"Ми здатні виробляти набагато більше," - заявив Владислав Бельбас, генеральний директор підприємства "Українська Бронетехніка" -- Delo.ua.

В Україні індустрія оборони демонструє стрімке зростання, незважаючи на обмежене фінансування. Вітчизняні підприємства активно розробляють інноваційні технології та здатні виробляти значні обсяги озброєння, проте ринок все ще відчуває критичний брак інвестицій. Найбільший приватний виробник зброї "Українська бронетехніка" продовжує розширювати свою діяльність, незважаючи на труднощі: компанія щороку постачає більше тисячі мінометів, представляє нові модифікації популярних моделей "Варта" та "Новатор", а також освоює нові ринкові сегменти. Ми мали можливість поспілкуватися з генеральним директором Владиславом Бельбасом про стан оборонно-промислового комплексу, процеси лібералізації в галузі та майбутні плани компанії.

Яке, на вашу думку, є найзначнішим досягненням українських технологій оборони у 2025 році? Якими успіхами ваш бізнес може похвалитися за минулий рік?

Цього року вітчизняна промисловість опинилася в ситуації, коли обсяги виробництва значно перевищують наявні фінансові ресурси. На початку великої війни відбувався певний хаос: реорганізації, обстріли, проблеми з енергопостачанням тощо. У 2025 році всі виробники адаптувалися та активно шукають інвестиції, оскільки внутрішні бюджети не покривають потреби фронту та можливості нашого виробництва. Це питання стало ключовим у дискусіях на національному рівні, і про нього говорять як представники Міноборони, так і самі виробники. Компанії звертаються з проханням про фінансування, підкреслюючи свою готовність збільшити обсяги виробництва.

Серед технологічних досягнень цього року слід виділити створення нових ракетних систем та оголошення про кілька важливих глобальних ініціатив. Були продемонстровані кілька моделей "Нептун", а також активно реалізуються програми Deep Strike, з щоденними запусками.

У нашій компанії процес розробки нової продукції та вдосконалення існуючих товарів відбувається регулярно та згідно з планом. До початку повномасштабного вторгнення цей процес йшов повільніше через специфіку дослідно-конструкторських робіт. Наприклад, до 2022 року ми мали 12 проектів, які перебували в стадії виконання, але тільки один з них фінансувався державою.

Завдання, з якими ми стикалися, виявилися досить непростими, оскільки вимагали колективних рішень та великої кількості погоджень. Лібералізація цього процесу на початку конфлікту, а також ухвалення постанови про безпілотники, що дозволило збільшити прибуток до 25%, продемонстрували, що коли галузям надають можливість для заробітку, вони активно розвиваються. Наразі основні досягнення на фронті здебільшого належать приватним компаніям. Цей рік став для нас найбільш продуктивним у контексті нових розробок, впровадження на озброєння та допуску до експлуатації інноваційних виробів. Ми маємо різноманітний асортимент продукції.

Цього року ми несподівано для себе вирішили зайнятися сегментом дронів. Це стало логічним кроком, оскільки на фронті спостерігається збільшення відстані між нашими позиціями та позиціями противника, що створює так звану зону вогню. Ми обрали використання 60-мм мін у поєднанні з FPV-дронами, застосовуючи сертифіковані та безпечні боєприпаси. Це важливо, оскільки багато травм виникає через використання саморобних боєприпасів, а не стандартних. Коли говорять про постачання 4 мільйонів FPV-дронів на фронт, йдеться саме про дрони, а не про 4 мільйони боєприпасів.

Тому ми вирушили з дроном, який вже мав на борту боєприпас, стандартизований та з визначеною кількістю уламків, що утворюються під час детонації тощо.

Окрім дронів, виробництво яких нових зразків розпочала нещодавно ваша компанія? Які моделі техніки та озброєння, зокрема з тих, що демонструвалися на виставках у 2025 році, розпочнете виробляти найближчим часом?

Ми також представили наземний комплекс "Протектор". У минулому році ми презентували "Варту-2", а в 2025-му завершили доопрацювання зразка та кодифікували його. Крім того, ми ініціювали кодифікацію багі та розробили кілька модифікацій "Новатора": для розмінування, для потреб Міністерства надзвичайних ситуацій, медичних цілей, командно-штабних завдань, а також автомобілів для управління полем бою.

До речі, до "Варти" та "Новатора" дуже високий інтерес з боку закордонних замовників. Взагалі до нашої техніки підвищена увага, оскільки маємо дуже конкурентні ціни порівняно зі світовими і "капіталістичними" підходами, бо там, де превалює попит, одразу зростає і пропозиція.

Це нові можливості для нашої компанії. У сегменті броньованих автомобілів, а також мінометних і артилерійських боєприпасів ми вже займаємо стійкі позиції, в той час як на ринку мінометів ми є єдиним гравцем. Крім того, ми маємо намір активно розвивати безпілотні технології та розширювати наші продуктові лінії в цій галузі.

Наскільки вам вдалося збільшити обсяги виробництва військової техніки і озброєння у 2024 році, зокрема, бронеавтомобілів та мінометів? Яка динаміка у 2025-му?

- Що стосується бронеавтомобілів, то у 2025 році ми випустили подвоєну кількість порівняно з попереднім роком. Щодо мінометів - десь на тому ж рівні: понад тисячу мінометів на рік ми постачаємо Збройним силам. Немає зростання, оскільки там і обмежена потреба, і верхня межа виробничої спроможності. Хоча це питання філософське: усі виробничі спроможності можуть бути збільшені за належного, завчасного фінансування. Ми могли б виготовити значно більше, але маємо брак фінансування.

Які конкретно зразки озброєння та військової техніки становлять фундамент бізнесу "Української бронетехніки" на сьогоднішній день?

Ми не встановлюємо пріоритети серед напрямків діяльності. Автомобілі, наприклад, становлять один з сегментів, який має свою вагу. Міномети є іншим важливим напрямком, а боєприпаси — ще одним. За фінансовими показниками найбільший сегмент — це, звісно, боєприпаси, тоді як міномети займають найменшу частку. Проте для нас і наших клієнтів критично важливо забезпечувати постачання як мінометів, так і автомобілів. У нашій компанії немає поділу на пріоритетні продукти, як це зазвичай буває в цивільному бізнесі, де один товар є провідним, а інші вважаються "додатковими". Наша сегментація скоріше базується на потребах замовників.

Наразі Міноборони і Генштаб роблять ставку на дрони. Це суперечливе питання. Тому що коли у вас в підрозділі немає ні артилерійських, ні мінометних пострілів, а є 100 дронів, то у звітах буде 100% уражень від дронів. Такі звіти йдуть угору, систематизуються та формують хибну картину, наче всі ураження від дронів.

Проте це не стільки проблема "дронів", скільки наслідок нестачі фінансів та обмежених запасів різних видів боєприпасів. Я не зменшую значення дронів, адже це окрема технологія і важливий елемент сучасного озброєння. Однак, наприклад, для придушення піхоти в основному використовується традиційна артилерія. Коли у вас немає потужної артилерійської підтримки, надзвичайно важко зупинити атаки, які відбуваються на різних містах.

У недавньому минулому числі компаній, що займаються виготовленням наземних дронів, суттєво зросла. Яка тепер ситуація з конкурентами на цьому ринку?

Сьогодні на цьому ринку існує безліч пропозицій. Наша перевага полягає в можливості постачання від різних виробників, але це також створює певні труднощі. Я вважаю, що варто зменшити рівень конкуренції. Коли у замовника є 30 постачальників, він не може адекватно навчити експлуатантів користуватися продукцією. Можна продемонструвати одну версію, але щойно вона зміниться, виникає потреба у нових навчаннях.

Коли підрозділ отримує новий безпілотник з новою катапультою або іншим способом запуску, часто трапляється, що кілька апаратів зазнають аварії, поки військові освоюють техніку управління ними. Це серйозна проблема. Навчання персоналу повинно бути пріоритетом.

На жаль, бюрократичні процедури іноді призводять до ситуації, коли закупівельник заявляє: "Я відповідаю тільки за закупівлі, а за навчання відповідає інша особа". Саме тому ми намагаємося супроводжувати кожну передачу та новий продукт: окремо організовувати навчання, пояснювати всі нюанси і включати ці витрати в загальну ціну. Іншими словами, ми прагнемо надати не лише продукцію, а й відповідне навчання разом із нею.

Наприклад, під час перших десяти пострілів з мінометів виникає безліч труднощів. Це часто пов'язано з неправильним налаштуванням обладнання. На початку конфлікту ми створювали відеоуроки, розробляли спрощені навчальні матеріали та проводили тренінги. Ми навіть передавали кілька мінометів до навчальних центрів, інститутів Сухопутних військ та організації "Повернись живим". Ця діяльність є надзвичайно важливою для нас.

Експерти в галузі озброєнь зазначають, що отримати інвестиції в український оборонно-промисловий комплекс є надзвичайно складним завданням. Які фінансові джерела стали ключовими для розвитку "Української бронетехніки"?

- Ми працюємо виключно з діючими контрактами та отриманим прибутком. Жодних реінвестицій не залучали, використовуємо лише власні фінансові ресурси. Це має свої переваги та недоліки. Недолік у тому, що кредити можуть стимулювати розвиток, але не в Україні, де потрібно мати прибутковість, що перевищує банківські відсотки.

Хоча є програма фінансування, здається, до 500 млн. Але ми до неї не зверталися, тому що наші проєкти значно більші. Ліміти цієї програми для нас нічого не змінили б. Але такі механізми є, держава про це подбала. Думаю, що це працює. І це один із правильних "капіталістичних" методів розвитку.

Західні підприємства дивуються нашій здатності розширювати виробництво за умов обмежених фінансових ресурсів. Приватні компанії у нашій галузі не отримують підтримки від держави. Існує також проблема масштабування: інформація про наші компанії доступна в інтернеті, тому російські сили можуть завдати ракетного удару без потреби у специфічній розвідці. Крім того, застрахувати те, що ви розбудовуєте, також неможливо, оскільки страхові компанії відмовляються покривати бізнеси, які працюють у військовій сфері.

Які, на вашу думку, основні труднощі заважають розвитку українського оборонно-промислового комплексу?

- Український ОПК стримують банальні фактори: нестача фінансування та деякі бюрократичні перепони. Сфера була вкрай зарегульована у 2017-2018 роках. За попередньої влади у 2019 році розпочалася певна лібералізація - з'явилися повноваження на експорт. Із 2022 року галузь також лібералізується, відповідно зростає. Якщо її знову почнуть обмежувати, вона припинить розвиток.

Втім, є військова специфіка - наприклад, постановка на озброєння. Це доволі складний процес, на нього всі скаржаться, але саме він убезпечує від потрапляння до війська неякісного озброєння і військової техніки. Спрощення таких процедур потрібне, але потрібен і фільтр від постачання неякісної продукції.

Ми почали свою діяльність ще до початку повномасштабного вторгнення і вважаємо себе стабільним підприємством. Наша команда займається розробкою продукції, що користується попитом і має конкурентні переваги. Ми завжди прагнемо встановлювати найнижчі цінові межі, пропонуючи при цьому продукцію, яка відповідає всім високим стандартам якості та вимогам військових.

Які ваші думки щодо майбутнього співробітництва України з іноземними компаніями у сфері спільного виробництва озброєння та військової техніки?

Ця тема є надзвичайно актуальною, і ось чому. Сьогодні бізнес активно розвивається, а індустрія ОВТ демонструє значний ріст. Є заяви, що у 2022 році виробничі потужності становили один мільярд, у 2023 році – 5 мільярдів, у 2024 році – 20 мільярдів, а тепер вже 35 мільярдів. Західні країни не можуть похвалитися такими показниками: у них є фінансові ресурси, але бракує технічних можливостей для виробництва. У нашому випадку ситуація інша: ми маємо потенціал для виробництва, але не вистачає коштів. Отже, нам необхідно шукати партнерство.

Наразі держава не може сформулювати правильну позицію щодо експорту. Триває гаряча дискусія: дозволяти експорт чи ні. Але багато компаній уже мають дублікати своїх підприємств за кордоном. І якщо бізнес інвестує та зростає, а держава обмежуватиме експорт, то бізнес знайде вихід, виїде і почне розвивати виробництво за кордоном, маючи імпульс, знання і можливості з України.

У той час світ зацікавлений у наших знаннях стосовно можливостей масштабування виробництва, освоєння нових технологій. На мою думку, наступні рік-два - переломний момент у використанні цього інтересу. Ми маємо розпочати спільний процес: наприклад, ми разом виробляємо, а ви віддаєте частину нам. Такі процеси реалістичні та правильні.

Держава хоче контролювати ці моменти, створює Defence City. Але я вважаю, що обмежувати не треба. У нас постійно говорять про ризики витоку технологій, але ми ж самі розбираємо "шахеди", ракети, знаходимо тайванські, американські, європейські компоненти. Навіть Європа не запобігає витоку таких технологій. Тож це не те, чого варто боятися.

Наведу приклад. У Болгарії з країн Варшавського договору залишилось найбільше військових заводів. На початку повномасштабного вторгнення ми звідти мали великі поставки. Якби не Болгарія, ми б не вистояли, оскільки Європа не має таких виробничих потужностей. А вони вижили завдяки максимально лібералізованому експорту озброєння. Там будь-яке підприємство, яке пройшло коротке навчання, може працювати. У них немає складної системи експортного контролю, як у нас, немає інституту повноважень. А нас, наприклад, раніше регулював "Оборонпром", визначав, кому з ким вести переговори. Тож Болгарія - зразок того, як може ефективно розвиватися бізнес, якщо немає штучних обмежень.

Коли українські виробники підкреслюють необхідність збільшення ресурсів, це не лише їхнє прагнення до фінансової підтримки. Це реакція на те, що Росія активно постачає більше озброєнь на фронт. Марк Рютте зазначає, що у 2023 році Росія виготовила зброю у двічі більшій кількості, ніж НАТО, а вже у 2024 році стало відомо, що лише за перший квартал виробництво Росії перевищило аналогічні показники західних країн. Ближче до середини 2024 року повідомлялося, що Росія виробляє боєприпаси втричі більше та в чотири рази дешевше, ніж їхні західні колеги. Це свідчить про величезний розрив у масштабах виробництва між Росією та Західними державами. Всі усвідомлюють, що побоювання щодо можливих агресій проти ЄС або інших країн НАТО мають підстави. У Росії активно розширюють виробництво та виготовляють нові види озброєнь.

Ми теж маємо забезпечувати Збройним силам постачання в обсягах, співмірних із їхніми. Тоді лінія фронту буде стабільною, будемо боротися в технологіях і в мобілізації людей. Для цього потрібне масштабування, воно ключове в цій війні на виживання. Якщо на початку було важливо розгорнути Збройні сили, провести мобілізацію тощо, то у перспективі потрібні економічна стійкість і безперервне, ритмічне постачання у значних обсягах.

Які плани у компанії щодо отримання прибутку на міжнародних ринках, якщо буде дозволено експортувати?

- Зараз ми взагалі не займаємося зовнішніми ринками. Втім, намагаємося не втрачати зовнішнього замовника, не втрачати комунікацію з ним, підтримувати зв'язок. Нас постійно запрошують на презентації, проводити випробування тощо, але ми не пріоритизуємо це для себе.

Як виробник ми пріоритизуємо звернення і роботу із зовнішніми платниками щодо фінансування потреб для України. Тобто експорт без вивезення з країни. Що нам не подобається в данській ініціативі - тим, що вона відбувається між Міноборони України і Данії. Ми пропонуємо розглядати варіанти прямих закупівль: тобто будь-який уряд контрактує всередині країни продукцію будь-якої компанії для України, якщо наше оборонне відомство підтверджує, що вона нам потрібна.

Це сприяє розвитку та розширенню. Дозволяє подолати всі ті події, які відбулися в кінці минулого року та на початку цього: скандали з Агенцією оборонних закупівель, зміни керівників, постійні реформи у Міністерстві оборони та інше. Тепер міжнародні компанії та іноземні уряди можуть без побоювань укладати контракти з українськими підприємствами.

Я не бачу жодних перешкод з точки зору потреб - нам потрібно все, особливо боєприпаси. Антикорупційний аспект також має велике значення. Коли у вас є зовнішній підрядник, неможливо продавати Міноборони за однією ціною, а "туди" - за нижчою. Це зробить ринок більш прозорим. Держава відчуватиме себе впевненіше, і учасники також виграють. Тому я підтримую прямі механізми співпраці. Ми працюємо над цим на інституційному рівні: щоб уряди інших країн, які підтримують Україну, могли укладати контракти з вітчизняними виробниками безпосередньо.

Як "Українській бронетехніці" вдається вирішувати кадрові проблеми в умовах дефіциту фахівців, зокрема, інженерів та кваліфікованих робітників?

Ситуація з кадрами нині є складною, але не такою критичною, як у 2022 році. Ми вирізняємося серед багатьох компаній тим, що близько 30% нашого персоналу складали військові вищого офіцерського складу. Вони приєдналися до збройних сил у перші дні повномасштабного вторгнення. У нас є конструкторський підрозділ, який займається розробкою, а також відділ супроводу, що відповідає за доведення виробів до стадії запуску. Кадри, які пішли на фронт, становили основу цих підрозділів, що, відповідно, призвело до зниження наших можливостей у розробці та супроводженні. Отже, на початку великої війни нам було надзвичайно важко.

Загалом, ключові кадри ми отримуємо через зростання внутрішніх резервів. Із зовнішнім залученням також великих проблем не було. Але зараз я спостерігаю дивну ситуацію. Я не очікував, що навіть з нашої компанії молодь буде виїжджати. Хоча у нас повне 100% бронювання, не найважча робота, яка добре оплачуються - вище середнього для Києва та області. Не бачу підстав для виїзду. Трохи розчаровує, що молодь не вірить в Україну. Над цим треба працювати.

Говорячи про технічні спеціальності, можна відзначити наявність фахівців на ринку, але існує й питання їх вартості. Чим вищі ціни на спеціалістів, тим, ймовірно, комфортніше житиме населення. Я наголошую на необхідності лібералізації: максимальне відкриття експорту створить можливості не лише для розвитку бізнесу, але й для залучення міжнародних інвесторів до країни. Притягнення інвестицій сприятиме збільшенню доходів, а також появі західних компаній, які розпочнуть свою діяльність тут. Це, в свою чергу, призведе до підвищення добробуту громадян. Тому важливо забезпечити відкриту конкуренцію та активну боротьбу за технології та кваліфіковані кадри всередині країни.

Що з планів подальшого розвитку компанії на 2025-2026 роки можете оприлюднити через наше видання для ділової спільноти країни?

Наші амбіції спрямовані на нові напрямки. Це можуть бути ракети або безпілотники – щось, що має вражаючий потенціал. Це свого роду попередження про майбутні розробки. Ми також розглядаємо можливість створення нових комплексів, адже наша команда постійно працює над інноваціями. Наразі ми реалізуємо кілька проєктів у співпраці з іноземними урядами, і, ймовірно, до кінця року ми поділимося подробицями. Наступний крок – це розширення, розширення і ще раз розширення.