Куди направиться українське зерно? Який обсяг валютних надходжень зможе отримати країна?
Питання з питань: куди проляжуть стежки нового урожаю пшениці, кукурудзи, ріпаку, соняшникової олії? Існують як мінімум два варіанти: або Азія поверне собі відзнаку головного покупця українського продовольства, або Європа таки утримає пальму першості, попри нові-старі правила торгівлі з Україною, що почнуть діяти з 6 червня. Ще одне важливе запитання: скільки заробимо? Це важливо, бо продовольство -- це майже 60% загального експорту товарів.
За підсумками 2024 року, експорт сільськогосподарської продукції з України зріс до 24,6 мільярда доларів, що робить його другим найвищим показником з моменту здобуття незалежності. На кінець травня аграрії виконали роботи на 97% запланованих площ. Зокрема, було засіяно 3,94 мільйона гектарів кукурудзою, 744,4 тисячі гектарів ячменем, 66 тисяч гектарів гречкою, 4,73 мільйона гектарів соняшником та 2,23 мільйона гектарів соєю.
Оцінки нового врожаю зернових традиційно розміщуються за шкалою: від песимістичного до оптимістичного -- від 55 млн до 65 млн тонн. (2024 року урожай зернових скоротився до 56,2 млн тонн.)
У контексті основних експортних культур ситуація з оцінками виробництва виглядає наступним чином.
Пшениця. Порівняно з 2024-м площі ще більше скоротилися. Можливі обсяги виробництва стартують з 18,9 млн до 23,4 млн тонн (оцінка USDA).
Ячмінь. Прогнозований обсяг врожаю коливається в межах від 4,6 до 5,7 мільйонів тонн.
Кукурудза. У 2025 році аграрії знову звернуться до вирощування цієї культури. Причиною цього є підвищення цін, яке викликане великим попитом на глобальному ринку. Очікується, що обсяг врожаю становитиме від 30,5 до 35 мільйонів тонн.
Після рекордних 6,6 млн тонн урожаю сої та низьких цін на неї минулого сезону культура не в фаворі. Оцінка цьогорічного врожаю -- від 5,8 млн до 7 млн тонн.
Соняшник. Песимісти кажуть про 10 млн тонн. Оптимісти з USDA переконані, що буде 14,4 млн тонн.
Учасники ринку погоджуються, що площі під ріпаком зменшаться на 86,9% у порівнянні з минулим роком.
Фактори впливу на врожай різні, хоча вже час звикнути до постійних гойдалок погоди та невідворотної зміни клімату. У головному відомстві -- Гідрометеоцентрі -- стверджують, що частина майбутнього врожаю пошкоджена. Здебільшого йдеться про ранню городину та кісточкові, але й втрати зернових та ріпаку на рівні 3-5% таки допускаються. Ба більше, метеорологи попереджають, що попереду спека до +40 градусів, торнадо, словом, кукурудза та соняшник знову у зоні ризику саме у період критичних фаз розвитку.
Особливої тривоги через заморозки та можливу посуху наразі немає, хоча іноді коливання температури або нестача вологи в ґрунті можуть призвести до стресу у фермерів. Аграрії сподіваються на дощ, оцінюють потенційну врожайність та уважно слідкують за біржовими котируваннями, прагнучи реалізувати свою продукцію за ринковими цінами, подібно до 2024 року.
Для задоволення базових потреб населення у продовольстві Україні достатньо 20% наявної ріллі, відповідно, решту вирощеного локально можна відправляти світу та наповнювати валютою державну скарбницю.
Не будемо підраховувати, скільки мільйонів людей у світі отримують їжу завдяки Україні, але щороку ми експортуємо на міжнародні ринки від 15 до 20 мільйонів тонн пшениці та 25-28 мільйонів тонн кукурудзи. У виробництві соняшникової олії ми займаємо провідні позиції. Ріпак і соя також користуються популярністю за межами нашої країни, хоча з точки зору обсягів Україні ще далеко до світових лідерів у цій сфері.
Є кілька факторів, які можуть вплинути на зміну конфігурації географії постачань продукції вітчизняного агропромислового комплексу та на асортимент товарів у новому сезоні.
Перше питання. Яка стратегія буде обрана Китаєм: цілком можливе, що "тарифні коливання" між США та Китаєм знову можуть призвести до ескалації торговельної війни. При цьому ключовими учасниками цього процесу стануть дві культури, які мають велике значення для України — кукурудза і соя. Раніше Китай активно імпортував кукурудзу як з Америки, так і з України. На сьогодні ж основним постачальником до Китаю виступає Бразилія.
Другий. Постійні коливання американського президента Трампа стосовно тарифної політики ставлять сусідів у складне становище та ускладнюють ведення переговорів, що не дає можливості визначити остаточний варіант нових торговельних угод між Україною та ЄС.
Третій. Рішення Єврокомісії щодо торгівлі з Україною. Навіть дядьки, які продають мед на базарі, знають, що правила торгівлі Україна -- ЄС змінюються з 6 червня. ЄС не подовжив ще на рік режиму АТМ (безмитної та безквотової торгівлі), відповідно, експортери-новачки трохи розгублені. Бо емоційне рішення 2022 року відкрити ринок спільноти всім і вся з українським паспортом, без мит, без квот, дав можливість кмітливим і підприємливим піднятися на щабель вище.
Експерти зазначають, що після відкриття кордонів Європою у 2022 році, кількість українських агропромислових експортерів подвоїлася. Навіть малі підприємства почали активно виходити на міжнародні ринки.
Абсолютно всі категорії аграріїв визнають: ринки країн ЄС, якщо дивитися на світовий ринок, -- найліквідніші з погляду ризиків експорту продукції, з погляду логістики. Вони завжди платять за продукцію, тим більше вони -- наші сусіди.
У 2024 році обсяги постачання продовольства в Європейському Союзі досягли 13 мільярдів доларів, що становить 52,4% від загального обсягу.
Сьогодні Європейський Союз закриває широкі двері, які були відкриті у 2022 році, і повертає торгівлю до більш прогнозованих і контрольованих рамок. Адже жодна країна не бажає втрачати свої інтереси або зазнавати збитків, допомагаючи іншим. Європа вистояла протягом тривалого часу, і важливо висловити вдячність сусідам за їх підтримку у важкі моменти.
Втім, і після 5 червня, коли зміняться правила торгівлі з Європою, небо на землю не впаде: ЄС так само купуватиме окремі українські товари навіть з квотами та митами. Якщо дозволятиме ситуація, то будемо на південь Європи "заїжджати" через море, а не гнати вантажівки через усю Європу.
Найяскравішим прикладом є кукурудза. У рамках Угоди про зону вільної торгівлі, станом на 2021 рік, квота на постачання кукурудзи до ЄС становила 650 тисяч тонн. У 2016 році ця квота була значно меншою – лише 400 тисяч тонн. Проте насправді Україна вже давно експортує і продовжує експортувати мільйони тонн кукурудзи на європейські ринки. Європа виступає нетто-імпортером цієї культури, а мито на її ввіз дорівнює нулю.
Більшість експертів переконана, що вагомі підстави для переформатування географічної структури аграрного експорту 2025 року наразі відсутні. Орієнтація на ЄС є занадто міцною -- понад 52% вартісних обсягів 2024 року. Найшвидше, ЄС залишиться найбільшим покупцем української аграрної продукції й за результатами 2025-го.
Частка другого після Європи регіону -- Азії -- 2024-го була помітно скромнішою і становила трохи більше 30% (Азія купила на 7,5 млрд дол.). Хоча до великої війни Азія посідала першу сходинку як покупець продовольства з України.
Варто підкреслити, що азійський напрямок є більш складним. Фахівці зазначають, що для зниження витрат на логістику доцільно перевозити великі судна, вага яких складає не менше 50 тисяч тонн. Саме цей аспект колись став стимулом для розвитку терміналів у портових зонах.
Ще одна особливість торгівлі з Азією, на яку звертають увагу експерти, -- складність розрахунків. Приміром, Китай часто оплачує товари із запізненням. Хоча в контракті прописані всі умови: доставив кукурудзу, вивантажив, оплата. Тим не менш зазвичай китайці не платять, доки не заберуть зерна з порту, не відвезуть його до точки переробки і не перевірять якості. Кажуть, що у порту немає можливості, тож везуть на північ Китаю, а це два тижні по часу.
Розвивати напрям Азії з погляду потенціалу цікавіше, ніж ЄС. На європейському ринку всі штовхаються (пропозиція перевищує попит) за винятком окремих позицій, хоча ринок, місткість якого майже 500 мільйонів споживачів, стабільний і фінансово безпечний.
Зате в Азії можна отримати більші прибутки за рахунок обсягів, але потрібні знання логістики, розуміння, коли і кому краще відвантажувати, особливостей культури харчування, законодавства.
Ця сфера зазвичай належить до компетенції транснаціональних торговців. Перевезти товар в Азію автомобілем або потягом неможливо. До того ж, існує безліч юридичних вимог і процедур отримання дозволів.
З точки зору споживчого попиту на продукцію, Африка займає перше місце. Відповідно до даних за 2024 рік, доходи від постачань до африканських країн склали 2,6 мільярда доларів, що дало регіону частку в 10,5%.
Регіон розглядається багатьма як найбільш перспективний з погляду розвитку бізнесу. Темпи збільшення населення порівняно з іншими частинами світу вищі, існують можливості для збуту високомаржинальної продукції, можна отримати преміальні доходи.
З іншого боку, регіон все ще стикається з усталеними структурними проблемами, які тривають уже кілька десятиліть: голод, нерівність у суспільстві, недостатній рівень технологічного розвитку, політична нестабільність, а також безперервні військові конфлікти. Через це багато компаній утримуються від постачань до певних країн Африки, за винятком тих ринків, які вважаються більш стабільними та вже мають певний рівень розвитку, таких як Марокко та Єгипет.
Якщо Північна Африка має фінансові можливості, то держави, розташовані в центральній і південній частинах, які готові прийняти будь-які умови, часто стикаються з труднощами у сплаті.
***
Прогнозувати чергові рекорди ніхто не береться. Експорт 2025-го остаточно залежатиме від стабільної роботи контрольованого Україною морського коридору. Експерти обережно оптимістично розраховують, що експорт продукції АПК (група 1-24) за результатами 2025 року перевищить 20 млрд дол.
