшення витрат держави) і закріпив фінансування для оборони, безпеки та соціальних програм. Тепер вони грають у фіскальну "Дженгу", де видалення неправильного елемента може призвести до руйнування всієї структури.

Оборонні витрати складають близько 172 мільярдів доларів, що становить 7,7% від валового внутрішнього продукту, і вірогідність їх значного зменшення є вкрай низькою. Запаси радянської артилерії, які спочатку слугували для підтримки військових дій в Україні, швидко вичерпуються, що зобов'язує до дорогого процесу переозброєння. Кремль вважає, що військове виробництво має залишатися основним двигуном економічного зростання — стратегія, що нагадує сталінські часи, але яка може призвести до серйозних фінансових труднощів для держави.

З обмеженими ресурсами уряд покладе фінансовий тягар на бізнес і громадян, використовуючи при цьому хитрість московського даішника. Підприємства опиняться перед загрозою втрати субсидій та водночас будуть змушені покривати додаткові витрати на безпеку і соціальні програми, що навряд чи сприятиме залученню інвестицій чи розвитку інновацій. Громадяни можуть очікувати зростання мит за реєстрацію автомобілів, підвищення акцизів на дрібні радощі життя та збільшення штрафів. Це жорстка економія в російському стилі: безжальна, але подана під виглядом патріотичного обов'язку.

Фіскальні стратегії даного режиму вказують на наявність значніших ризиків і вразливостей.

У 2022 році, коли санкції почали проявляти свої наслідки, російські компанії та громадяни вишикувалися в черги за державною підтримкою, отримуючи значну допомогу в обмін на свій патріотичний запал. Наразі державний бюджет вичерпан, але цей запал має залишитися без змін – адже в Росії під керівництвом Путіна інакодумство вважається набагато більшим ризиком, ніж фінансова криза.

На цей крихкий баланс впливають дві зовнішні загрози. Якщо президент Дональд Трамп реалізує свої наміри щодо обмеження торгівлі російською нафтою, або якщо Європейський Союз введе нові технологічні санкції, фінансові можливості Москви можуть зазнати серйозних ускладнень. До цього часу Кремлю вдавалося підтримувати фінансування війни без виникнення масових протестів, але простір для маневру стає все більш обмеженим.

Великий експеримент Путіна — це спроба довести, що Росія здатна витримати тиск Заходу, зберігаючи при цьому внутрішню стабільність. Важливу роль у цьому відіграє економічна алхімія. Перетворення країни, що базується на нафті, на військову економіку мало б продемонструвати її стійкість. Проте, існує ризик, що це лише підтвердить: навіть у авторитарних режимах неможливо ігнорувати елементарні економічні закони.