Ми сумуватимемо через наш вибір на користь шляху Нового світу хаосу – The Guardian.
Відомі аналітики та західні лідери, які зібралися на форумах у Давосі та Мюнхені, прийшли до сумного висновку: повоєнний світовий порядок, що базувався на американському лідерстві та встановлених правилах, зазнав краху, і перспектива цивілізованих норм опинилася під загрозою.
Повоєнна архітектура міжнародної безпеки та економічного співробітництва, яку США будували впродовж 80 років, зазнає безпрецедентного руйнування. І цього вже не заперечують навіть найзапекліші прибічники трансатлантичного альянсу. Саме такий висновок пролунав одразу на двох ключових міжнародних майданчиках -- Всесвітньому економічному форумі у Давосі та Мюнхенській безпековій конференції -- на початку 2025 року, пише The Guardian.
Прем'єр-міністр Канади Марк Карні зробив вражаючу заяву під час свого виступу в Давосі, що викликала неабиякий резонанс серед присутніх представників міжнародної еліти. Він відкрито висловив думку, що епоха повоєнного світового порядку, який підтримувався Сполученими Штатами, завершилася. Принцип, що панував протягом багатьох років (економічна взаємозалежність між державами як гарантія миру), втратив свою чинність. Наразі його основи були підірвані самими США.
Карні закликав інші держави визнати нові обставини: американське домінування більше не існує, і необхідно створити альтернативну глобальну структуру, яка не буде залежати від великих країн, що прагнуть контролювати інших. "Великі держави почали використовувати економічну інтеграцію як засіб впливу, тарифи – як інструмент тиску, фінансову інфраструктуру – як засіб примусу, а ланцюги постачань – як вразливість, що може бути використана", – зазначив він, описуючи сучасний геополітичний контекст.
Кількома тижнями пізніше канцлер Німеччини Фрідріх Мерц відкрив Мюнхенську безпекову конференцію словами про те, що "міжнародний порядок, заснований на правах і нормах, нині руйнується". Він застеріг: "претензія США на лідерство оскаржується, а можливо, вже й втрачена". У доповіді, підготовленій для конференції, йшлося прямо: "Американо-центрований світовий порядок, який будувався понад 80 років після завершення Другої світової, нині знищується".
Дональд Трамп дійшов переконання, що всі інші країни ставилися до США як до простака: безкоштовно користувалися американськими безпековими гарантіями та зловживали відкритим ринком. Це переконання ігнорує той факт, що саме США встановили більшість правил. І порушували їх, коли це було вигідно Вашингтону. Але саме воно стало рушієм для руйнації.
Карні сформулював свій вибір наступним чином: "Можна змагатися за прихильність великих держав або ж об'єднати зусилля для створення альтернативного шляху з реальним впливом". Вже зараз можна спостерігати певні спроби реалізації цієї ідеї. Нові торговельні угоди та "стратегічні" партнерства з'являються в різних куточках світу. Занепокоєння щодо мит, введених Трампом у січні 2025 року, спонукало Євросоюз та Індію підписати угоду про вільну торгівлю, яка залишалася в "підвішеному стані" протягом 20 років. Канада, Південна Корея та Бразилія звертаються до Китаю в якості контрваги США. Перед своєю промовою на Всесвітньому економічному форумі в Давосі Карні відвідав Пекін, а Стармер — кілька тижнів потому.
Створення стабільних альянсів є надзвичайно складним завданням. Яскравим прикладом цього є нещодавня ситуація з Європейським Союзом, який нарешті уклав торгову угоду з Меркосур, підготовлену ще в 2019 році. Однак, одразу після підписання, законодавці Європарламенту заблокували її в судовому порядку, під тиском аграрного лобі, яке побоюється конкуренції з країнами Південної Америки.
Незважаючи на численні звинувачення у дволикості та примусовому впровадженні своїх інтересів "під тиском", особливо в Латинській Америці, американоцентричний порядок приніс ряд суттєвих суспільних вигод. До них належать:
Утратити все це -- означає опинитися у вакуумі. І заповнити його нікому. Китай, єдина держава, порівнянна за потужністю з США, не прагне перебрати на себе роль глобального гегемона і захищати ліберальний багатосторонній порядок. Власна меркантилістська модель -- від заниження курсу валюти до субсидування експортерів при закритому внутрішньому ринку -- робить Пекін ненадійним лідером в очах Європи та країн Латинської Америки, які потонули у китайських товарах.
Японія, яка є однією з провідних економік у світі, сильно залежить від американських гарантій безпеки, що ускладнює їй можливість відкрито дистанціюватися від Вашингтона. Європейський Союз, який за деякими показниками може зрівнятися з США за економічними масштабами, також не може вийти з-під американського впливу, особливо в контексті стримування Росії та підтримки України. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте чітко висловився на адресу оптимістів: "Якщо хтось вважає, що ЄС чи Європа можуть самостійно забезпечити свою безпеку без США, хай продовжує мріяти. Це неможливо. Ми залежимо одне від одного".
Канада, незважаючи на заяви про свою незалежність, відправляє приблизно дві третини свого експорту до Сполучених Штатів. Навіть французькі амбіції щодо "стратегічної автономії" стикаються з жорсткою реальністю: Європа просто не має можливостей для виробництва озброєнь, необхідних для справжньої незалежності. Нещодавня суперечка навколо спільного проекту винищувача між Францією та Німеччиною лише підтвердила, що політичної волі для реалізації таких ініціатив катастрофічно не вистачає.
Проте Карні, ймовірно, має рацію: це "перелом, а не зміна курсу". Навіть якщо після Трампа до влади прийде "освічений лідер, який розуміє важливість взаємовигідних міжнародних відносин", переконати країни, які протягом чотирьох років захищалися від американського тиску, знову прийняти США під своє крило буде надзвичайно важко.
Президент Фінляндії Александер Стубб, якого Карні навів як джерело натхнення для нового канадського підходу до зовнішньої політики, порівнює нинішню ситуацію з переломними моментами Першої та Другої світових воєн і завершенням холодної війни. "Ми живемо в новому світі безладу", -- стверджує він. Наступні 5 -- 10 років, за його словами, визначать світовий порядок на наступні 30 -- 50.
Стубб виступає за відбудову міжнародних інституцій, заснованих після Другої світової -- ООН, МВФ, Світового банку, СОТ -- але з перерозподілом впливу на користь країн "глобального півдня": Бразилії, Індії, Індонезії. Втім, без участі США побудувати таку систему буде надзвичайно важко.
Найбільш вірогідний розвиток подій полягає не у створенні нового світового порядку, а в хаосі: без узгоджених норм міжнародної торгівлі, фінансових механізмів та загального розуміння поняття суверенітету. Можливий поділ на сфери впливу: більшість менш розвинених країн можуть потрапити в "васальну" залежність від Китаю або США, тоді як деякі впливові країни "глобального півдня", такі як Бразилія, Індія та Індонезія, намагатимуться підтримувати баланс між цими двома потужними силами.
Нова реальність обіцяє стати більш витратною та ризикованою для всіх. Відмова від міжнародних ланцюгів постачання та спільних інститутів призведе до підвищення витрат для підприємств і споживачів, звуження ринків, а кожна країна буде змушена самостійно шукати захист від різноманітних загроз: економічних, екологічних та безпекових.
"Ми шкодуємо про вибір цього шляху," -- підсумовує The Guardian. Адже, як стверджував Фукідід, "сильний має можливість діяти за своїм бажанням, тоді як слабкий змушений миритися з неминучим" -- ця думка знову втілюється в життя.
Світ більше не сприймає "правила" як незаперечну істину, а хаос не приносить бажаної стабільності. У Мюнхені була озвучена нова концепція: інтерес, підкріплений можливостями. Чи свідчить це про відновлення політики сили – і яку роль в цій схемі відіграватиме Україна? Олексій Іжак, керівник відділу Національного інституту стратегічних досліджень, у своїй статті "Мюнхен-2026: правила для світу, заснованого на силі" розглядає сигнали з Вашингтона та реакції Європи.
