ПриватБанк проти колишніх власників: чому суд у Великій Британії не прийняв сторону Коломойського та Боголюбова.
Стратегії Коломойського та Боголюбова виявилися для них витратними — вони коштували їм мільярди доларів.
Судові органи Великої Британії зобов'язали Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова відшкодувати витрати ПриватБанку на підставі принципу "повного відшкодування", що передбачає вищий розмір компенсації у випадках, коли дії програвшої сторони виправдовують таке рішення. Це свідчить про те, що суддя вніс покарання для колишніх власників банку за їх неналежну поведінку під час судового процесу. Такий висновок можна зробити на основі інформації, наданої ПриватБанком.
Банк підкреслив, що "в цьому контексті Суддя Трауер зауважив, що позиції Відповідачів виявилися суттєво неправдоподібними та базувалися на свідомій дезінформації". Також він зазначив, що спроби пана Боголюбова дистанціюватися від шахрайських дій "виявилися глибоко оманливими та недоброчесними". Суд встановив, що як пан Коломойський, так і пан Боголюбов представили "позицію, яка мала на меті ввести суд в оману".
Як зазначало видання ZN.UA, суддя неодноразово вказував відповідачам на їхнє свідоме нехлюйство та затягування розгляду справи з будь-якого приводу. У одному з рішень суддя прямо вказує, що пан Коломойський "ігнорує судові розпорядження та не діє оперативно і раціонально". Він також додає, що поведінку Коломойського можна "порівняти з вичавлюванням крові з каменю, що абсолютно не відповідає зобов'язанням щодо співпраці з судом для досягнення основної мети". Суддя не мав можливості бачити Коломойського вживу, але його відчуття були точними. Можливо, краще, що Ігор Валерійович відмовився від свідчень, оскільки це могло призвести до ще гірших наслідків. Про це йдеться в статті "Як Коломойський і Боголюбов зазнали поразки у Високому суді Лондона".
Інформували, що до позовної заяви постійно намагалися внести, за словами судді, "запізнілі" зміни. Наприклад, одна з поправок стосувалася зміни валюти позову в березні 2023 року. Позивач у будь-якому випадку отримував від відповідачів документи або в останній момент, або із затримкою. Суд також отримував численні запити: від проведення слухань до "паперового" розгляду, від прохання про додатковий час для подання доказів до прохання ігнорувати те, що жодних доказів в кінцевому підсумку так і не було надано. Як би там не було, така поведінка характерна і для українських судів, але британську правову систему це дратувало. Як зазначив суддя, це була "необґрунтована та потенційно шкідлива тактика затягування".
