Москва обертає свої "сірі" болти на санкційні гайки.

Чи зможе ринковий реалізм подолати антивоєнну ілюзію?

На початку серпня Дональд Трамп висловив думку, що Індія не лише імпортує великі обсяги російської нафти, але й активно перепродує її на міжнародному ринку, отримуючи значний прибуток. "Їх не турбує, скільки людей гине в Україні від дій російських військових. У зв'язку з цим я планую значно підвищити тарифи, які Індія сплачує США," - запевнив тоді Трамп.

Стівен Міллер, заступник керівника апарату Білого дому в ефірі Fox News тоді фактично звинуватив Індію в тому, що, прикриваючись союзом із США, вона фінансує війну Росії проти України - і робить це не самостійно, а "у зв'язці з Китаєм".

"Індія позиціонує себе як одного з наших найближчих друзів у світі, але вони не приймають нашої продукції, вводять мита, обманюють з візами, і водночас допомагають Росії через покупку нафти", - заявив Міллер і зазначив: "Трамп хоче видатних відносин з Індією, але реалізм повинен перемогти наївність": не можна заплющувати очей на те, як формально дружня країна економічно підживлює російську військову машину".

21 серпня на засіданні міжурядової комісії з торговельно-економічного, науково-технічного та культурного співробітництва між Росією та Індією голова Міністерства закордонних справ Індії Субраманіям Джайшанкар підкреслив, що обидві держави повинні працювати над усуненням торгових бар'єрів і зменшенням нетарифних перешкод. Це допоможе досягти мети збільшення річного обсягу торгівлі до 100 мільярдів доларів США. У свою чергу, посол Індії в Росії Вінай Кумар відзначив, що його країна продовжить закупівлю нафти, попри тиск з боку США.

Яким чином функціонує нафтова математика між Індією та Росією?

Нагадаємо, що індійські державні компанії Indian Oil та Bharat Petroleum відновили імпорт російської нафти марки Urals після нетривалої перерви, зумовленої тарифними загрозами з боку Трампа. Нові постачання вже заплановані на наступні два місяці. Трейдери повідомляють, що російська сторона запропонувала індійським партнерам дуже вигідну угоду: нова знижка на Urals зросла з 1 до 2,5 доларів за барель.

Пригадаймо, Мінфін США звинуватив Індію в тому, що імпорт російської нафти в країні зріс до 42 % після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Зауважмо, до 2022 року основними постачальниками нафти до Індії були: Ірак - близько 24 %, Саудівська Аравія - близько 18 %, ОАЕ - близько 14 %, США - близько 10 %, Нігерія - близько 4%. Росії й близько не було в цьому списку.

Ось хронологія подій літа 2025 року. У червні постачання російської нафти до Індії досягло рекордного рівня — 1,6 мільйона барелів на добу. Липень приніс зниження обсягів на чверть, що було викликане сезонним падінням попиту та зменшенням знижок. У серпні імпорт нафти з Росії знову зріс, досягнувши 2 мільйонів барелів на добу. Протягом 2024 року Індія витратила майже 50 мільярдів доларів на закупівлю російської нафти.

Індійський нафтовий бізнес на російській нафті такий: наразі її поставки (залежно від місяця) становлять близько 35-57 % від загального обсягу. Індія платить у рупіях. (Хоча традиційно розраховується за нафту в доларах США). Отже, країна зменшує потребу у використанні своїх валютних резервів, що також допомагає знизити тиск на платіжний баланс усередині країни.

Розрахунки в рупіях дозволяють уникнути міжнародних платіжних систем і, що найважливіше, забезпечують можливість торгівлі з мінімальним ризиком. Є ймовірність, що Індія виступає в ролі тестового майданчика для "дедоларизації" країн БРІКС, яку активно обговорюють у Кремлі, і через яку Дональд Трамп висловлює своє невдоволення. Тим часом, віце-прем'єр Росії Мантуров повідомив, що країни вже перевели понад 90 % своїх платежів на національні валюти, а наступним важливим кроком є забезпечення стабільності у фінансових розрахунках.

Водночас Індія, закуповуючи нафту в Росії, насправді не порушує західні санкції. Вона не купує цю нафту за ціною нижче 60 доларів США за барель і, принаймні офіційно, не допускає до своїх портів російські танкери з "тіньового флоту".

Як Нью-Делі перетворився на "світовий центр обробки російської нафти"

Є й інший важливий аспект: Індія реекспортує частину російської нафти, перероблює її на своїх НПЗ і продає в інші країни як дистилят або готові нафтопродукти (дизель, мазут, бензин). Основні ринки індійського реекспорту російської нафти в Азії: В'єтнам, Таїланд, Малайзія; в Африці: Нігерія, Кенія. Так індійські компанії, отримуючи із шаленими знижками нафтову сировину від Росії, продають перероблені продукти на світовому ринку вже за ринковою ціною. Це й робить такий реекспорт досить прибутковим бізнесом.

Пітер Наварро, радник Трампа з питань торгівлі та виробництва та один із авторів його тарифної стратегії, розкрив механізм індійсько-російської нафтової угоди: "Американці імпортують товари з Індії. Ця країна використовує наші долари для закупівлі зниженої російської нафти, яка потім переробляється та перепродається індійськими компаніями по всьому світу — з мовчазної згоди Росії. Таким чином, Москва отримує тверду валюту для підтримки своєї військової машини в Україні."

Власне, Індія функціонує як "міжнародний фінансовий хаб для російської нафти", перетворюючи цю сировину, яка підпадає під ембарго з боку США та Європи, на цінний експортний продукт і забезпечуючи Москву "потрібними їй доларами". Таким чином, Захід, за словами Наварро, насправді "оплачує витрати на відмивання російської нафти через Індію".

Індія також висловлює своє невдоволення. На початку серпня Міністерство закордонних справ країни підкреслило, що західні держави продовжують вести бізнес з Росією, причому обсяги їхньої торгівлі з РФ перевищують ті, що існують між Росією та Індією. Було зазначено, що, на відміну від Індії, для цих країн така торгівля не є критично важливою для національних інтересів.

Важко сказати, наскільки життєво важливо для Індії перепродувати продукти російської нафти до Кенії, але щодо країн Заходу це, певною мірою, правда. Але вона й у тому, що вони продовжують всіляко допомагати Україні. А не просто діють за цинічним принципом "кому війна, а кому мати рідна".

Однак у цій історії з російсько-індійським нафтовим імпортом важливо підкреслити інше: протягом більш ніж трьох років Європейський Союз запровадив понад десятки тисяч санкцій проти Росії. Подібні обмеження також вводять Сполучені Штати, Великобританія, Японія, Австралія та багато інших держав. Проте жодна з цих мірах не змогла наблизити кінець війни в Україні.

Росія стала вправно адаптуватися до кожної нової західної санкції, створюючи свої альтернативи, і, вибачте за відвертість, у цьому контексті зокрема стосується Дональда Трампа. Дуже цікаво буде спостерігати за його відповіддю. Чи знову ринкові реалії виявляться сильнішими за наївність антиросійських санкцій?