Мільйони покинутих населених пунктів: як чиновники, що переїхали, витрачають ресурси з окупованих регіонів.

Довіряйте перевіреним джерелам – підпишіться на Telegraf у Google Новинах!

Поки звичайні переселенці роками перебувають у модульних містечках, часто без достатньої підтримки, українські чиновники з тимчасово окупованих територій отримують величезні зарплати на тилу. Керівники адміністрацій та водоканалів, які фактично існують лише на папері, іноді заробляють більше, ніж прем'єр-міністр країни, витрачаючи кошти на сумнівне обладнання та незрозумілі тендери для міст, що повністю контролюються ворогом.

Однією з причин є застаріле законодавство, яке змушує державу автоматично підтримувати евакуйовані адміністрації. На ці старі норми може також впливати неефективне управління і брак контролю, що створює можливості для перетворення мільярдів релокованих громад на зручний інструмент для корупційних схем та фіктивних закупівель.

"Телеграф" розбирався, як українські податки можуть перетворюватися на закриту годівницю для евакуйованої бюрократії.

Пастка "інституційної тяглості"

Російська агресія, що почалася в 2014 році і отримала масштабний характер у лютому 2022 року, завдала серйозного удару по системі місцевого управління на сході та півдні України. Тимчасова окупація регіонів, вимушене переміщення місцевого бізнесу та розсіяність мільйонів мешканців Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини та Криму фактично зруйнували звичну структуру місцевої влади.

Згідно з офіційною інформацією Мінрозвитку, на сьогоднішній день принаймні 133 українські громади були вимушені повністю перемістити свої адміністративні органи в тил через тимчасове захоплення. Загалом, в зонах окупації та активних бойових дій наразі знаходиться приблизно 171 територіальна громада.

Знаходячись у стані евакуації, постраждалі громади позбулися свого основного ресурсу та сенсу своєї діяльності — вони втратили фізичний доступ до рідної землі та місцевої інфраструктури.

Таким чином, управлінським об'єктом евакуйованих мерій фактично стали розкидані по території країни громади переселенців, правові документи на власність, частково збережені державні реєстраційні дані та підготовка до майбутнього відновлення в онлайн-форматі. Однак за роки тривалої війни держава так і не змогла розробити адекватні норми функціонування для цих специфічних органів влади в умовах воєнного часу.

Цю системну кризу детально зафіксував аналітичний звіт "Бюджети в екзилі 3.0", презентований у вересні 2026 року Громадським партнерством "За прозорі місцеві бюджети". Експерти дослідили бюджетний цикл 20 пілотних громад Донеччини, Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини за 2022-2026 роки.

Головний висновок дослідження -- адаптація управління в релокованих громадах перетворилася на довготривалу, але викривлену модель врядування. Через окупацію податкові надходження цих громад у 2025 році впали на 91,6%. Самі ж мерії практично повністю сіли на "трансфертну голку" держбюджету. У 2025 році сума видатків для цих 20 громад склала 7,5 млрд грн. Весь обсяг коштів практично повністю був забезпечений за рахунок дотування.

При цьому держава досі не сформувала остаточної правової моделі для релокованої влади та не визначила її обов'язкових функцій, продиктованих воєнним часом. Як наслідок, у тилу нерідко фінансуються цілі структури та статті витрат ще мирного часу, тоді як реальний ресурс громад на місцеві послуги для переселенців скоротився на 74,5% порівняно з довоєнним періодом.

Рекомендації аналітиків звіту є досить прагматичними: у таких громадах потрібен перехід від фінансування довоєнних структур до оплати конкретних критичних функцій. Передовсім треба прописати мінімальний набір послуг для ВПО, що надається апаратом громад, а також залишити передовсім завдання, які є життєво необхідними. Йдеться про ведення державних реєстрів, фіксацію знищеного майна для майбутніх репарацій, роботу гуманітарних хабів та стратегічне планування відбудови. Лише під такий корисний для переселенців функціонал мають формуватися витрати. А механічне фінансування "фантомних" кабінетів мирного часу має бути переглянуто.

Скільки заробляє екзильна бюрократія

На фоні скорочення видатків на місцеві функції (читай -- проблеми евакуйованих жителів), фінансування самого управлінського апарату громад у відносних цифрах навпаки виросло. Як свідчать дані звіту, частка коштів суто на утримання чиновників та їхніх кабінетів від загального обсягу видатків громад підскочила з довоєнних 8,2% до 20,1% в евакуації. За рахунок стабільних державних дотацій фінансування бюрократії виявилося найбільш захищеною статтею витрат, сформувавши в тилу особливу касту управлінців із мільйонними доходами.

"Телеграф" раніше провів детальне дослідження фінансових показників керівників прифронтових обласних військових адміністрацій, виявивши, що, наприклад, голова Донецької ОВА Вадим Філашкін отримав у 2025 році заробітну плату, що перевищує 1,59 млн грн. Тим часом, керівники сусідньої Луганської ОВА, яка контролює лише близько 5% своєї території, Артем Лисогор та Олексій Харченко, у 2025 році заробили разом понад 1 млн грн.

Безумовно, для голів обласних адміністрацій такі показники в значній мірі залежать від обсягу їхніх завдань. Керівництво обласних військових адміністрацій несе величезну відповідальність за щоденну координацію в прифронтових зонах, де необхідно організовувати військову логістику, евакуацію мирних жителів та підтримувати критично важливу інфраструктуру.

Водночас у структурі місцевого врядування виникає інша, менш однозначна ситуація -- коли схожі фінансові умови поширюються на керівництво дрібніших релокованих громад. Йдеться про очільників міст та селищ, голів районних адміністрацій територій, що повністю перебувають під окупацією, де обсяг реальних повноважень об'єктивно звузився до дистанційної роботи, але рівень виплат залишається співмірним із доходами голів ОВА.

Так, якщо дослідити декларації цих "голів в екзилі", то виявиться, що, наприклад голова Бахмутської районної державної адміністрації Сергій Кальян лише за 2025 рік отримав зарплату понад 2 мільйони гривень, не забувши забрати ще й 2 тис грн зимової підтримки.

У 2025 році Олексій Рева, який працює в Бахмутській міській військовій адміністрації, отримав понад 1,52 млн грн від основної діяльності. Для порівняння, весь бюджет Бахмутської міської територіальної громади становить 443 млн грн.

Ситуація з керівниками релокованих регіонів є аналогічною. Наприклад, Тетяна Гасаненко, яка очолює Олешківську МВА (територія, де зараз спостерігається серйозна гуманітарна криза), звітує про заробіток у розмірі 1,2 мільйона гривень. У свою чергу, Євгеній Родіонов, керівник Генічеської МВА, отримав 1 мільйон 95 тисяч гривень. Подібні фінансові показники спостерігаються і у керівників інших громад. Згідно з інформацією видання "Обоз", міський голова Енергодара Дмитро Орлов, заступник Пологівської МВА Юрій Коноваленко та начальник Бердянської МВА Микола Матвієнко - всі вони отримали за минулий рік зарплату, що перевищує 1 мільйон гривень.

Як з'ясували аналітики Запорізького центру розслідувань, позначку в мільйон гривень нарахованого доходу у своїх звітах також перетнули голова Василівської МВА Сергій Каліман, очільник Пологівської МВА Юрій Коноваленко, начальник Оріхівської МВА Микола Вініченко та керівник Якимівської селищної ВА Олександр Правосуд та інші.

Загалом, за даними журналістів видання МОСТ, двадцять керівників військових адміністрацій на тимчасово окупованій Херсонщині сукупно за рік отримали зарплату понад 17 млн грн бюджетних коштів.

Для порівняння, зарплата Дениса Шмигаля у 2024 році, коли він обіймав посаду прем'єр-міністра, становила 1,16 мільйона гривень.

Верхівка айсберга: десятки підлеглих, чиї обов'язки під питанням

Наведені мільйонні статки "перших осіб" -- це лише видима частина гігантського фінансового перекосу. Адже у підпорядкуванні кожного такого керівника залишаються десятки підлеглих, які роками справно отримують сотні тисяч гривень із виснаженого державного бюджету. Фінансування довоєнних штатів дрібніших клерків виглядає парадоксально. На відміну від своїх патронів, ці співробітники інколи взагалі не мають у підпорядкуванні жодного фізичного об'єкта чи реального фронту робіт.

Чому, наприклад, чиновники з евакуйованих управлінь агропромислового розвитку продовжують отримувати зарплати, якщо вся земля їхніх районів та громад знаходиться під глибокою окупацією? Яка мета утримувати в евакуації відділи архітектури, екології чи капітального будівництва у довоєнному складі, коли міста, для яких вони працюють, фактично знищені?

Цікавою є ситуація в евакуйованій установі Енергодара, де продовжує фінансуватися цілий відділ культури, молоді та спорту. Керівниця цього відділу, Катерина Мороховець, яка наразі проживає в Запоріжжі, задекларувала річний дохід у розмірі приблизно 870 тисяч гривень. Її колега Наталія Криковцова, що очолює відділ документообігу, отримує близько 67 тисяч гривень щомісяця.

А ось -- Сєвєродонецька МВА, заступниця начальника якої Тетяна Верховська (перебуває в Дніпрі) за рік задекларувала 1 мільйон 171 тисячу гривень заробітної плати. Або Соледарська громада -- там начальниця юридичного відділу Олександра Ляднова отримала понад 913 тисяч гривень, а її чоловік Антон Ляднов, який очолює управління освіти -- загалом понад 740 тисяч гривень із різних релокованих муніципальних джерел.

Особливо цинічним на цьому тлі виглядає утримання керівників релокованих комунальних підприємств, чиї потужності давно захоплені ворогом. Активіст Владислав Смірнов наводить приклад директора КП "Сєвєродонецькводоканал" Олександра Фомічева, який в евакуації у Дніпрі отримав за рік 878 460 гривень зарплати за керівництво об'єктом -- без води, труб та насосів. Цей фінансовий сюрреалізм закріплюється офіційними кошторисами: та ж Сєвєродонецька МВА затвердила понад 11 мільйонів гривень на містобудівну документацію та ще 5 мільйонів на програму цивільного захисту населення.

Схожі питання виникають і щодо керівництва комунального сектору Маріуполя, який опинився під контролем окупантів. Журналісти агентства "Вчасно" виявили, що навіть у вигнанні продовжується підтримка юридичного статусу таких підприємств, як "Маріупольавтодор", "Міськсвітло" та парк розваг "Екстрим-парк". Водночас, реальна діяльність цих організацій у тилу залишається невідомою. Незважаючи на це, керівники комунальних підприємств Маріуполя управляють значними бюджетами і заявляють про мільйонні доходи. Наприклад, Олексій Травінчев, директор КП "Міське управління капітального будівництва", за минулий рік задекларував 1,59 млн грн доходів з кількох муніципальних джерел. Однак проекти реконструкції гуртожитків, що реалізуються цим відомством, стали предметом кримінального розслідування через завищення вартості та фінансові порушення на 48 млн грн, виявлені Держаудитслужбою.

Для дотримання об'єктивності слід визнати, що значна кількість релокованих комунальних підприємств успішно адаптувалися до нових умов і виконують життєво важливі функції. Однак, існує багато запитань щодо роботи ряду інших пасивних структур та доходів їхніх керівників, які протягом тривалого часу оперують значними коштами в тилу. Це викликає певні занепокоєння в суспільстві та у аудиторів.

Крім усього, чиновники та керівники комунальних підприємств, які були переміщені, отримують автоматичну бронь від мобілізації. Обсяги цього явища в країні вражають. Як зазначив народний депутат Руслан Горбенко, тільки в Луганській області, яка практично повністю під окупацією, у реєстрах виявилося близько 5 тисяч заброньованих працівників місцевих адміністрацій та комунальних підприємств.

Від офісного сюрреалізму до загадкових витрат.

Витрачання мільйонів на підтримку роздутих адміністративних структур та кабінетів є лише частиною великої проблеми. Значно серйознішою загрозою для країни стає те, як деякі евакуйовані чиновники використовують бюджетні витрати на розвиток громад. Отримуючи стабільні фінансові вливання з держбюджету, окремі релоковані органи влади перетворили процес державних закупівель на засіб відвертого і неконтрольованого збагачення.

Приховуючись за спрощеними процедурами воєнного стану, чиновники вміло реалізують мільйони без проведення відкритих аукціонів, списуючи їх на фіктивні послуги та спеціалізовану техніку. Зазвичай кошти платників податків використовуються для капітальних витрат і інфраструктурних проектів у громадах, до яких евакуйована влада фізично не має доступу. Наразі аудитори та правоохоронні органи активно досліджують масштаби цього віртуального управління.

Ось кілька яскравих прикладів, в яких обсяг зловживань був офіційно зафіксований правоохоронними органами.

Мільйони на відпочинкові табори та розкішні сувеніри: приклади зловживань у використанні коштів для евакуації.

У вересні 2026 року прокуратура Луганської області офіційно подала до суду обвинувальний акт проти депутата Сєвєродонецької районної ради у справі розтрати мільйонів, які були виділені для релокованої лікарні. Цей посадовець, котрий у 2022 році керував міською багатопрофільною лікарнею, організував закупівлю медичного обладнання для лапароскопічних операцій під час дії воєнного стану. За версією слідства, ціни на обладнання були навмисно завищені. Внаслідок його дій громада, що отримала лікарню, зазнала збитків у розмірі 4,2 млн грн. Під час санкціонованих обшуків у підозрюваного було вилучено готівку в різних валютах на загальну суму понад 10,6 млн грн.

Як з'ясував "Телеграф", ймовірно мова йде про депутата районної ради Романа Водяника, який, за даними YouControl, у період з 2019 по 2024 роки якраз очолював КНП "Сіверськодонецька міська багатопрофільна лікарня" Сєвєродонецької міської ради.

У травні 2026 року детективи Національного антикорупційного бюро України та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури розкрили величезну схему розкрадання близько 20 мільйонів гривень, які були виділені на забезпечення житлом для внутрішньо переміщених осіб. За версією правоохоронців, організатором цієї махінації став колишній голова Лисичанської міської військової адміністрації, який, як вважається, діяв у змові з адвокатом та бізнесменом.

Згідно з даними слідства, у 2022 році Лисичанською міською військовою адміністрацією була затверджена програма під назвою "Тимчасова оселя", для реалізації якої з державного бюджету виділили 35 мільйонів гривень. Правоохоронці стверджують, що у 2023 році учасники справи придбали корпоративні права на компанію, якій належав дитячий табір у Кіровоградській області (судові рішення свідчать, що це був ТОВ "ДЗОВ Дружба"). Після цього було організовано його продаж Лисичанською МВА за значно завищеною ціною, що призвело до чистої різниці з ринковою вартістю об'єкта у розмірі 19,3 мільйона гривень.

На момент здійснення угоди з продажу, яка відбулася у травні 2023 року, посаду начальника Лисичанської МВА обіймав Валерій Шибіко.

Ось захоплюючі факти, які журналісти проєкту Хапуга.ua виявили під час свого розслідування щодо закупівель Маріупольської міської ради в умовах вигнання. Вони з'ясували, що комунальне підприємство "м.ЄХАБ", підпорядковане мерії, в період війни планувало замовити 14 тисяч брендованих керамічних чашок на загальну суму 959 тисяч гривень. Лише після суспільного обурення цей тендер було скасовано. Окрім того, чиновники з окупованого міста вже витратили 410 тисяч гривень на сувенірні ручки та блокноти, 354 тисячі — на 80 декоративних подарункових вітражів, понад 559 тисяч — на дизайнерські листівки та фотопостери. Також для потреб "Маріупольтепломережі" було придбано легковий автомобіль вартістю понад 25 тисяч доларів.

У вересні 2026 року на лаву підсудних відправили чотирьох посадовців однієї з громад Хмельниччини, які примудрилися нажитися на купівлі житла для багатодітної родини переселенців. Слідство встановило, що чиновники (серед яких заступник міського голови, секретар міськради та двоє керівників профільних відділів) придбали за бюджетні кошти житловий будинок із земельною ділянкою за нібито 6,2 млн грн.

Проте офіційна судова експертиза та ретельний аудит задокументували, що реальна ринкова ціна цієї нерухомості була штучно накручена, а чиста сума переплати та збитків державі склала понад 2,6 млн грн.

Наведені кримінальні справи та ірраціональні тендери -- це лише кілька промовистих прикладів із величезної кількості подібних порушень, які сьогодні фіксують аудитори та правоохоронці по всій країні. Усі ці факти наочно доводять: евакуаційна бюрократія подекуди повністю втратила зв'язок із реальністю. Отримуючи колосальні ресурси від держави та користуючись відсутністю жорсткого операційного контролю в тилу, чиновники "фантомних" громад перетворили солідне бюджетне фінансування на джерело особистого збагачення та кабінетного комфорту

Куди насправді мають іти гроші релокованих громад

Поточна ситуація з функціями, повноваженнями та фінансуванням релокованих громад наочно демонструє, що вся система управління в евакуації потребує серйозного перегляду. Держава повинна спрямовувати бюджетні кошти виключно тим структурам і посадовцям, які справді виконують реальну роботу в тилу, а рівень виплат чиновникам має чітко відповідати обсягу цієї роботи.

У той же час, кошти, виділені з державного бюджету для підтримки евакуйованих муніципалітетів, повинні бути під ретельним та відкритим контролем з боку громадськості та відповідних органів. Це дозволить повністю усунути можливість нецільового або сумнівного використання фінансів.

Для досягнення цієї мети потрібно кардинально переглянути пріоритети роботи адміністрацій та комунальних підприємств у нових умовах. Як слушно зазначають автори вищезгаданого аналітичного звіту, владі, що опинилася в нових умовах, слід здійснити обґрунтований перехід від простого збереження довоєнних структур до фінансування конкретних критично важливих функцій. Лише в рамках такого прозорого та корисного для внутрішньо переміщених осіб підходу можуть формуватися витрати бюджету в майбутньому.

Для того щоб розібратися, чому контроль за фінансами евакуйованого апарату тривалий час залишався формальним, а також які заходи плануються для покращення моніторингу тендерних процесів, редакція "Телеграфа" планує надіслати запити на інформацію до Кабінету Міністрів, Державної аудиторської служби України та інших відповідних державних установ.

"Телеграф" продовжуватиме уважно відстежувати, куди насправді йдуть гроші українців під час війни. Не перемикайтеся!