Перші паперові валютні знаки: 108 років тому Українська Народна Республіка ввела в обіг карбованці з незвичайним реверсом.

5 січня 1918 року в обігу Української Народної Республіки (УНР) вперше з'явилися українські банкноти, відомі як карбованці.

Ця подія стала важливим символом фінансової самостійності молодої української держави посеред хаосу Першої світової війни та революційних потрясінь. Більше про появу українських грошей, розповість Еспресо.

Зображення будівлі Центральної Ради на звороті сучасної купюри 50 гривень, фото: НБУ

Українська Народна Республіка виникла внаслідок Лютневої революції 1917 року в Російській імперії. 20 листопада 1917 року Центральна Рада IV Універсалом проголосила повну незалежність УНР.

На той момент в Україні все ще використовувалися царські рублі, "керенки" (рублі Тимчасового уряду), німецькі марки та інші іноземні валюти. Економічні труднощі, інфляція та необхідність фінансування державного апарату, збройних сил і соціальних ініціатив вимагали створення власної грошової системи. Без національної валюти молода республіка залишалася у залежності від колишньої імперії та окупаційних сил.

Ось чому Центральна Рада в грудні 1917 року прийняла Тимчасовий закон, що стосується випуску державних кредитних білетів Української Народної Республіки, вводячи нову валюту - карбованець (1 карбованець дорівнює 17,424 долі чистого золота).

Першою в обіг 5 січня 1918 року увійшла купюра номіналом 100 карбованців (яка була надрукована ще у 1917 році). Її ескіз створив видатний художник-графік Георгій Нарбут. Це був справжній шедевр українського бароко з орнаментами, тризубом (який тоді ще не був офіційним гербом), декоративними шрифтами та зображенням куші (арбалету - символу Києва).

Цікаво, що напис "100 карбованців" був представлений чотирма мовами: українською, російською, польською та їдишем. Це свідчить про шану до національних меншин, які складали значну частину населення УНР у той час.

Банкноти виготовлялися у найкращій на той час київській друкарні Василя Кульженка, яка розташовувалася на вулиці Чикаленка, 4. Використовувався звичайний папір без водяних знаків, а через поспіх вийшла перша серія з перевернутим реверсом. Це, разом із недостатнім захистом, сприяло швидкому виникненню підробок (кліше навіть були викрадені більшовиками під час їхнього короткочасного захоплення Києва).

У народній традиції 100 карбованців отримали прізвисько "яєчня" завдяки їхньому яскраво-жовтому кольору. Крім того, карбованці також іменували "горпинками", оскільки орнамент на них нагадував вишивку жіночих фартухів. Згодом були введені банкноти номіналом 10, 25, 50, 250 і 1000 карбованців. Купюри номіналом 25 і 50 карбованців отримали назву "лопатки" через зображення селянина з лопатою, яке слугувало символом праці.

В цілому, ці кошти користувалися популярністю серед населення, оскільки стали першим матеріальним символом української державності. Проте, через війну та інфляційні процеси, вони швидко втрачали свою купівельну спроможність.

З політичними змінами та встановленням влади гетьмана Павла Скоропадського в квітні 1918 року, Центральна Рада вже затвердила гривню як основну валюту.

Це сталося 1 березня 1918 року. За постановою: 1 гривня = 100 шагів = ½ карбованця. Однак повноцінний випуск гривні відбувся вже за гетьманату.

Найбільші номінали, а це 1000 і 2000 гривень, замовляли та друкували в Німеччині у Берліні. Цікаво, що були й марки-шаги (розмінна "монета" з паперу), замовлені ще за часів УНР, але випущені також за Скоропадського.

Варто зазначити, що під час гетьманату Павла Скоропадського Українська держава опинилася в непростій фінансовій ситуації з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Мова йшла не стільки про традиційні "позики", скільки про взаємні фінансові зобов'язання, аванси та розрахунки в контексті союзницьких угод. Україні, володіючи значними ресурсами, вдалося акумулювати та інвестувати кошти у фінансові інституції Центральних держав, сподіваючись на їх повернення та використання для стабілізації своєї валюти.

Через воєнні дії, нестабільність кордонів і загрозу захоплення готівки залізничні та сухопутні маршрути часто були ненадійними. Тому частину грошей і фінансових цінностей, надрукованих за кордоном (зокрема в Німеччині), транспортували авіаційним шляхом - спеціально зафрахтованими німецькими військовими або транспортними літаками, переважно великими біпланами.

Після повалення гетьманату у листопаді 1918 року і встановлення Директорії УНР фінансова система продовжувала використовувати і доповнювати вже випущені банкноти, а також випускала власні серії. У різні періоди банкноти друкували у Києві, Одесі, Кам'янці-Подільському, Варшаві та Берліні. І знову для доставки грошей за кордону використовували авіатранспорт.

На фоні безперервного хаосу війни, що охопила кілька фронтів, деякі українські міста почали випускати власні гроші. Серед них були Житомир, Одеса, Єлисаветград (сучасний Кропивницький), Проскурів (тепер Хмельницький), Бердичів, Золочів, Острог, село Нова Ушиця та інші населені пункти, повідомляє Український інститут національної пам'яті.

Запровадження власної валюти УНР стало значним кроком у напрямку створення незалежної держави з власними фінансовими установами. Це явище стало не тільки економічним, а й культурно-політичним сигналом автономії.

Сьогодні ці історичні банкноти - рідкісні експонати у колекціях нумізматів, музеях та архівах, вони мають значну колекційну цінність і відображають одну з перших сторінок української державності. Національний банк України та численні приватні колекції зберігають приклади цих паперових грошей як пам'ять про народження національної валюти. Найцінніші екземпляри (особливо перші 100 карбованців у гарному стані) коштують сотні, а то й тисячі доларів.

Отже, ці банкноти є не лише старими валютами, а й символом першої спроби створення незалежної України. Вони слугують нагадуванням про те, що традиція української гривні не переривалася протягом століть: від епохи Київської Русі через козацькі часи та Українську Народну Республіку вона плавно перейшла в сучасну гривню, введену в обіг у 1996 році.