Культурна спадщина та природні території: які кроки повинна вжити влада в новому році для їх збереження?
Україна повинна виконати низку жорстких вимог, аби належним чином пройти шлях євроінтеграції. Це стосується збереження і культурної спадщини, і природи. Громадська ініціатива "Голка" проти Нового року підготувала підсумковий огляд низки випадків, коли громади ведуть боротьбу за те, що важливо зберегти не лише зараз, а й для прийдешніх поколінь. Беззаперечним лідером за кількістю випадків, де громадяни захищають історичну спадщину, археологію та зелені зони, є столиця.
Виникає питання: які дії могли б вжити Міністерство культури, Міністерство розвитку громад та територій, Державна інспекція архітектури та містобудування, а також Київська міська державна адміністрація і Київрада, щоб у наступному році громадський сектор і медіа зосередили свої зусилля на розвитку громади та держави, замість того щоб зосереджуватися на захисті об'єктів з історичною чи екологічною значущістю?
Найкраще описує діяльність Міністерства культури у галузі охорони культурної спадщини термін "саботаж". Від 2022 року захист історичних об'єктів залишився в застої. Створення будь-якої наукової або проектної документації стало неможливим, адже міністерство досі не підготувало для схвалення Кабінетом Міністрів відповідні проекти постанов, враховуючи нові вимоги закону.
Замаскувати саботаж намагаються фіктивною документацією з визначення меж і режимів використання історичних ареалів. Саме така ситуація виникала з історико-архітектурним опорним планом Львова, що був швидко скасований судом. І те саме може статися і з іншими містами.
Невиконання відомством своїх обов'язків може мати вкрай негативні наслідки серед іншого і для музею просто неба Пирогова.
На даний момент встановлення охоронних зон навколо пам'яток є надзвичайно складним завданням, що ускладнює захист музею від будівництва висотних споруд у близькості, навіть якщо суд за позовом прокуратури зобов'яже міністерство вжити відповідних заходів.
Міністерство культури не дотрималося вимог Державної антикорупційної програми і не організувало необхідні консультації з громадськістю при розробці змін до процедур обліку культурних пам’яток. У результаті, без попередження, були відновлені норми, що діяли за часів Януковича, що значно обмежило можливості суспільства у захисті важливих архітектурних об'єктів.
Державна антикорупційна програма передбачала запровадження заборони на нове будівництво та реконструкцію в межах історичних зон у випадку, якщо не будуть розроблені історико-архітектурні опорні плани. Однак Міністерство культури не виконало ці вимоги та не підготувало відповідний проект. Якщо б це сталося, можна було б уникнути таких ситуацій, як жорстке знесення садиби Зеленських у Києві.
Активісти неодноразово зверталися до відповідного міністерства, адже контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони пам'яток на територіях історичних ареалів є його виключною відповідальністю. Однак, чиновники ігнорували ці звернення. Лише після демонтажу будівлі вони виступили з офіційною заявою, намагаючись пояснити, чому такі дії є протизаконними. Через кілька днів після цього, чиновники ухвалили абсурдне рішення про надання статусу пам'ятки вже знищеній садибі, при цьому порушивши кілька положень нового Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, який вони самі затвердили.
Чи відбудуться зміни у ситуації наступного року, поки що залишається під питанням. Наразі Микола Точицький, який був призначений керівником відомства у вересні, поки що не ухвалив важливих кадрових рішень, і відповідальні за поточний стан справ чиновники продовжують виконувати свої обов'язки в міністерстві.
Частина проблем пов'язана з тим, що в законодавстві певні речі поставлено з ніг на голову -- спочатку держава продає спецдозвіл на надрокористування чи надає земельну ділянку під певне будівництво, а потім власник бізнесу робить оцінку впливу на довкілля і проводить консультації з громадськістю. Гроші вже вкладено в проєкт, тому бізнес будь-якими методами домагатиметься можливості його подальшої реалізації.
Виникає багато запитань до якості роботи Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, а також профільних департаментів обласних і Київської міської держадміністрацій при видачі висновків з оцінки впливу на довкілля.
У Києві на території природно-заповідного фонду на острові Оболонський дозволили будувати новий розважальний парк, "не помітивши" того, що повністю вкритий рослинністю острів перетворився в оцінці впливу на довкілля здебільшого на пустелю, а також низки інших порушень закону. А у Харкові заради піщаного кар'єра дозволили вирубати ліс, хоча в оцінці впливу на довкілля оцінити негативний вплив від цієї вирубки взагалі "забули".
І громадськість не завжди може перевірити законність дії чиновників чи дотримання вимог оцінці впливу на довкілля при проведенні робіт. Міндовкілля на час дії воєнного стану закрило доступ не лише до матеріалів оцінки впливу на довкілля, що проводилася до початку повномасштабного вторгнення, але навіть до інформації про здійснення такої оцінки. І хоча міністерство пообіцяло доступ відкрити, воно не поспішає цю обіцянку виконувати.
У багатьох випадках важко навіть зрозуміти, який саме з органів влади грає в інтересах недоброчесного бізнесу, адже розвиток подій нагадує перетягування каната. Десятий рік намагаються побудувати черговий гірськолижний курорт на Свидовці у Карпатах, де збереглися праліси, високогірні луки, льодовикові озера та неймовірні гірські річки. Але це не зупиняє компанію, яка, за даними низки публікацій, пов'язана із олігархом Ігорем Коломойським.
А на Житомирщині громада Негребівки намагається захистити озеро і питну воду, бо заради прибутку приватна компанія вирішила відновити видобуток доломіту на кар'єрі. На Київщині влада мріє створити промзону в санітарній зоні заказнику "Казковий Яр" і для цього організовувала псевдогромадські слухання.
Що стосується Вінниччини, то тут узагалі два в одному: поблизу державного історико-культурного заповідника "Буша" планують створити кар'єр із видобутку фосфатного вапняку, що нестиме загрозу і екології, і культурній спадщині. Цей перелік можна продовжувати.
Коли прокуратура через суд змушена повернути державі земельні ділянки в Біличанському лісі, що входять до національного парку "Голосіївський", оскільки вони опинилися у приватній власності дружини ексміністра екології Миколи Злочевського, це вже не викликає подиву стосовно екологічних проблем. Проте, йдеться не лише про тяжкий спадок від попередньої влади.
Щоб забудовники могли отримувати прибуток від будівництва житла в престижних локаціях, таких як рекреаційні або прибережні території, ще в 2018 році в Державних будівельних нормах було введено новий тип будівель — апартготелі. По суті, це звичайний багатоквартирний будинок, але квартири в ньому іменуються "апартаментами" або "студіо". Ці об'єкти можуть розташовуватись на ділянках, призначених для санаторіїв та баз відпочинку.
Саме в такому ключі розвиваються події навколо колишнього туристичного комплексу "Пролісок", що знаходиться в Києві, поруч із національним парком "Голосіївський". Існують підстави вважати, що подібна доля чекає й на зелену зону біля озера, яка розташована неподалік центру Івано-Франківська, де під виглядом будівництва реабілітаційного центру для військових планується забудова на невеликій частині запланованої території.
Друга лазівка -- визначення поняття "реконструкція". За відповідними державними будівельними нормами, для реконструкції достатньо частково зберегти елементи несучих конструкцій. Тому забудовнику потрібно залишити в землі бодай одну цеглину від старого фундаменту, і завдяки цьому самому "частково збереженому елементу несучої конструкції" де-факто нове будівництво перетворюється на де-юре реконструкцію.
Завдяки цій можливості, старий сарай можна без оформлення права користування землею просто і швидко перетворити на багатоповерховий житловий комплекс або значущу історичну споруду. Це може бути реалізоване шляхом демонтажу до самого фундаменту, як це було зроблено з уже згаданою садибою родини Зеленських у Києві.
Обидві схеми добре відомі, а зазначені зміни до державних будівельних норм вносилися ще за часів президенства Петра Порошенка. І хоча в Мінрегіоні відтоді змінилося вже п'ять міністрів, нормативних дірок й досі не залатали.
Протягом періоду дії воєнного стану здійснення перевірок можливе виключно за спеціальним дозволом Міністерства розвитку громад та територій у випадках, коли існують реальні загрози правам та інтересам громадян або держави. Проте жодні законодавчі вимоги не стали на заваді Мінрегіону та Державній інспекції архітектури та містобудування (далі - Інспекція), коли виникла необхідність дій у відповідь на звернення голови партії "Слуга народу" Олени Шуляк, що стосувалося Києво-Могилянської академії. Перевірки, що містили серйозні порушення законодавства, були призначені неодноразово, зокрема двічі.
А от коли перевірки дійсно потрібні, їх не дочекаєшся. Наприклад, Інспекція відмовилася призначати перевірку вже згаданої забудови туркомплексу "Пролісок", попри численні звернення активістів. Із садибою Зеленських Мінрегіон разом із Інспекцією банально заборонили профільному департаменту КМДА проводити перевірку, мовляв, руйнування історичної будівлі нічиїх прав та інтересів не порушує.
Ця впевненість у відсутності покарання завжди веде до нових зухвалих порушень.
У Києві на острові Оболонський на території природно-заповідного фонду побудували новий розважальний парк, витративши на це в розпал війни майже 200 млн грн із бюджету. Звичайне самочинне будівництво без жодних дозволів і навіть права користування землею. Інспекція цього навіть не помітила.
Компанія, яка має тісні зв'язки зі скандально відомим колишнім президентом "Київміськбуду" Ігорем Кушніром, розпочала демонтаж історичної споруди в самому серці Києва, не маючи жодних необхідних документів. Такі події здаються неймовірними, особливо якщо згадати часи, коли контроль у сфері архітектури та будівництва був спрямований на боротьбу з незаконними забудовами, а не на тиск і залякування тих, хто не угоден владі.
Коли Київ, його область та сусідні громади сприймають межі столиці по-різному, це свідчить про те, що де-юре таких меж взагалі не існує. Навіть рішення Верховного суду, яке анулювало нові межі селища Коцюбинського та визнало Біличанський ліс частиною Києва, не вирішує цієї проблеми.
Торік Міністерство юстиції скасувало право власності Києва на земельну ділянку в межах Біличанського лісу під трасою Київ -- Ірпінь, бо начальник Київської обласної військової адміністрації вважає цей ліс частиною області. Київ із цим не погодився та повернув собі ділянку через суд. І місто з областю в розпал війни чубляться навіть не за принцип, а за те, хто зароблятиме на розміщенні реклами вздовж траси.
Проте ліс поблизу Коцюбинського є лише однією з численних подібних ситуацій. Наприклад, частина Екопарку Осокорки виявилася в оренді у Києва, водночас як сусідня сільська рада заявила на неї свої права.
Нині ситуація виглядає досить неприємно. Проте невизначеність, що панує щодо наступного року, може стати серйозною перешкодою для відновлення та подальшого розвитку як Києва, так і навколишніх територіальних громад. Це викликано закінченням дії перехідних норм Закону №711-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель". Тому надзвичайно важливо затвердити комплексні плани територіальних громад та генеральні плани окремих населених пунктів відповідно до нових вимог. Однак реалізувати це без узгодження всіх спірних питань із сусідніми громадами буде неможливо.
Розрубати цей гордіїв вузол може лише Верховна Рада, адже тільки вона має повноваження затвердити межі Києва та поставити крапку в усіх спорах. Проте її профільний комітет під керівництвом Олени Шуляк проблемою не переймається.
Основна частина резонансних скандалів, пов'язаних із будівництвом у Києві, дісталася новому меру столиці у спадок від Олександра Омельченка та Леоніда Черновецького.
За своїм розмахом лідером серед проблемних питань залишаються спроби забудувати майже 180 га природних територій, на яких кияни хочуть створити Екопарк Осокорки. Міська влада під керівництвом Віталія Кличка активно виступала на боці киян, коли за планами забудови стояв банк "Аркада". Але після передачі проєкту пов'язаній із Владиславою Молчановою компанії "Столиця Груп" позиція міської влади змінилася на протилежну.
Коли завдяки активній позиції організації "Екопарк Осокорки" забудовнику не вдалося поновити договори оренди частини ділянок у суді, почалися спроби їхнього поновлення Київрадою.
Слід підкреслити, що таке рішення є незаконним, оскільки орендар, який не виконує своїх зобов'язань щодо повної сплати орендної плати, втрачає право на продовження договорів.
Упродовж другого десятиліття місцеві мешканці та активісти активно протистоять забудові в районах Самбурки, Болгарське та Китаїв. Це стосується п'яти земельних ділянок загальною площею близько 60 гектарів, які розташовані в безпосередній близькості до Національного природного парку "Голосіївський", з яких дві також входять до меж Китаївського археологічного комплексу.
За минулі роки забудовники змінювалися неодноразово, і всі вони мали на той момент міцні зв'язки із владою, але успіху не досягли. Однак ситуація погіршилася із появою в ролі девелопера близького до Кличка забудовника Ігоря Ніконова. Попри рекордну за кількістю голосів петицію та позови прокуратури, Київрада вирішила стати на бік забудовника і поновити договори оренди.
Наразі депутати обмежилися поновленням договорів на три ділянки, а долю ще двох має вирішити суд, який ніяк не визначиться з тим, кому ця земля належить -- державі чи місту.
Ситуація навколо намірів забудувати територію, що межує з національним парком "Голосіївський", викликала чимало суперечок, оскільки планується демонтаж старої водонапірної башти. Важливо відзначити, що ця башта є власністю держави, що ставить під сумнів легітимність оренди ділянки приватною компанією в часи Омельченка, враховуючи наявність державної споруди на цій території.
Завдяки зусиллям активістів вдалося врятувати башту, надавши їй статус нещодавно виявленого об'єкта культурної спадщини. Однак, питання щодо іншої частини ділянки наразі перебуває на розгляді суду — забудовник намагається змусити Київраду відновити договір оренди для реалізації проекту житлового комплексу. Тим часом активісти та Міністерство екології не втрачають надії включити цю територію до складу національного парку. Варто також зазначити про активну участь Офісу генерального прокурора, який залучився до справи для захисту інтересів держави.
Проте залишається незрозумілим, чому прокуратура не застосовує стратегію, подібну до тієї, що використовувалася для захисту згаданих земельних ділянок у Китаї. У такому випадку довести, що земельна ділянка належить державі, було б значно простіше, і Київрада не мала б жодних підстав для продовження договору оренди. На момент проведення розмежування земель між державним і комунальним фондами на цій ділянці існувала лише одна будівля, що належала державі. Відповідно до імперативної норми закону, що набрала чинності 1 січня 2013 року, вся ділянка безсумнівно підпадає під категорію державної власності.
Київська міська рада стартувала новий рік з обіцянок забезпечити охорону Музею видатних діячів української культури від висотної забудови, що загрожує його території, та відмовити забудовнику в продовженні орендної угоди. Саме з такими запевненнями вона й завершила рік.
Остаточно унеможливити забудову Обсерваторної гірки депутати обіцяють уже не перше скликання, а наразі забудовник дійшов до спроб частково скасувати в суді прийнятий 2002 року Генплану Києва при незрозумілій пасивності міської влади.
Ідея міської влади зведення паркінгу поблизу затоки Собаче Гирло викликала значний суспільний резонанс. На етапі передачі земельної ділянки для будівництва Київрада вчинила порушення законодавства, адже надала вільну від забудови ділянку без наявності детального плану території. Це сталося в обхід правових норм: первісний проєкт рішення передбачав передачу ділянки для зведення лінійного об'єкта транспортної інфраструктури, але ці формулювання були вилучені за рекомендацією земельної комісії.
Зазначена історія також цікава в аспекті використання владою петицій як механізму проштовхнути власні оборудки під виглядом виконання "вимог громадськості".
Завершуючи цей огляд, варто згадати про подію, яка стала перемогою киян завдяки активній громадській позиції. Йдеться про спроби міської адміністрації реалізувати незаконне будівництво паркінгу на Пейзажній алеї. Під тиском громадськості Віталій Кличко особисто ініціював зняття цього питання з порядку денного, зобов'язавшись повернутися до нього пізніше. Однак, через внесені зміни до законодавства (зокрема, в контексті закону №711-IX), цей детальний план території може бути ухвалений лише до кінця поточного року, оскільки він був розроблений відповідно до старих норм.
Отже, важливо бути уважними, щоб Верховна Рада внаслідок нових змін у законодавстві не позбавила киян навіть цієї перемоги.
