Папірець для Трампа чи можливість для України: що насправді приховує "угода на трильйони" щодо корисних копалин?

8 травня, у четвер, Верховна Рада здобула конституційну більшість голосів для ратифікації Угоди, що стосується створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відновлення. Ця угода, яка отримала неофіційну назву Угода про рідкоземельні мінерали або копалини, вже давно викликала чимало дискусій.

"За" проголосували аж 338 народних депутатів, які представляють всі фракції та групи Ради. Цікаво, що навіть така "захисниця" українських надр та земель, як лідер фракції "Батьківщина" Юлія Тимошенко позитивно оцінила цю угоду. І навіть використала при цьому у своєму виступі одно з найулюбленіших слів президента Зеленського. За її оцінкою, документ передбачає рівноправне партнерство і започатковує "дуже потужну співпрацю" зі стратегічним партнером.

Після дипломатичної катастрофи, яка сталася у Білому домі під час зустрічі Зеленського та Трампа мало хто вірив що такий фінал дійсно можливий. Але невже угода про копалини має тільки позитивні сторони для України? Спробуємо розібратися.

Нагадаємо, що з початку Дональд Трамп в Угоді про копалини хотів повісити на Україну міфічний борг за вже поставлену в зброю -- з початку 350 мільярдів доларів, цифру взяту зі своєї рудої голови. А потім вже за реальну поставлену допомогу при Байдені у сумі в 100 мільярдів. Нагадаємо, що практично вся американська допомога була у вигляді грантів, які звісно, не треба повертати. І добре, що в підсумку ніяких українських "боргів" в підписаній угоді немає. Тільки вже майбутні постачання зброї, які будуть вважатись внеском США в інвестиційний фонд.

"Якщо [...уряд США] надаватиме Уряду України нову військову допомогу в будь-якій формі (включаючи передачу систем озброєнь, боєприпасів, технологій або навчання), капітальний внесок США вважатиметься збільшеним на оціночну вартість такої військової допомоги", - йдеться в угоді.

Після невдачі в переговорах у Овальному кабінеті американська сторона запропонувала набагато суворіший варіант угоди. Вони прагнули отримати контроль над усіма нашими атомними електростанціями, портами, а також над усіма родовищами нафти і газу.

У даній угоді наведено список корисних копалин, до видобутку яких вона має відношення. Мова йде про українське видобування алюмінію, сурми, миш'яку, бариту, берилію, вісмуту, церію, цезію, хрому, кобальту, міді, диспрозію, ербію, європію, фтору, плавикового шпату, гадолінію, галію, германію, золота, графіту, гафнію, гольмію, індію, іридію, лантану, літію, лютецію, магнію, марганцю, неодиму, нікелю, ніобію, паладію, платини, калію, празеодиму, родію, рубідію, рутенію, самарію, скандію, танталу, телуру, тербію, тулію, олова, титану, вольфраму, урану, ванадію, ітербію, ітрію, цинку, цирконію, а також нафти та природного газу. При цьому мова йде виключно про нові родовища, ліцензії на які Україна буде видавати після набуття угодою чинності. Розширення цього списку можливе лише за взаємною згодою сторін.

Угода не охоплює видобуток та доходи від інших корисних копалин. Крім того, вона не включає доходи, що надходять від української інфраструктури, як це спочатку пропонували Сполучені Штати.

У цьому документі викладені запевнення, що угода не суперечитиме угодам України з Європейським Союзом та її прагненню до членства. У випадку виникнення нових умов у вступній угоді з ЄС, положення угоди зі Сполученими Штатами повинні бути переглянуті.

Управління фондом буде організовано на паритетній основі: по три топ-менеджера від України і США. Проте, спочатку Білий дім мав намір отримати більшість – чотири керівники з американської сторони.

Внески, зроблені у Фонд, будуть реінвестуватися принаймні раз на рік з метою сприяння безпеці, захисту та процвітанню України, що буде додатково визначено в угоді про Фонд. Угода про Фонд також матиме положення щодо майбутніх дивідендів. Уряд Сполучених Штатів Америки буде підтримувати довгострокові фінансові зобов'язання для розвитку стабільної та економічно процвітаючої України.

У Угоді, на жаль, відсутні конкретні безпекові гарантії. Натомість містяться лише загальні твердження про довгострокове стратегічне партнерство між США та Україною. Також зазначається про підтримку США в сферах безпеки, добробуту та відновлення інтеграції нашої країни в світові економічні структури, але без жодних конкретних деталей. Варто нагадати, що спочатку Київ розраховував отримати від США чіткі гарантії безпеки в обмін на цю Угоду.

Україна зобов'язується спрямовувати до фонду половину (50%) роялті та інших ліцензійних платежів від нових ліцензій на природні ресурси (нафта, газ, метали тощо). І це стосується на тільки нових ліцензій, а так названих "сплячих". Тобто, коли по вже виданих ліцензіях немає вже десять років ніякого видобутку.

Державні органи України зобов'язуються вносити до всіх нових ліцензій на видобуток природних ресурсів положення, які зобов'язують потенційних інвесторів інформувати фонд про можливості для інвестицій та проводити з ним переговори.

Державні органи України повинні включати подібні умови до контрактів на масштабні інфраструктурні проекти. Фонд (представник американської сторони) має право першочергового придбання товарів, видобутих на українських територіях, таких як природний газ, рідкісні метали та нафта. Україна зобов'язується гарантувати, що жодні треті країни чи компанії не отримають більш вигідних умов, ніж ті, що надаються фонду.

Угода вступає в силу після затвердження Верховною Радою України і буде діяти безстроково, поки обидві сторони не досягнуть згоди про її припинення. Через десять років Сполучені Штати зможуть перевести свої прибутки на закордонний рахунок у валюті. До цього моменту кошти залишатимуться на спеціальному рахунку в Україні.

Щоб Угода щодо рідкоземельних ресурсів ефективно функціонувала, необхідно підписати ще два документи.

1. Договір про обмежене партнерство. Цей документ встановлює порядок заснування, фінансування та управлінської структури фонду. Підписати його можна буде відразу після затвердження міжурядової угоди Радою.

2. І ще одна Угода про створення "Генерального партнера": Створюється структура, яка буде по факту над Фондом -- генеральний партнер (3 українські та 3 американські представники).

Генеральним партнером (General Partner, GP) виступає компанія, зареєстрована у Делавері (США), яка офіційно приєднується до Фонду через підписання цієї партнерської угоди. Ця компанія діє від імені всього Фонду і є відповідальною за його управління.

Вона стане тією, хто ухвалюватиме ключові рішення:

* фінансова структура.

Ця компанія також формує та адмініструє Інвестиційний комітет, який ухвалює рішення щодо інвестицій. Важливо, що в складі цього комітету баланс буде порушено на користь американських представників. У комітеті будуть три менеджери з США та лише два менеджери з України.

Ще один ключовий комітет — Адміністративний — де перевага знову буде на боці американців. У складі комітету — три менеджери з США та лише двоє з України. Проте, як свідчить практика, іноді західні менеджери виявляються більш зацікавленими в захисті національних інтересів України, ніж деякі місцеві колеги.

Отже, в рамках ще одного комітету - Комітету з пошуку проєктів, що займається виявленням інвестиційних можливостей, перевага буде надана Києву: три менеджери з України та двоє з США.

Так все ж про які саме суми йдеться? Мінфін озвучив цифри, умовно скільки б надійшло у такий Фонд, якщо б він був створений у 2019-му році і діяв до зараз.

Це приблизно 4 мільярди гривень надходжень від ліцензій і ще десь 2 мільярди ренти від нових видобутків. У Фонд би в такому випадку потрапило б 50% платежів. Відповідно аж 3 мільярди. Тобто за 5-ть років аж під 71 мільйони доларів. Погодьтесь, це явно не ті гроші, які принципово можуть повпливати на стан української економіки та бюджету.

Експерти потенційно оцінили вартість корисних копалин України у $14,8 трлн. - 42% з них знаходяться на окупованих територіях. Але щоб почати видобуток навіть на підконтрольній території треба вкласти десятки мільярдів доларів, яких в нашій країні сьогодні немає. А ще витратити не менш 5-10 років на будівництво нових шахт, фабрик та заводів, побудованих по сучасним технологіям, якіх у нас теж немає. І якщо ці величезні інвестиції дійсно будуть зроблені у американців зʼявитися дуже важливий аргумент забезпечувати мир та спокій в Україні всіми можливими способами

Таким чином, можна стверджувати, що укладена сьогодні угода щодо копалин дійсно відповідає інтересам України. В першу чергу, вона дозволяє знизити рівень напруги у відносинах з нашим стратегічним партнером, який є для нас унікальним постачальником певних критично важливих видів озброєння — від системи ППО "Патріот" та "Хаймерс" до надзвичайно важливих розвідувальних технологій.

Можливо, цю угоду слід оцінювати не лише з економічної точки зору, а й з політично-психологічної перспективи. Вона стала першим успішним прикладом у політиці 47-го президента США. Для Дональда Трампа, який раніше мав лише неприємні асоціації з Україною — від імпічменту, пов’язаного з його розмовою з Зеленським під час першого терміну, до скандалу на пресконференції під час другого — ця угода стала позитивним моментом. І, можливо, для українсько-американських відносин це має значно більше значення, ніж всі абстрактні цифри, що стосуються можливих вигод від розробки наших природних ресурсів.

Тому важко не погодитися з іронічним коментарем відомого українського економіста Сергія Фурси щодо цієї угоди. Він охарактеризував її як "історичну" для Трампа.

"Добре, що у Трампа тепер є документ, який він може використовувати, щоб довести свою майстерність у веденні переговорів. Нам це не шкода. Це його перша угода, до речі. Спочатку він закрив гендерно нейтральні туалети в Білому домі, потім відновив інтенсивність душу до рівня своєї молодості. А тепер уклав угоду з Україною. Але дайте йому ще 100 днів. Можливо, нас чекають ще якісь цікаві новини. Однак, судячи з усього, саме цей документ, його наявність, був основним чинником тиску на Україну. Трамп прагнув документа, а його союзники старалися зробити його щасливим. І забезпечити йому, нарешті, звання найкращого перемовника в історії", - зазначив Фурса.

Як показує історичний досвід -- немає таких міжнародних угод, навіть "безстрокових", умови яких було б неможливо передивитися з часом. Але досягнуто головне -- із вчорашнього яблука розбрату -- рідкоземельні копалини перетворились сьогодні у справжній символ багатострокового стратегічного партнерства. І хто зна, можливо років через десять мільярдні американські інвестиції дійсно перетворять ефемерну угоду в дуже ефективні економічні дивіденди, як на благо США, так і України.

А можливо, вона так і залишиться в історії -- як угода, яка підштовхнула Дональда Трампа до стратегічного рішення продовжити американську допомогу Україні. І це вбило останній цвях в надії Росії позбавити нас американської підтримки. Але де-факто Угода так і залишиться цікавим політичним памʼятником нашої складної епохи і, можливо, ніколи не бути мати жодного економічного сенсу.