Мистецтво як "надійна інвестиція" у спадок: чому вашим дітям не варто переймати ваші технології.
Мистецтво як культурний спадок: чому сучасні картини є єдиним активом, що зберігає свою вартість упродовж часу.
У світі, де зміни відбуваються на кожному кроці, ми постійно прагнемо до ліквідності. Ми вкладаємо кошти в криптовалюти, акції та нерухомість. Проте існує один аспект капіталу, який часто залишається поза увагою в українському бізнес-середовищі — це спадковий капітал.
Через 20 років ваш сьогоднішній флагманський смартфон буде музейним експонатом із нульовою ціною, а ваш автомобіль -- купою брухту. Єдине, що збереже і примножить свою вартість (і матеріальну, і сенсову), -- це полотно на стіні.
Як засновниця мистецької агенції, що системно працює з сучасними українськими митцями, я часто бачу, як покупка картини змінює парадигму мислення власника: від "я купую річ" до "я створюю спадщину".
Ефект "антикварних грошей"
На Заході існує термін "Стара Гроші", який не обмежується лише великими сумами на банківських рахунках. Це передусім про цінності та традиції, які передаються з покоління в покоління. Мистецтво є основою цієї культурної спадщини. Сьогоднішня активна підтримка сучасних українських художників дає вам можливість стати засновником такої "сімейної установи".
Коли ви купуєте роботу сучасника, який працює з національними кодами (як-от у наших проєктах "Мозаїка спадщини" чи "Код Мазепи"), ви інвестуєте в актив, який неможливо девальвувати. Це інтелектуальні "золоті злитки". З часом вони лише обростають історією вашої родини, стаючи безцінними.
У своїй художній практиці я часто стикаюся з питанням: "Як гарантувати, що ця робота буде цінною в майбутньому?". Моя відповідь: дивіться на складність зусилля.
Справжнє мистецтво -- це завжди перемога над матеріалом. Коли я працюю зі світлом у межах власної візії, я розумію: складну, багатошарову техніку неможливо відтворити штучним інтелектом чи мас-маркетом. До прикладу фото, і тим більше принти, моїх картин ніколи не передають того, що відбувається з ними наживо. І справа не в якості зйомки. Мій солярісм не живе в одному стані. Світло змінює картину протягом дня -- і разом із ним змінюється відчуття, глибина, ритм. Поверхня починає дихати, кольори звучать інакше, з'являються нюанси, яких не видно в статичному кадрі. Фото фіксує лише одну мить. А солярісм -- це процес. Це рух світла і внутрішнього стану кожного глядача.
Саме ця "рукотворність" та інтелектуальна наповненість є запобіжником від знецінення. Ви купуєте унікальний відбиток людського духу в конкретний історичний момент. Для майбутніх поколінь це буде найважливішим документом епохи.
Ми живемо в епоху цифрової крихкості. Але полотно на стіні -- це актив, який не залежить від наявності електроенергії, зв'язку чи банківських лімітів. Це "тверда валюта", яка завжди з вами.
Більше того, сучасне українське мистецтво зараз проходить етап глобальної легітимізації. Те, що ви купуєте сьогодні за внутрішньою ціною, завтра може бути лотом на міжнародному аукціоні. Але навіть якщо ви ніколи не захочете його продати, капіталізація вашого родинного імені як мецената та колекціонера зростатиме в геометричній прогресії.
Справжній ринок виникає тоді, коли ми усвідомлюємо: купуючи картину, ми не витрачаємо гроші -- ми їх "консервуємо" у найшвидшій та найгарнішій формі. Це перехід від простого споживання до патронажу культури.
Інтегруйте мистецтво у свою фінансову культуру. Нехай це стане вашим особистим внеском у те, якими українці постануть в очах майбутніх поколінь. Адже врешті-решт, те, що ми залишаємо по собі, — це не фінансові звіти та баланси, а цінності, які ми зуміли зберегти і передати наступним.
