Представниця ЦПК зазначила: "Санкції щодо Міндіча є лише виправданням".

Чи відповідає реакція уряду на результати корупційного розслідування НАБУ та САП у справі "Мідас" належному рівню? Які шанси на повернення вкрадених державних коштів? DW провела бесіду з адвокаткою ЦПК Тетяною Шевчук.

Після викриття масштабної корупції в енергетиці навколо державної компанії "Енергоатом" президент України Володимир Зеленський ввів санкції Ради нацбезпеки та оборони (РНБО) проти підозрюваних у цій справі. Йдеться про бізнесмена, співвласника студії "Квартал-95" Тимура Міндіча, якого називають наближеним до Зеленського, та бізнесмена Олександра Цукермана. Розслідування, що його провели Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціальна антикорупційна прокуратура (САП), вже спричинило кадрові рішення з боку Кабміну: уряд вніс на розгляд Верховної Ради подання про звільнення з посади міністра юстиції Германа Галущенка та міністерки енергетики Світлани Гринчук. Але чи достатньо таких кроків? Про реакцію української влади на масштабний корупційний скандал DW поговорила з юристкою, членкинею правління Центру протидії корупції Тетяною Шевчук.

DW: Пані Шевчук, пройшло кілька днів від моменту публікації матеріалів операції НАБУ "Мідас", що виявила значну корупційну схему в енергетичному секторі, яка має зв'язок з оточенням Володимира Зеленського. Як ви вважаєте, чи була реакція президента та влади загалом адекватною на ці серйозні корупційні загрози?

Тетяна Шевчук: Факт існування злочинної групи, учасники якої мають статус бізнес-партнерів та друзів Зеленського, є абсолютно неадекватним. Ця близькість до влади давала можливість привласнювати кошти з стратегічних компаній під час війни.

На початку президент відреагував так: зробив вигляд, що нічого не сталося, і заявив, що нехай правосуддя розбирається в цій ситуації. Але згодом ми почали спостерігати процес звільнень. Це те, що повинно було відбутися з першого дня. Всі винні мали бути негайно усунуті та звільнені, без затримок до наступного засідання Ради. Це все виглядає як затягування часу, відкладання рішень і намагання заговорити проблему — тобто зменшення іміджевих ризиків.

Як щодо рішень РНБО про санкції проти Тимура Міндіча та Олександра Цукермана? Президент наклав на них трирічні обмеження, як зазначено в його постанові, стосовно громадян Ізраїлю.

Санкції - це політичне рішення. Мені не зовсім зрозумілі підстави їх накладання. Вони просто показують, що президент щось робить, що нібито в нього немає друзів і він готовий застосовувати жорсткі заходи проти свого друга.

Однак, насправді для Міндіча, який залишив країну і отримав волю, це не матиме жодного впливу. Навпаки, коли постане питання його екстрадиції, Міндіч може стверджувати: "Погляньте, мені в Україні накладені санкції, отже, це політичне переслідування, і я не можу бути екстрадований".

Залишається ще одне важливе питання – масові звільнення в найближчому оточенні президента. Мова йде не лише про Галущенка (міністра юстиції України Германа Галущенка. - Ред.) та Чернишова (колишнього віцепрем'єр-міністра України, ексміністра національної єдності Олексія Чернишова. - Ред.). Численні посадовці були або залучені, або мали знати про ситуацію в "Енергоатомі". Четвертий день триває, а вони всі ще обіймають свої посади. Це абсолютно неприйнятна реакція.

Як би ви охарактеризували впровадження санкцій щодо осіб, яким висунуті обвинувачення у кримінальному провадженні?

Санкційні механізми - це коли ми не можемо дотягнутися до особи, а особа несе загрозу національній безпеці України, тоді приймається політичне рішення про обмеження прав і свобод цієї особи в Україні.

Міндіч, безумовно, становить ризик для національної безпеки, оскільки корупційні схеми в "Енергоатомі" загрожують цілісності держави. Проте санкційний механізм функціонує інакше. Щоб накласти санкції на громадян України, необхідно довести їхню причетність до терористичних дій. Мені було б цікаво дізнатися, які аргументи наводив Кабінет Міністрів для введення цих санкцій.

Який реальний ефект можуть мати ці санкції? Чи вплине їх введення на ситуацію Міндіча та Цукермана?

Міндіч хіба що не зможе управляти та виводити дивіденди з "95 кварталу". На Міндічі формально не було жодних активів у сфері енергетики. Санкції - це відмазка для бідних. Типу: "правоохоронці знайшли нову корупцію, молодці, а президент теж не терпить корупцію і накладає санкції". Це якби такий політичний вихід для президента. Санкції загальні, передбачають заборону на будь-які операції з активами. Але для Міндіча санкції взагалі, як то кажуть, мертвому припарка. Його немає в Україні.

Якщо, на вашу думку, введені санкції мають незначний ефект, чи можуть вони виявитися шкідливими в якійсь мірі?

Шкоду бачу в питаннях потенційної екстрадиції, наприклад. Щодо розслідування - якщо інші органи під приводом санкційних питань не втручатимуться в роботу НАБУ і САП, то проблем не бачу.

Чи змогли учасники корупційної схеми легалізувати те, що отримали, як каже слідство, на "відкатах" і чи можна кошти повернути державі?

Це є свідчення у справі. НАБУ не оголошувало б про 100 мільйонів лише за одним епізодом відмивання коштів, якби не володіло доказовою базою. Які саме активи проходили легалізацію – це частина слідчих матеріалів.

Існує серйозна проблема, яку ми можемо спостерігати з оприлюднених аудіозаписів: люди просто отримували готівку і використовували її на свій розсуд. Однак є один яскравий, матеріальний приклад легалізації — це будинки в Козині. Чотири резиденції, зведені кооперативом "Династія". На записах чітко видно, що кошти були направлені на будівництво цих розкішних маєтків. Це була по суті легалізація: гроші, вкрадені з енергетичної компанії, витрачалися на зведення цих будинків. Історія абсолютно аналогічна тій, що стосується Межигір'я Януковича.

Цей актив може бути заарештований і повернутий?

Так, але це в процесі кримінального розслідування. На жаль, можливо лише після вироку суду. Активи арештовуються в процесі - думаю, НАБУ те, що могли знайти тут, уже арештували або в процесі арешту. Подальша конфіскація можлива, але це час, потрібен вирок суду.

Чи існує шанс повернути кошти, якщо підозрюваний у цій кримінальній справі зміг вивезти їх за межі країни?

На опублікованих плівках НАБУ можна побачити, як відбувалася купівля нерухомості в Швейцарії, зокрема, заміського будинку вартістю шість мільйонів доларів. Кошти вивозилися за межі країни в готівці і легалізовувалися через такі країни, як Сейшели та Маврикій, що свідчить про складну багатонаціональну схему.

Щодо можливості повернення - так, але залежить від країни і доказової бази, яку вдасться зібрати детективам. У нас є прецеденти арештів за кордоном і повернення активів. НАБУ таке вже робило, в них є напрацьована мережа контактів з правоохоронними органами інших держав. Основна проблема - час і ресурси.

Чи вдасться завершити цю справу до винесення вироку?

Я щиро вірю в це. Це непросто, адже справа дійсно є надзвичайно складною. Існує безліч свідчень, особливо коли йдеться про встановлення відповідальності високопосадовців.

Проте існують певні особливості. Чому ж особи, що займають владні позиції, стверджують: "Нехай суд розглядає"? Вони чудово усвідомлюють, що є безліч способів затягування розгляду справи або внесення змін у законодавство. Лише за цей рік ми зафіксували три або чотири спроби внести нові норми амністії до Кримінального кодексу. Крім того, є поправки Лозового, які надають обвинуваченим можливість затягувати процес, а згодом закривати справи через закінчення термінів розслідування. Варіантів чимало, тому важливо, щоб суспільство уважно стежило за розвитком подій.

Зарубіжні партнери висловили впевненість, що їхня підтримка України триватиме, незважаючи на виявлення серйозних корупційних схем. Але чи потрібно запроваджувати більш суворий моніторинг міжнародної допомоги?

Вважаю, що контроль стане більш жорстким, але йдеться не лише про контроль через допомогу. Цікаво, що корупційні випадки мали місце в "Енергоатомі" - підприємстві, яке отримувало найменше підтримки від міжнародних партнерів саме через свою непрозору діяльність та проблеми в корпоративному управлінні.

Ми не раз підкреслювали, що "Енергоатом" є компанією з численними проблемами. Вимога Міжнародного валютного фонду полягає у створенні незалежної наглядової ради, проте ми затягуємо виконання цього зобов'язання. Це є системною проблемою, про яку наші партнери були поінформовані.

Замість фокусування на безпосередньому контролі допомоги, тепер ми маємо зосередитися на вимогах до реформ. Існує усвідомлення, що лише контроль за власними фінансами не є достатнім. Необхідно також забезпечити нагляд за українськими ресурсами, щоб зменшити корупцію серед наближених до влади осіб і, відповідно, знизити потребу в міжнародній фінансовій підтримці.

Чи є зв'язок між літньою історією, спробами обмежити незалежність НАБУ та САП, та справою "Мідас"?

Тісно пов'язані між собою. Тепер усі деталі стали на свої місця. Спочатку ми вважали, що атака на НАБУ є лише відповіддю на справу Чернишова, але виявилося, що ці особи вже знали про активне розслідування їхніх дій. Замість того, щоб припинити свою злочинну діяльність, вони вирішили вжити альтернативний план: атакувати НАБУ і підривати процес євроінтеграції, аби продовжити свою діяльність у "Енергоатомі". З огляду на оприлюднені записи, стає зрозуміло, що вони усвідомлювали, що їх розслідують, і прагнули зупинити слідство, усунувши детектива Мамедрасулова, який певний час очолював цю справу в НАБУ, сподіваючись, що організація відмовиться від розслідування, а вони зможуть продовжувати красти.

Якби в липні не відбувалися ці акції протесту з "картонками" на підтримку незалежності НАБУ і САП, ми б ніколи не отримали інформацію про ці записи. Журналісти, можливо, займалися б розслідуваннями, але вони могли б охопити лише деяких виконавців, без жодних правових наслідків.

Масштаби корупції, як чутно з аудіозаписів НАБУ, вірогідно сягали не лише "Енергоатому", а й правоохоронних інституцій. Що тепер робити з цими інституціями?

Навіть з того, що оприлюднили, видно: всі люди, які обговорюють на плівках цю історію, кажуть, що вони все вирішили. Не можна вкрасти такі гроші, щоб ніхто не знав і не здогадувався. Вони знали, що їх покривають правоохоронці. Зараз є питання про перезапуск керівництва всіх інших правоохоронних органів, які або знали про цю схему, або були настільки бездіяльні, що навіть не намагалися про це дізнатися.

Було проведено численні розслідування щодо завищення цін у тендерних процесах. Компанія "Енергоатом" не надавала інформацію про свої прибутки і відмовлялася відкрити фінансову звітність, навіть коли депутати зверталися з відповідними запитами. Вона намагалася переконати державу в необхідності будівництва енергетичних реакторів, які в той час не були актуальними. І ось, з'являється прем'єрка і заявляє, що нібито нічого не знали, пропонує розпустити наглядову раду та призначити аудит. Безліч людей ігнорували існуючі проблеми.

Зараз потрібно дослідити, хто що не зробив, хто знав або міг знати про проблему. Це повинні бути масові звільнення всіх причетних і призначення професіоналів.