Переробна промисловість виступає в ролі своєрідної "швидкої медичної допомоги" для економічної системи.

Яким чином Україні слід виявити свій внутрішній потенціал для стимулювання економічного зростання, відновлення після війни та підвищення добробуту населення?

На ділі все досить елементарно, і вихід знаходиться на поверхні. Це ситуація, коли існують можливості та ресурси, і залишилося лише проявити політичну волю, щоб їх ефективно використати. Мова піде про переробку сировини, вирощеної в нашій країні.

Україні необхідно перейти від сировинної економічної моделі до розвитку переробної промисловості. Наразі ми все ще постачаємо сировину за кордон, де її обробляють, а готову продукцію з високою доданою вартістю повертають нам, що призводить до втрати бюджету нашої держави.

Кукурудза, пшениця, соняшник, овочі та фрукти — це лише деякі з багатств нашої країни. Ми володіємо різноманітним спектром сільськогосподарської продукції, з якої можна виготовляти готові до вживання товари та напівфабрикати. Серед них: макарони, консерви, томатні пюре та соуси, соки, сушені фрукти та овочі, ферментовані плодові й овочеві продукти, олія, крохмаль з картоплі, пшениці та рису, цукор, а також кондитерські вироби та цукерки.

Ця територія спрямована на формування взаємовигідних умов для фермерів, переробних підприємств і держави. Замість того щоб допустити зупинку виробництв через нестачу сировини, що йде на експорт, можна забезпечити нові робочі місця, підвищити доходи та поліпшити якість життя.

Основна вигода переробної промисловості полягає в здатності генерувати більшу додану вартість в Україні. Це відображається у заробітках працівників, прибутках компаній та податках, які надходять до державного бюджету. Виграють усі учасники цього процесу.

Країни з розвинутими економіками давно це зрозуміли. Вони стимулюють підприємства переробляти сировину, створювати додану вартість, тобто приносити гроші "додому", забезпечуючи населення потрібними місцевими товарами.

У світлі впровадження протекціоністських політик та торгових конфліктів, Україні слід вжити рішучих заходів для стимулювання розвитку національної переробної промисловості, яка зможе генерувати значну додану вартість.

Аграрним виробникам необхідно надати можливість безперешкодно експортувати свою продукцію. Водночас для трейдерів доцільно ввести певні обмеження на експорт. Крім того, важливо забезпечити фінансування та всебічну підтримку всіх учасників аграрного ринку, які займаються переробкою продукції.

Одним з дієвих методів підтримки може бути відведення в торговельних приміщеннях не менше 10% від загальної кількості площ для продажу місцевих сільськогосподарських продуктів, як це роблять більшість європейських країн.

Одночасно потрібно переглянути механізми розрахунків між мережами та виробниками за поставлену перероблену продукцію, оскільки нинішні умови розрахунку через 60-90 днів після продажу товару заморожують обігові кошти і не сприяють швидкому розвитку та масштабуванню аграрних підприємств.

Податки, що стосуються переробної промисловості, є окремою і надзвичайно важливою темою. Згідно з даними Державної податкової служби, у перші два місяці 2025 року цей сектор забезпечив значну частку у формуванні зведеного бюджету – 17,6%. У порівнянні з 2024 роком, цей показник зріс на 48%, що еквівалентно 15,8 млрд грн. Переробна промисловість разом із внутрішньою торгівлею продовжують виконувати роль двигунів зростання валового внутрішнього продукту, тому подальша податкова стратегія в цій галузі повинна бути ретельно продумана і стати пріоритетом для держави.

Однак, частка обробної промисловості у валовому внутрішньому продукті залишається на незадовільному рівні. Як наголосила міністр економіки Юлія Свириденко, в Україні цей показник досягає приблизно 10%, що є вдвічі нижчим за стандарт ОЕСР, де нормою вважається 20%.

Як порівняння, у 2022 році частка переробної галузі в країнах Центральної та Східної Європи коливалася від 17% до 21%. Зокрема, у Чехії цей показник досяг 21%, у Словаччині склав 20,3%, а в Польщі - 17,5%. У країнах Балтії ситуація виглядає інакше: у Литві частка переробної промисловості становила 16,3%, у Латвії - 13%, а в Естонії - 12,8%.

Внаслідок масштабного конфлікту істотно трансформувалася структура промислового сектору. Руйнування та знищення інфраструктури призвели до зменшення частки металургійної, хімічної та машинобудівної галузей. Зміни торкнулися й аграрного сектора: за даними Національного інституту стратегічних досліджень, у 2023 році його частка у загальному експорті товарів склала понад третину (36,1%). Щодо харчової промисловості, то вона зайняла 39,9% у структурі переробної промисловості.

У той же час, внаслідок війни, пряма втрата сільськогосподарських активів України досягла 8,7 мільярда доларів, тоді як непрямі втрати оцінюються в 31 мільярд доларів за даними лютого 2023 року. До прямих втрат належать пошкодження сільськогосподарської техніки та знищення переробних підприємств, які забезпечували продуктами густонаселені регіони та мали потенціал для експорту.

Розвиток переробної промисловості стримується через недостатню кількість інвестицій, нестачу фінансових ресурсів, еміграцію кваліфікованих кадрів, втрату спеціалістів, забруднення сільськогосподарських угідь вибухонебезпечними залишками та невиконання експортерами зобов'язань щодо повернення валютної виручки.

З початку великої війни до завершення 2023 року українські експортери залишили за межами країни близько 3 мільярдів доларів доходу від експорту аграрної продукції. Як повідомив перший заступник міністра аграрної політики Тарас Висоцький, на кінець 2024 року затримки з поверненням валютних коштів сягали 10-15%, що дорівнює приблизно 3-3,5 мільярдам доларів.

Чому важлива переробка олійних культур?

За даними Національної академії аграрних наук, Україна щорічно імпортує готових продуктів на понад 3 млрд дол., значну частину яких можна виробляти в Україні.

Цікаво, що в умовах війни та закриття портів експорт сільськогосподарської продукції через море став неможливим, а витрати на логістику зернових значно зросли, що призвело до збитковості для фермерів. Натомість олійні культури, завдяки розвиненій переробній промисловості, продовжували забезпечувати аграріям експорт і прибутки.

Сектор володіє значними ресурсами та технологічними можливостями: площа посівів олійних культур перевищує 8 мільйонів гектарів, що складає 38,7% від загальної площі сільськогосподарських угідь. В Україні збудовано більше 40 переробних підприємств. Завдяки цим факторам, країна постачає на міжнародний ринок 40,3% соняшникової олії. Це може забезпечити швидкий та ефективний приріст доданої вартості, що позитивно вплине на економіку країни.

Згідно з оцінками асоціації "Укроліяпром", на початку 2025 року в Україні потужності для переробки насіння олійних культур досягли 20 млн тонн на рік. Це число не включає підприємства з виробництва олії та олійно-жирові заводи, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях або в зонах активних бойових дій. Крім того, ці підприємства мають багатофункціональний характер, що дозволяє їм переробляти не лише соняшник, але також сою та ріпак.

Ми забезпечили всі необхідні умови для ефективної переробки насіння олійних культур. Олійно-жирова промисловість підтвердила свої переваги, перейшовши від традиційної сировинної моделі до високих технологій, і тепер займає провідні позиції на міжнародному ринку.

Україна володіє значними можливостями для повної переробки соняшнику та ріпаку, а також значної частини сої. Вражаючі обсяги одночасної переробки становлять: 20,2 млн тонн на рік для соняшнику та ріпаку, а для сої — 2,4 млн тонн на рік. Проте, на жаль, велика частина врожаю все ще експортується за межі країни у вигляді сировини: 3,8 млн тонн сої (з яких перероблено лише 2,3 млн тонн) та 3,2 млн тонн ріпаку (перероблено всього 0,5 млн тонн).

Україна здатна продукувати більше 24 мільйонів тонн олійних рослин.

Економічна вигода від переробки є значною. Досвід минулих років демонструє, що додана вартість переробки олійних культур коливалася в межах від 30 до 130 доларів за тонну обробленої сировини. Якщо б Україна переробляла замість експорту 3 мільйони тонн ріпаку і 3 мільйони тонн сої, то це могло б забезпечити додаткові надходження в розмірі 420 мільйонів доларів.

В даний час розумно вкладати кошти в компанії, що спеціалізуються на виробництві продукції з високою доданою вартістю, а також у розширення площ під олійними культурами. Згідно з прогнозами Насіннєвої асоціації України, у наступному десятиріччі світовий ринок олійних культур демонструватиме середньорічне зростання на рівні 5,2%. Якщо в 2023 році його вартість становила 294,3 мільярда доларів, то до 2033 року вона може досягти 488,6 мільярда доларів.

Продовження безмитного торгового режиму або впровадження пільгової митної політики стане важливим чинником для розвитку експорту товарів переробної промисловості. Важливо зазначити, що такі продукти підлягають вищим митним ставкам у порівнянні із сільськогосподарськими сировинами. Цей процес, відомий як тарифна ескалація, створює перешкоди для збільшення доданої вартості в країнах, що розвиваються, як зазначається у звіті ООН про світову торгівлю.

Завдяки скасуванню імпортних обмежень з боку Європейського Союзу у 2022 році, українські підприємства отримали можливість стабільно реалізовувати свою продукцію на ринку. В даний час 57% українського експорту направляється до ЄС, і цей режим було продовжено до червня. Вже розпочалися міжурядові консультації щодо можливого продовження цієї угоди, але вона стосується лише певних товарів, таких як яйця, цукор, овес, кукурудза, крупи, мед та м'ясо птиці.

Не менш важливою є підтримка переробної промисловості з боку держави. Наприклад, на початку 2025 року Міністерство економіки оголосило про рішення надати фінансову допомогу у вигляді грантів 47 підприємствам, які займаються розвитком або створенням виробництв у цій галузі, на загальну суму понад 175 мільйонів гривень.