Не менше ніж дві SIM-карти та два постачальники послуг: рекомендації фахівця, щоб не залишитися без доступу до інтернету під час блекаутів.

Ілюстративне зображення з відкритих джерел

"Запровадимо повну децентралізацію, резервне копіювання та розподіл інфраструктурних елементів."

Внаслідок масованого удару без інтернету і телефонії частково залишилися жителі Києва, Вінницької та Хмельницької областей. Оскільки через один фізичний удар відрізаними від мережі опиняються одразу кілька регіонів, яким чином влаштована архітектура українського інтернету і чому ключове обладнання різних компаній зосереджене в одній точці? А можливо, це виглядає якось інакше?

Насправді йшлося про обладнання чотирьох або п'яти операторів зв'язку. Це обладнання було розташоване на території, де вчора стався обстріл. Російські війська активізували терористичні дії проти населення, намагаючись знищити критичну інфраструктуру, включаючи як дата-центри, так і майданчики з активними мережевими елементами. Вчорашній інцидент виявив певні проблеми. Операторам необхідно зосередитися на максимальній децентралізації свого обладнання, налагоджувати піринг (від англ. peering – угоди між інтернет-провайдерами про обмін трафіком), а також впроваджувати резервні копії та альтернативні сервери. Дата-центри, з огляду на складність їхньої інфраструктури, повинні приділяти увагу резервному копіюванню даних, адже там зберігаються як приватні, так і державні сервіси, а також бази даних. Вкрай важливо не лише створювати резервні копії, а й розподіляти вузли дата-центрів, а також переміщувати дані в інші дата-центри, можливо, за межами України. Ці заходи, як з боку операторів, так і з боку дата-центрів, з часом можуть призвести до підвищення вартості послуг, як у сфері хостингу, так і щодо доступу до Інтернету.

Після атаки на вузол зв'язку в Києві, користувачі в регіонах, що знаходяться за сотні кілометрів від столиці, зіткнулися зі зникненням послуг. Чи здатні регіональні мережі оперативно переходити на резервні маршрути, що обходять Київ? Які інстанції можуть забезпечити таку можливість?

Коли мова йде про проблеми у певних провайдерів, особливо в Києві, де на майданчиках розміщене обладнання, слід зазначити, що це робилося виключно для резервування. Це означало, що обладнання повинно бути доступним не лише в межах території самого провайдера, а також для забезпечення енергонезалежності. Зазвичай великі дата-центри мають резервні системи, які дозволяють операторам функціонувати незалежно від наявності електропостачання. Тож нинішня ситуація є досить зрозумілою: усі усвідомили критичні аспекти. Раніше енергонезалежність була основною проблемою, на яку звертали увагу оператори зв’язку, але тепер акцент змістився у бік максимальної децентралізації, створення резервних копій та розподілу інфраструктури.

Необхідно мати щонайменше дві SIM-карти та двох провайдерів стаціонарного інтернету.

Протягом останніх місяців будівлі та інженерні споруди мобільних операторів неодноразово ставали мішенню для обстрілів. Наприклад, компанія "Київстар" нещодавно зазнала значних втрат внаслідок атаки. Чи можна вважати, що російські військові адаптували свої тактичні методи і тепер свідомо намагаються знищити зв'язок як важливу частину критичної інфраструктури?

У прикордонних та прифронтових зонах ця практика відбувається безперервно. Наразі у них з'явилися нові засоби, які дозволяють здійснювати атаки за менші витрати, ніж з використанням традиційних ракет. Поки Україна працює над створенням систем перехоплення для безпілотників, противник намагається завдати максимальної шкоди. Щодо телекомунікаційних мереж та критично важливих об'єктів, то для російських військ вони є другою за важливістю метою після військових установ. Окупанти завжди прагнули їх знищити.

Хочу сказати нашим слухачам, яким потрібен доступ до інтернету: ви повинні розуміти, що поки зараз немає блекаутів та ажіотажного попиту, вам треба мати мінімум дві SIM-карти та мінімум двох постачальників фіксованого дротового інтернету -- це два провайдери. Ставку варто робити на провайдерів, які надають доступ за технологією PON. Один провайдер повинен бути основним, інший -- резервним. І необхідно зарезервувати електроживленням власне обладнання. Це стосується не тільки громадян, а й бізнесу. Тому що коли якийсь провайдер відпаде, у нього будуть технічні чи технологічні проблеми, Україна непогано зарезервована каналами зв'язку. Слава Богу, у нас, на відміну від Європи, немає монополізації ринку, гравців досить багато, кожен із провайдерів має власні канали зв'язку. Провайдери підключені до максимальної кількості магістральних операторів, для того щоб мати доступ до зовнішнього сегмента інтернету. І це дасть можливість українцям бути на зв'язку, незважаючи на намагання російських окупантів знищити критичну інфраструктуру.

"Послуги зв'язку та послуги хостингу будуть дорожчати, тому що все обладнання -- іноземного виробництва"

Щодо збитків. Знищене обладнання в дата-центрах коштує мільйони, а його закупівля та налаштування займають тривалий час. Звідки компанії беруть резервну техніку для швидкої заміни розбитого заліза і чи мають вони постійний запас на випадок повторних влучань? Яка роль держави у цьому?

Розгляньмо цю тему детальніше: дата-центри і інтернет-провайдери функціонують як окремі учасники ринку. Що стосується інтернет-провайдерів, то існує загальне правило "1+1". Це означає, що якщо у постачальника є одне обладнання, то варто мати принаймні ще одне, а краще два, на випадок виникнення технічних несправностей або інших проблем. Звідки ж вони беруть необхідне обладнання? Зазвичай, його можна знайти на складі, де раніше здійснювались покупки, або ж провайдери можуть звертатися до постачальників для замовлення та подальшого розрахунку. Також можливий варіант отримання обладнання від інших провайдерів.

Що стосується ролі держави, то найважливіше, щоб вона не втручалася у процеси. Ми вже спостерігали спроби переведення операторів зв'язку на статус ТОВ, що суттєво ускладнило життя компаніям, які працюють у прифронтових регіонах, а також малим операторам, що обслуговують села та невеликі містечка. Головне правило для бізнесу – це відсутність перешкод з боку держави. Оператори зв'язку, в свою чергу, забезпечать доступ до комунікацій та послуг. Водночас абонентам слід бути готовими до того, що ціни на зв'язок і хостинг з часом зростатимуть, оскільки все обладнання імпортне і закуповується за валюту. На жаль, в Україні не виготовляють телекомунікаційне обладнання. З огляду на російську агресію, важливо мати не лише один резервний сервер, а кілька: один на складі та два в інших місцях. Це дозволить у разі критичних ситуацій продовжувати надавати абонентам якісні послуги зв'язку.

"Створити майданчики з обладнанням для провайдерів у підземних бункерах. У цьому питанні держава могла б надати свою підтримку."

У разі відключення електрики, провайдери активно переходять на енергонезалежні технології, що функціонують за рахунок акумуляторів, щоб зберегти доступ до інтернету. Але, на жаль, ракетні удари знищують приміщення, в яких розміщено це обладнання. Яким чином можна захистити акумулятори та резервні електростанції від фізичних ушкоджень під час обстрілів?

Якщо ракета потрапить в ціль, забезпечити захист будь-якої будівлі буде вкрай важко. Тому важливо мати резервну головну станцію та обладнання в іншому місці, яке зможе автоматично активуватися, щоб послуга продовжувала працювати без перерв. Найнадійніше місце для укриття – це підземні приміщення: потрібно зводити бункери, де можна розміщувати дата-центри, а також обладнання для провайдерів. У цьому питанні держава може надати вагому підтримку, і я готовий змінити свою думку.

А яким чином?

Вважаю, що це питання, яке викликає багато суперечок. Якби вона була поінформована, то вже давно могла б надати свою підтримку. Ви ж розумієте, що проблема безпеки є для нас актуальною щодня. На жаль, ми не маємо можливості діяти проактивно, а лише реагуємо на ситуацію. Головним аспектом є виділення земельних ділянок, а також забезпечення електроенергією. Далі бізнес зможе самостійно впоратися, головне — не заважати йому в цьому процесі.

Олександр Глущенко. Зображення: detector.media

Для налаштування Starlink у вашому домі потрібно організувати міні-серверну та прокласти кабельну інфраструктуру.

Фахівці закликають жителів багатоквартирних будинків закуповувати зараз системи супутникового інтернету Starlink для спільних потреб. А наскільки це доступний зв'язок? Тому що час від часу чуємо, що ці системи підзвітні, все контролюється.

Я рекомендую слухати тих, хто має певні знання у сфері телекомунікацій. Starlink слугує інструментом для особистого використання. Це термінал, який, як правило, призначений для використання однією домогосподарством. Щоб встановити Starlink у вашому будинку, потрібно лише налаштувати міні-сервер і прокласти кабельну мережу всередині, створивши відповідні канали зв'язку. У провайдерів такі канали вже існують, тому я зазначаю: щоб абоненти мали доступ до Інтернету, у вашій квартирі чи будинку повинно бути щонайменше два, а краще три постачальники послуг. Я впевнений, що українська телекомунікаційна сфера здатна подолати труднощі, адже провайдери, які постраждали вчора, вже сьогодні відновили свою діяльність. Це свідчить про силу і стійкість українського телекомунікаційного сектора; українські спеціалісти готові до багатьох викликів, навіть до тих, які виникли вчора. Оператори зв'язку зроблять необхідні висновки і вживають всіх заходів, щоб забезпечити своїх абонентів зв'язком. Абонентам слід подбати про резервні варіанти: до того як виникне потреба, варто підключити додаткову лінію або навіть декілька. Я знаю людей, які мають 2-3-4 провайдери вдома про всяк випадок, оскільки їхня робота та робота їхніх команд безпосередньо залежать від стабільного доступу до Інтернету. Отже, ми знову змушені вкладати кошти у додаткові послуги.

"Міністерство цифрової трансформації наполягає на тому, щоб оператори, які використовують технологію PON, забезпечували збереження доступу протягом 72 годин."

Коли інтернет та мобільний зв'язок перестають працювати на тривалий час, існує ризик потрапити в інформаційну ізоляцію, не отримавши важливих повідомлень, таких як повітряна тривога чи інші надзвичайні ситуації. Які прості та економічні альтернативні засоби для отримання інформації слід мати у кожній родині на випадок повного відключення електрики та зникнення мережі?

Якщо електропостачання буде відсутнє протягом 50-70 годин, базові станції, ймовірно, функціонуватимуть з перебоями, а мобільний зв'язок нагадуватиме малі острівці — лише в тих місцях, де є одночасно генератори та акумулятори. Оператори, що забезпечують доступ до інтернету через технологію PON, продовжать свою роботу.

Українцям треба розуміти одну просту річ: без електрики, якщо будуть досить тривалі блекаути, зв'язок точно буде проблемним. Ставку треба робити не на мобільних операторів, а саме на операторів фіксованого зв'язку, на інтернет-провайдерів. Щоб у вас у будинку була оптика, були акумулятори, повербанки, які ви підключите до оптичного приймача (ONU) та до WiFi-роутера. Ви можете користуватися інтернетом, вимкнути обладнання -- і воно надалі надаватиме доступ, коли ви заново підключитеся. Тому що Міністерство цифрової трансформації вимагає від операторів зв'язку, які надають послуги за технологією PON, щоб доступ зберігався протягом 72 годин.