Перший удар за межами Чорного моря: як Україна започаткувала новий фронт у боротьбі з тіньовим флотом Росії.
Атака СБУ на російський танкер "QENDIL" у нейтральних водах Середземного моря може здаватися незначною на перший погляд. Тут немає вантажу, немає загрози екологічної катастрофи, і жодних термінових заяв. Проте саме ця спокійна обстановка є ключовим сигналом зміни правил гри. Україна вперше завдала фізичного удару не по військовій цілі, а по інфраструктурі російської військової економіки, що розташована поза межами активних бойових дій.
Початок війни за гроші
Росія у 2024-2025 роках експортує морем 4,5-5 млн барелів нафти на добу, з яких до 70% перевозиться тіньовим флотом. Саме ці поставки забезпечують 30-35% доходів федерального бюджету РФ і до 45% валютної виручки. Будь-яке підвищення вартості цієї логістики напряму б'є по здатності Кремля фінансувати війну без внутрішньої дестабілізації.
Після підтвердженого фізичного ураження судна в нейтральних водах ризик для тіньового флоту перестає бути теоретичним. За практикою морського страхування, інциденти такого типу підвищують премії для високоризикових суден у 2-4 рази або змушують операторів переходити на самострахування. Це збільшує собівартість перевезення на $4-7 за барель. За нинішніх обсягів експорту навіть +$5 за барель означає близько $25 млн додаткових витрат щодня, або $9 млрд на рік. Це сума, співмірна з річними витратами РФ на виробництво крилатих ракет.
Головним аспектом є знищення моделі дешевих ризиків, на якій базується тіньовий флот. Старі танкери, які вже працюють з надбавкою до ринку в 15-30%, стають менш вигідними. Деякі рейси зникають, у той час як інші потребують значніших знижок на російську нафту. У 2024 році дисконт Urals до Brent вже варіювався в межах $12-18, і кожен новий ризиковий фактор лише збільшує цю різницю.
Чому атака на танкер є більш результативною, ніж удари по нафтопереробним заводам?
НПЗ є стаціонарними об'єктами, їх географія відома, а пошкодження, навіть серйозні, здебільшого відновлюються протягом 6-12 тижнів. У 2024 році Росія змогла відновити до 80% втрачених потужностей НПЗ менш ніж за три місяці, перерозподіляючи переробку і збільшуючи експорт сирої нафти замість продуктів.
Тіньовий флот працює за іншою логікою. Це мережа слабких ланок, де кожен танкер виконує функцію вузла. Середній вік суден у тіньовому флоті перевищує 18-20 років, а значна частина з них технічно не відповідає стандартам відкритого ринку. Виведення навіть окремих одиниць з ладу створює дефіцит корпусів, який неможливо швидко компенсувати через санкції, заборону страхування і небажання верфей працювати з РФ.
Крім того, атаки на нафтопереробні заводи змінюють внутрішній баланс російської економіки, проте не вирішують основну проблему - можливість РФ перетворювати нафту на валюту. Удар по танкеру вражає не виробництво, а фінальну стадію ланцюга, де доходи стають ліквідними і можуть бути використані для фінансування військових дій. Отже, окремий інцидент на морі може мати тривалі наслідки, порівняно з серією атак на об'єкти, які Кремль здатен швидко відновити.
Юридична та політична нерівновага як чинник, що обмежує Російську Федерацію.
Танкер не перебував під прапором РФ у класичному розумінні, не виконував гуманітарної чи легальної торговельної функції і не знаходився у зоні оголошених бойових дій. Це позбавляє Кремль можливості задіяти стандартні дипломатичні механізми ескалації.
Будь-яка симетрична дія з боку РФ проти цивільного судноплавства у Середземному морі автоматично потрапляє у зону відповідальності держав прапора, прибережних країн і НАТО. У 2024 році понад 60% світового танкерного флоту перебувало під юрисдикцією країн, які прямо або опосередковано пов'язані з ЄС і США. Це означає, що російська відповідь неминуче трансформується з двостороннього конфлікту в багатосторонню кризу, якої Москва системно уникає.
Водночас, для України ця операція не породжує аналогічних юридичних ризиків. Вона не завдає шкоди судноплавству в цілому, не загрожує торговим шляхам та не порушує екологічні угоди. Насправді, виникає асиметрія відповідальності, в якій одна сторона змушена залишатися в тіні або вжити непрямих заходів, тоді як інша може вільно повторювати такі ж дії без суттєвих політичних наслідків.
У цій логіці атака на "QENDIL" перетворюється з одноразової події на випробування меж терпимості міжнародного морського права, і Росія зазнає поразки через свою залежність від напівлегальних схем.
Якщо ви виявили орфографічну помилку, будь ласка, дайте нам знати.
