Конспірація, політичні інтриги та романтичні стосунки: як діяла схема Міндіча (інфографіка взаємозв'язків)

Ми детально ознайомилися з усіма судовими засіданнями та відеоматеріалами, опублікованими НАБУ у справі Міндіча. Виходячи з отриманої інформації, ми роз’яснюємо, як функціонувала ця корупційна схема, яким чином відбувався розподіл коштів та намагання їх легалізації, а також хто був залучений до цього процесу.

У центрі схеми неформальна група чиновників, бізнесменів і посередників, пов'язана з міністром енергетики Германом Галущенком і другом президента Тимуром Міндічем. Через систему "шлагбаум" вони змушували підрядчиків Енергоатому платити від 8% до 15% відкатів, а за отримані сотні мільйонів будували офшорні маршрути, купували нерухомість за кордоном і фінансували власну втечу. Хоча НАБУ не робить на цьому акцент, але ключові учасники схеми Міндіч, Галущенко і Миронюк давно співпрацювали з російським агентом Андрієм Деркачем, якому нещодавно присвоїли звання Героя Росії.

Щоб легше було розібратися, хто, з ким і як співпрацював, ми створили інфографіку на основі зв'язків між фігурантами справи, дивіться її в кінці статті.

Змови

Після того, як учасники схеми офіційно вивели 256 мільйонів гривень, вони потрапили під вплив параної. Уся територія будівлі, де розташований особистий адвокатський офіс підозрюваного колишнього радника ексміністра енергетики Ігоря Миронюка, обклеєна попередженнями "Увага! Ведеться відеоспостереження!". Біля головного входу в під'їзд встановлена табличка з тризубом, що сповіщає: "Будинок під охороною". На холодильнику в холі можна знайти роздруковані прайс-листи на охорону приміщення "від проникнення ДВРГ, мародерів, безхатченків".

Це не розкішний бізнес-центр, а скромна стара багатоповерхівка на вулиці Старонаводницькій, 8, з видом на пам'ятник "Батьківщина-мати". Для центральної частини Києва тут дуже спокійно, і немає ані кав'ярень, ані магазинів поблизу.

У неформальних бесідах радника міністра енергетики Ігоря Миронюка з його основним партнером - виконавчим директором з фізичного захисту та безпеки Енергоатому Дмитром Басовим, який раніше працював у Генеральній прокуратурі та Фонді державного майна, часто виникали гарячі суперечки. Ці зустрічі в офісі ставали платформою для обговорення стратегій, як уникнути неприємностей з правоохоронними органами після тривалого періоду фінансових маніпуляцій.

Із записів прослуховування. 29 вересня 2025 року:

Ігор Миронюк: Це знаходження гармонії між сильним бажанням і...

Дмитро Басов: ...І страшно.

Ігор Миронюк: ...Це дійсно лякає. І в цій ситуації потрібно подолати страх. Адже зробити помилку в такій справі один раз — це набагато гірше, ніж... Як можна придумати таку стратегію, щоб весь світ, усі спецслужби, просто не змогли знайти жодної зачіпки, і все це залишалося непоміченим?

Ці побоювання недаремні. Адже протягом 15 місяців за учасниками схеми стежили детективи Національного антикорупційного бюро. День за днем вони документували, як грошові потоки, що мали йти на організацію роботи й захист енергетики, опинялися в чорних пакетах для сміття та клітчастих сумках фігурантів. А потім перетворювалися на криптовалюту й шикарні вілли за кордоном.

Організатор схеми, підозрюваний бізнесмен Тимур Міндіч, також надавав значну увагу своїй безпеці. У записах НАБУ він висловлює побоювання, що в його квартирі на Грушевського, 9а (історію цього легендарного "дому корупції" ви можете прочитати в нашій статті тут) можуть бути встановлені прослуховуючі пристрої, що, зрештою, і сталося. Саме в цій квартирі відбувалися розмови про те, кому і скільки грошей потрібно передати. На аудіозаписах чітко чути, як шурхочуть купюри.

З метою забезпечення безпеки Міндіч вирішив взяти під контроль систему відеоспостереження та організувати охорону на території будинку і двору за адресою Грушевського, 9а. "По периметру будуть розміщені шість контррозвідників (колишні співробітники СБУ. -- Ред.) для оточення, а також чотири надійних охоронці на парковці", – зазначив він.

Навіть через кілька тижнів після обшуків у квартирі Міндіча, цей багатоквартирний будинок продовжує залишатися під ретельним контролем охоронців. Двір оточений триметровими металевими решітками, а в'їзд перекритий шлагбаумом. Лише журналістка, що намагалася сфотографувати будівлю з вулиці, привернула увагу: двоє чоловіків на ґанку першого під'їзду відразу почали її допитувати.

-- Гей, а чого це ви фотографуєте?!

— Це ж публічне місце. Я не потребую дозволу на фотографування будівлі, — відповідаю, не зупиняючи зйомку. Через кілька секунд до мене підійшов чоловік приблизно шістдесяти років і почав розглядати машину, на якій я приїхала.

— У вас полтавські номери, так? — запитує він кілька разів, робить знімок і телефонує комусь.

Жоден із чоловіків, які вимагали припинити зйомку, не представився і не показав свої документи.

У матеріалах кримінального провадження Texty.org.ua знайшли згадки про понад сорок осіб, які виконували різні ролі в злочинній схемі, починаючи від водіїв, ІТ-спеціалістів та фінансистів і закінчуючи високопосадовцями з Міністерства енергетики, Міністерства юстиції та Офісу президента.

Щоб заплутати будь-які зв'язки між собою, гроші передавали у вигляді готівки. Зустрічі для передачі відбувалися в різних місцях -- протягом року локації змінювалися 30 разів: у кафе, автомобілях, вдома у фігурантів і посеред вулиці в центрі столиці.

Витяг з документів кримінального розслідування НАБУ. Локація спостереження — Софійська площа, місто Київ:

"8 серпня 2025 року о 13:07 проводиться спостереження за автомобілем марки KIA. До нього підходить бухгалтер бекофісу злочинної організації Ігор Фурсенко. Водій забирає з переднього та заднього сидіння авто дві громіздкі господарські сумки, розмальовані в біло-синю клітинку, і передає їх Фурсенку. Фурсенко бере одну сумку в праву руку, іншу в ліву і йде по тротуару в бік провулка Рильський. Таким чином відбулася передача грошових коштів за участю невстановлених осіб, зокрема кур'єрів-водіїв, до члена злочинної організації".

Електронна кореспонденція проводилася за допомогою поштового сервісу ProtonMail, оскільки було зрозуміло, що, згідно з досвідом, українські правоохоронці не мають можливості отримати доступ до листів через офіційні запити до адміністраторів цього сервісу.

Зловмисники застосовували SIM-картки зарубіжних операторів, щоб ускладнити відстеження їх переміщення через базові станції мобільного зв'язку. Всі телефонні розмови та переписка проводилися виключно через WhatsApp і Telegram, оскільки фігуранти були впевнені, що таким чином їх не зможуть прослуховувати правоохоронці.

Але все це не допомогло, про що свідчать записи тисяч розмов у матеріалах кримінальної справи. Численні переписки із зашифрованих платною програмою Silent Phone детективи змогли прочитати після того, як вилучили телефони під час обшуків в офісах та місцях проживання підозрюваних.

Для конспірації зберігати дані на хмарних сховищах керівництво офісу забороняло. Тому частина інформації про фінансові транзакції містилася на запаролених дисках і флешках, які працівники офісу носили із собою. Але і Міндіч, і ще один співорганізатор схеми Олександр Цукерман все одно хвилювалися, адже фізичні носії можуть відібрати силою. Усі ризики потрібно було прорахувати наперед.

Персоналу казали змінювати житло, встановлювати вдома сигналізацію, видаляти фото з телефона й переписки в месенджерах.

З протоколів аудіозапису. Цукерман звертається з проханням викликати свою асистентку до кабінету Міндіча: "Нехай Таня зайде з ноутбуком".

Цукерман: А куди ж поділися всі ті твої таблиці, які ти заповнюєш?

Таня: У мене є маленький, який захищений паролем.

Цукерман: Зрозумів. Що у твоєму комп'ютері?

Таня: Все гаразд. Я відкриваю файл на диску і редагую його, коли диск підключений до мого ноутбука.

Цукерман: То ти знаходишся на його комп'ютері, Таня?

Таня: Так, я його не відчиняю, я його відкриваю через диск. Тільки якщо хтось скаже пароль від диска, а я його не знаю, мені його вводить Ігор (IT-спеціаліст Ігор Ханик. -- Ред.).

Цукерман: А, зрозуміло... Головна проблема в тому, що коли вони входять, а ти вже влаштувалася з розпакованим диском.

З метою стеження за можливим попаданням діяльності злочинної групи під увагу НАБУ або інших правоохоронних структур, за три тижні до запланованих масових обшуків Миронюк і Басов залучили до співпраці інформатора – Станіслава Гущесова, який обіймав посаду керівника Чернігівської обласної прокуратури.

Іншим інсайдером, що належав до злочинної групи в правоохоронних структурах, виявився один із керівників Державного бюро розслідувань. Про це Миронюк розповідав Басову, не називаючи конкретного імені. Однак представники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури припускають, що мова йде про Олексія Сухачова, очільника ДБР. "Я так розумію, що йдеться про директора Державного бюро розслідувань," -- зазначив прокурор під час судового засідання. Варто додати, що його дружина працювала в Енергоатомі в 2023 і 2024 роках.

Завдяки прокурору-інформатору Міндічу, який встиг придбати нерухомість у Швейцарії, і Цукерману, їм вдалося втекти за кордон, перш ніж правоохоронці завітали до них. Однак Миронюк не встиг як слід підготуватися до обшуків у своїй квартирі. Коли слідчо-оперативна група увійшла до його помешкання, він у паніці викинув свій телефон з вікна, а потім закрився у ванній кімнаті та почав рвати документи на дрібні шматки.

Витяг з документів попереднього слідства:

Згідно з протоколом огляду, проведеним з 27 жовтня по 4 листопада 2025 року, в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування зафіксовано випадок, що підтверджує факт доступу до матеріалів даного кримінального провадження, а також можливий витік та передачу інформації третім особам. Зокрема, на той момент у системі були зареєстровані дані про таких осіб, як Цукерман, Галущенко, Миронюк, Басов тощо.

"Видатна концепція"

Тривала дружба з Володимиром Зеленським відкрила для Тимура Міндіча шлях до найвищих ешелонів влади. Його підприємницький хист, який став помітним завдяки спільній діяльності в успішному проєкті "Квартал 95", підказав, як можна отримати фінансову вигоду від цієї дружби.

Ці ідеї не виникають самі по собі. Міндіч налагоджував зв’язки з чиновниками та політиками, влаштовуючи святкування дня народження президента у своїй оселі на вулиці Грушевського, 9а. Згодом він запрошував впливових гостей до себе, вже як до давніх знайомих.

Після одного з таких візитів Міндіч винайшов спосіб, як можна отримувати значні прибутки, рятуючи країну від енергетичної кризи. Деталі цієї схеми йому роз'яснив його новий знайомий — міністр енергетики Герман Галущенко. Перед тим, як зайняти пост міністра, він обіймав керівні позиції в АТ "НАЕК "Енергоатом"", державній компанії, що управляє всіма атомними електростанціями і відповідає за виробництво понад половини електроенергії в Україні. Тож він добре розумів, звідки компанія отримує свої багатомільярдні доходи, а також куди і як їх використовує.

Для того щоб отримати навіть невелику частку цих величезних фінансових ресурсів, необхідно було реалізувати два ключові завдання. По-перше, потрібно було змусити тих, у кого Енергоатом замовляє послуги, ділитися своїми прибутками. По-друге, слід було забезпечити, щоб Енергоатом щедро винагороджував компанії, готові надавати відкати.

Але для такого масштабного задуму потрібно було залучити більше людей.

Тому Міндіч попросив про допомогу свого давнього друга-банкіра Олександра Цукермана, який і підібрав персонал, бухгалтерів та фінансистів для бекофісу злочинної організації (скорочено ЗО), що мали контролювати надходження нелегальних коштів і придумувати схеми їх легалізації.

У моделі Міндіча бекофіс виконує роль "невидимого центру", який не взаємодіяв із державними установами офіційно. Проте через нього проходили фінансові трансакції, пов'язані з державними контрактами, які перетворювалися на хабарі. Бухгалтерські записи та документи були організовані таким чином, щоб замаскувати фактичні потоки коштів і забезпечити безперебійну роботу схеми, координуючи всі аспекти тіньового бізнесу.

А Галущенко привів у схему свого неофіційного радника-юриста Ігоря Миронюка та виконавчого директора з безпеки Енергоатому Дмитра Басова: ці двоє відповідали за збір відкатів із контрагентів Енергоатому.

Але як переконати партнерів сплачувати хабарі?

Постачальники отримували гроші за товари та послуги лише після їх надання, іноді доводилося чекати до шести місяців. Проте під час дії воєнного стану компанія Енергоатом отримала можливість взагалі не виконувати свої фінансові зобов'язання за контрактами, навіть у разі рішення суду на свою користь. Це призвело до виникнення схеми, відомої під кодовою назвою "шлагбаум": постачальники повинні були або сплачувати відкат, або ж стикалися з блокуванням виплат за виконані роботи.

З матеріалів прослуховування. Дмитро Басов ділиться історією про те, як він заблокував директора Рівненської АЕС, оскільки той відмовився прийняти участь у незаконних умовах співпраці.

"Я його забанив. Повідомлю йому, що поки не впорядкує свої справи, фінанси йому не світять."

Повноваження Басова дозволяли йому приймати рішення щодо виплат, зупиняти їх або продовжувати, укладати нові угоди та розробляти тендерну документацію таким чином, щоб "некерована" компанія формально не відповідала встановленим вимогам.

Керівники атомних електростанцій дістали нове завдання: хочеш отримати фінансування -- неси Басову 8-15% суми. Готівкою у валюті.

Після чотирьох років перебування на урядових посадах Галущенко хотів змінити роботу. В ідеалі виїхати за кордон послом. У матеріалах справи НАБУ зафіксовано, що він розповідав про те, як ходив на співбесіди. Але куди саме, не уточнив: "Був на співбесіді. Мені сказали: "Ви розумієте, що ми тільки 10 тисяч доларів у місяць платимо". Я сказав: "Ну маємо те, що маємо"".

Миронюк, отримавши нову таку важливу роль, схоже, почувався в Міністерстві енергетики як у себе вдома. Попри те що його статус радника був неофіційним, працівники міністерства розповідали, що він поводився з ними зверхньо і не соромлячись роздавав вказівки держслужбовцям.

Один зі свідків у справі керівник Укренерго Володимир Кудрицький згадував, що Миронюк регулярно приходив на наради в Міненерго і просував потрібні йому рішення, а також у буквальному сенсі "керував заступниками міністра", вказував їм, що робити. Зокрема, стосовно Енергоатому.

Саме Миронюк облаштував головний офіс злочинної організації у квартирі № 12 на вулиці Володимирській, 20/1. Тут, у самісінькому центрі столиці, з краєвидом на Софійську площу раніше працював багаторічний російський агент, нині депутат Держдуми РФ, а тоді народний депутат Андрій Деркач, у якого Миронюк багато років був помічником. Приміщення і досі належить родичці Деркача.

Герман Галущенко був добре знайомий з російським агентом Деркачем. У записах НАБУ згадано, що після призначення Галущенка на посаду віцепрезидента Енергоатому, він відвідував Деркача для отримання інструкцій щодо роботи в цій сфері.

Невідомо, чи був Галущенко в курсі діяльності Деркача на користь Головного розвідувального управління РФ, проте існують свідчення, що сам Деркач у неофіційних бесідах висловлював погрози від імені російських спецслужб. Протягом свого депутатського терміну він не приділяв багато часу законодавчій діяльності і часто відсутній на засіданнях Верховної Ради, а також у Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, членом якого він був.

Натомість нардеп встиг потрапити в поле зору українських та американських правоохоронців -- його звинувачували в низці фінансових злочинів та відмиванні грошей, а також у кураторстві низки приватних охоронних підприємств для швидкого захоплення України. У результаті він отримав низку підозр, зокрема в державній зраді.

У контексті зв'язків із Деркачем варто згадати, що ця банда зірвала будівництво захисту трансформаторів, які під'єднують АЕС до мережі, й саме через їх ураження Україна зараз сидить зараз без світла.

З аудіозаписів прослуховування:

Дмитрий Басов: Мы больше не планируем возводить оборонительные конструкции?

Ігор Миронюк, який раніше працював радником Деркача, а на момент розмови був радником міністра енергетики Германа Галущенка, висловив свою думку: "Я б, напевно, почекав. Але, чесно кажучи, шкода грошей – це просто марна витрата."

Ще більшої впевненості та зухвалості Миронюку надавало те, що з перших місяців функціонування енергетичних схем Міндіча в усіх справах був задіяний не лише міністр енергетики, а й віцепрем'єр Олексій Чернишов. Він особисто відвідував офіс злочинної організації (фактично, це був офіс Миронюка) для отримання грошей. Протягом спостереження детективи НАБУ зафіксували, як ця банда передала Чернишову та його дружині 1 мільйон 100 тисяч доларів і майже 100 тисяч євро.

Після того, як у червні 2025 року Чернишову висунули обвинувачення у зловживанні службовими повноваженнями, учасники злочинної групи почали шукати способи порятунку свого товариша. Для знаходження найефективніших варіантів вони зверталися до осіб, які мали близькі стосунки з Зеленським.

НАБУ зафіксувало бесіди Цукермана з колишнім першим помічником президента Сергієм Шефіром (який був звільнений 30 березня 2024 року) стосовно збору коштів для внесення застави – вирішили скористатися "фондами". У розмові також фігурує особа з ініціалами АБ (можливо, Андрій Борисович Єрмак?), яка обіцяла сприяння в залученні кваліфікованих адвокатів для Чернишова.

Проте ці зусилля не принесли результатів, оскільки через кілька місяців Чернишов потрапив до слідчого ізолятора через нову підозру — тепер у рамках справи, пов'язаної з схемами самого Міндіча.

Гніздечко Захарченка

З моменту початку роботи восени 2024 року злочинна схема прогресувала відповідно до задуманого плану. Проте в липні 2025 року уряд Дениса Шмигаля несподівано подав у відставку.

Щоб "шлагбаум" і далі працював, у кріслі міністра енергетики потрібна була "своя" людина. І на цю роль члени ЗО вибрали Світлану Гринчук (вони називали її "Дєвочка"), яка й стала міністром енергетики після зміни уряду влітку 2025-го. До цього вона з 2022 року працювала заступницею міністра захисту довкілля та природних ресурсів, а згодом заступницею міністра енергетики України, тобто Галущенка.

Їй довіряли, бо про романтичні стосунки з Галущенком чутки ходили ще з 2023 року, відколи вони почали працювати в одному міністерстві.

На підтвердження цих чуток детективи НАБУ зафіксували численні нічні зустрічі міністрів поза межами урядових приміщень -- у просторому елітному будинку в історичному центрі Києва.

Із записів прослуховування. Ігор Миронюк згадує, як 7 липня 2025 року Галущенко привів Світлану Гринчук до нього на "співбесіду" перед призначенням на посаду міністра енергетики:

Галущенко представив мені дівчину на ім'я Світлана Гринчук. Я приїхав, і вона вже сиділа на дивані з сумкою, виглядаючи готовою. Галущенко вийшов, а ми залишилися втрьох. Він сказав, що йому потрібно йти на засідання уряду через кілька хвилин, а ми можемо поспілкуватися. І вона почала ділитися зі мною своїми думками. Проте я не дурень і розумію, що відбувається.

Для прихованих зустрічей це місце є ідеальним: маєток обгороджений чотириметровим парканом, під постійною фізичною охороною та відеоспостереженням. Вхід у двір розташований з вузького Козацького провулка, який веде в глухий кут. Саме сюди Галущенко приїжджав на автомобілі з так званими "захисними" номерами, які відсутні в базі даних Міністерства внутрішніх справ.

Галущенка не зупиняв той факт, що цей будинок -- речовий доказ у кримінальному провадженні, він де-факто належав міністрові внутрішніх справ часів Януковича Віталієві Захарченку. Приміщення було опечатане й перейшло в управління Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА).

Проте ключі від будинку так і не були передані в управління АРМА. Приміщення, однак, не залишалося безлюдним. Ще в 2021 році АРМА та ДБР з'ясували, що в квартирі проживають сторонні особи. Тоді правоохоронці провели обшук і виявили там родину з дітьми. Представники АРМА усно вказали мешканцям на необхідність звільнити квартиру протягом десяти днів.

Очільники АРМА змінювалися, але повторювали одне й те саме: ніхто не приходить на конкурс з управління цим майном. Але й пізніше НАБУ фіксувало, що в будинку Захарченка знову хтось живе. Востаннє зайти на територію домоволодіння представники АРМА й НАБУ намагалися у 2024 році, але не змогли "у зв'язку з обмеженим доступом до активу". А отже, гроші за оренду шикарного обійстя отримувала не держава, а хтось інший.

Під час подальшого спостереження детективи НАБУ виявили, що пульт для автоматичних воріт знаходився у водія Ігоря Миронюка.

Сам Миронюк не раз завітав до Галущенка в гості. Часто він приходив не з порожніми руками, а з наповненими сумками та об’ємними пакетами.

Точний період, протягом якого Галущенко мешкав у цьому будинку, залишається невідомим. Остання, хто була помічена на території, – Світлана Гринчук, яка закрила хвіртку за кілька хвилин до того, як детективи НАБУ прибули з обшуком 10 листопада 2025 року.

Гринчук закрила хвіртку за кілька хвилин до того, як прибули детективи НАБУ.

Про свої романтичні стосунки закохані мали б повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції. Стаття 35 Закону "Про запобігання корупції" говорить: впливаючи на рішення одне одного (від розподілу бюджету до погодження програм і призначень на держпідприємствах), близькі особи працюють в умовах конфлікту інтересів.

Міністр юстиції Галущенко виявляв активну зацікавленість у швидкому погодженні рішень Міненерго за часів керівництва Гринчук, особливо у питаннях, що стосувалися бюджетних витрат. Тому їм слід було оголосити про свій самовідвід від ухвалення таких рішень.

Але за чотири місяці, поки Світлана Гринчук була міністром енергетики, а Галущенко міністром юстиції, про взаємний вплив ніхто в НАЗК не повідомляв.

Легалізація може бути перетворена на "офіційне визнання" або "узаконення".

В системі з кодовою назвою "Манхеттен" зберігалася величезна кількість інформації щодо витрат злочинної організації. Ця інформація охоплювала все: від розмірів хабарів до витрат на купівлю телефонів, техніки та перевірок приміщень на предмет наявності прослуховуючих пристроїв.

Система була розміщена на комп'ютерах працівниць бекофісу Лесі Устименко та Людмили Зоріної, які виконували ролі фінансистки та бухгалтерки відповідно. Ці посади не мали офіційного статусу, як і всі інші учасники схем. Винагороду вони отримували готівкою в конвертах.

А в конверти дійсно було що вкладати. Протягом 15 місяців спостереження детективи НАБУ виявили, що через бекофіс злочинного угруповання пройшло приблизно 100 мільйонів доларів США. Гроші доставляли сюди в різних упаковках: пакетах, коробках і мішках. Потім їх змішували і розподіляли між членами угруповання.

Як перетворити мільйони доларів у легальні активи, розмірковував головний бухгалтер злочинного угрупування Ігор Фурсенко, відомий під псевдонімом Рьошик. Одна з його схем полягала у виведенні коштів за межі країни на рахунки підконтрольних осіб і компаній, які діяли в Європейському Союзі, Африці, Північній Америці та Росії.

Фінансові засоби надходили на рахунок компанії, з яких приблизно 5% утримувалося як плата за "кур'єрські" послуги, а решта конвертувалася в готівку для українських учасників схеми. Пакунки з доларами високопосадовці отримували під час закордонних поїздок і поверталися з ними в Україні, перевозячи в сумках.

Для забезпечення анонімності грошових переказів часто використовували криптовалюти. Ці транзакції здійснював спеціаліст на ім'я Коваль. Він стягував плату, яка становила трохи менше пів відсотка від суми переказу. Наприклад, у лютому 2025 року за виконання фінансової операції з криптовалютою на 377 тисяч доларів Коваль отримав 1570 доларів.

Детективи Національного антикорупційного бюро виявили, що протягом тривалого часу величезні суми, що перевищують сотні тисяч доларів, переміщалися з однієї країни в іншу: з Польщі до Ізраїлю, з Києва до США, а також з Кіпру до Словаччини.

Із аудіозаписів прослуховування. Діалог у бекофісі:

Фурсенко: Цукерман, можливо, настав час тобі покинути тінь?

Цукерман: Не хочу.

Фурсенко: Чому б тобі не знайти якусь пристойну роботу? Тоді в майбутньому матимеш гарну пенсію. А зараз ти просто сидиш тут і насолоджуєшся життям безтурботно.

Цукерман: Ми й тут отримуємо смачну їжу.

Також Миронюк і Басов обговорювали придбання корпоративних прав компаній із різних юрисдикцій. Передусім офшорних: на Кіпрі, Кайманових, Сейшельських та Віргінських островах, у Дубаї, Болгарії та Словаччині. На це витрачали десятки мільйонів гривень. Реєстрували ці фірми на іноземців, які отримували певний відсоток обороту (близько 10%) за свою участь у схемі. Потім компанії отримували підряди від Енергоатому.

Завдяки цим схемам, за інформацією слідства, Миронюк зміг накопичити понад 5 мільйонів доларів США. Він мріяв про життя за межами України. Його колишня дружина та повнолітній син вже отримали посвідку на проживання в Словаччині. Співмешканка Миронюка, Наталія Шматок, також не мала тісних зв'язків з Україною, оскільки її мати вже проживала в США.

Миронюк підтримував позитивні відносини з сином та колишньою дружиною. Проводячи час у Словаччині, вони отримували гроші з України і поповнювали свої рахунки в місцевому банку.

Миронюк охарактеризував Маврикій як "дуже позитивне місце" — це маленька острівна держава в Індійському океані. Він попросив свого сина відкрити банківський рахунок, щоб вкласти кошти в нерухомість, оскільки відповідно до місцевого законодавства, інвестиція від 50 тисяч євро забезпечує право на отримання посвідки на проживання. Цей план вдалося реалізувати протягом кількох місяців — у бекофісі Миронюк ділився новинами про початок будівництва двохсот вілл на сонячному острові.

Миронюк також похвалився своїми зв'язками з людьми, які "підтримують" прем'єр-міністра Маврикію. Йдеться про Навінчандру Рамгулама, який був замішаний у кількох резонансних корупційних справах: у 2024 році правоохоронні органи виявили в його резиденції мільйони доларів готівкою, походження яких викликало великі сумніви, та звинуватили його у відмиванні грошей. Це розслідування триває досі.

Через заклопотаність численними зустрічами і домовленостями, а також заради конспірації вказівки про те, кому й скільки треба заплатити, Цукерман і Миронюк давали усно. На аудіозаписах з офісу чути, що говорили вони плутано, перепитували один одного, намагаючись згадати деталі.

З аудіозаписів прослуховування. Цукерман веде розмову в офісі з головним бухгалтером Ігорем Фурсенком та фінансисткою Лесею Устименко:

"Так, було 10 (мільйонів доларів США. -- Ред.). П'ять ми заплатили в Ізраїлі. Значить, залишилось ще п'ять... А ти пам'ятаєш із тезара (криптовалюта тезар. -- Ред.) ще чотири відправили? У нас же там є табличка... Туди зайшло чотири: два туди, два сюди...".

Фінансисти намагалися зрозуміти босів, але, хоч як старалися, все одно робили помилки. Тому інколи виникали ситуації, коли в хаосі багатомільйонних переказів безслідно зникали десятки, а то й сотні тисяч доларів.

Проте, керівництво підійшло до цього питання з усвідомленням і навіть з іронічним ставленням.

Одного разу, через неуважність, бухгалтер Людмила Зоріна випадково передала партнерці Ігоря Миронюка не 20 тисяч доларів, а майже 40. Поки в бекофісі працювала лічильна машинка, Наталія Шматок намагалася знайти контейнер, у який можна було б покласти ці гроші.

"Наташ, не треба так хвилюватися, будь ласка, – сказала Людмила Зоріна, бухгалтерка, намагаючись заспокоїти свою співмешканку Миронюка. – Я зараз швидко з'їзджу за хлібом. Просто поклади гроші в пакет з-під нього, і все буде гаразд."

Ця фраза викликала бурхливий сміх у кабінеті. Наталія відчувала себе чудово. Вона вирішила надіслати своїй матері в США кошти у формі криптовалюти. А після цього планувала вирушити у Францію на відпочинок до Куршевелю — одного з найелітніших гірськолижних курортів на планеті, розташованого в самому центрі Альп.

Лише постфактум боси дізналися про те, що за веселими розмовами Зоріна перевищила бюджет фінансової операції вдвічі.

Ну, буває таке, коли з непрофесіоналами працюєш, зітхнув тоді Цукерман.

"Отже, зафіксуй вже остаточну суму," – підсумував Миронюк, віддаючи команду своєму співробітникові.

Щоб краще розбиратися у звітах про збитки і "касові розриви", Людмила Зоріна вирішила піти на курси з бухгалтерського обліку.

Адвокат темряви

На засіданні суду, де вирішували питання щодо запобіжного заходу, прокурор протягом кількох годин озвучував діалоги з офісу Міндіча. Коли настала черга Миронюка, він відмовився коментувати почуте, лише коротко зазначивши, що заперечує проти висунутих звинувачень і покладається на свого адвоката.

На очах тисяч глядачів, які слідкували за трансляцією судового засідання на офіційному YouTube-каналі Вищого антикорупційного суду, адвокат висловив свою позицію: "Організованого злочинного угрупування не існує в принципі... Ми не відчуваємо страху перед цим кримінальним провадженням, оскільки усвідомлюємо, що це лише медійний проект. Психологічно це може бути важко, проте юридично ми бачимо перспективи цієї справи. Це всього лише ілюзія".

Основні тези аргументів захисту можна звести до трьох ключових пунктів.

По-перше, Миронюк не займав посаду державного службовця, тому він не мав можливості впливати на події, що відбувалися в Міненерго або Енергоатомі.

По-друге, слідство не змогло підтвердити, що суми в 500 000 доларів США та 150 000 євро, виявлені під час обшуків у підозрюваного, були отримані незаконно.

Основним аргументом на користь невинуватості Миронюка, на думку захисту, є методи спостереження, які застосовувало НАБУ щодо підозрюваних.

Фрагмент із засідання Вищого антикорупційного суду стосовно визначення запобіжного заходу для Ігоря Миронюка:

Прокурор: Миронюк з кількома чорними пакетами. Він тримає в правій руці безліч цих пакетів, а також один білий. Направляється в бік вулиці Кожум'яцька...

Миронюк втручається: А це ж насправді сміттєвий пакет! Подивіться уважно, будь ласка! Це ж пакет для відходів!

Прокурор: Ми вважаємо, що Миронюком таким чином поряд з іншим здійснювалось перенесення грошових коштів, які в подальшому заносились у тому числі й на офіс Цукермана. Це буде підтверджено наступними протоколами про спостереження за особою...

Миронюк втручається: "Я спустився до паркінгу! Там немає контейнера для сміття! Я виношу це сміття щоранку!".

В НАБУ усвідомлювали, що якщо інформацію про кримінальну справу, що містить прізвища підозрюваних, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань на самому початку спостереження, то учасники злочинного угруповання матимуть можливість дізнатися про це, використовуючи свої чисельні контакти в правоохоронних структурах.

Отже, процес документування здійснювався за допомогою спеціальної процедури, відомої як отримання тимчасового доступу до речей і документів (ОТЗ). Це дозволило контролювати дії ймовірних правопорушників ще до початку офіційного кримінального розслідування.

Але адвокати Миронюка вважають, що прослуховувати членів ЗО можна було тільки після того, як до ЄРДР було внесено інформацію про злочин у межах іншої процесуальної процедури -- негласних слідчих розшукових дій. А тому, за їхньою логікою, "ОТЗ -- це нічого не варті папірці, які не мають ніякої юридичної сили".

"Як можна використовувати ОТЗ, що відбулись у 2024-му та на початку 2025-го, як підставу для підтвердження підозри, якщо сам злочин був зареєстрований лише у листопаді 2025 року? -- зауважив адвокат Миронюка під час судового процесу. -- Це є явними порушеннями."

Після двох днів розгляду справи суд ухвалив рішення залишити Миронюка під вартою на 60 днів, що триватиме до 8 січня 2026 року включно. Він також має можливість внести заставу в розмірі 126 мільйонів гривень. Однак Миронюк повідомив, що таких коштів у нього немає ("Все віддав!"), тому свій 59-й день народження 5 січня він святкуватиме не на Маврикії, а в слідчому ізоляторі.

Хто і з ким

Для кращого розуміння організації всього процесу ми підготували інфографіку, яка ілюструє взаємозв'язки між персонажами, згаданими під час судових слухань та на записах прослуховування.

Однак важливо правильно інтерпретувати інфографіку. Не всі особи, згадані в ній, є підозрюваними чи мають прямий стосунок до справи. Наприклад, у матеріалах згадується дзвінок між Зеленським і Галущенком. Хоча деталі цієї розмови не розкриваються, це абсолютно звичайна практика, коли президент спілкується з міністром. Тому, коли ми згадали про контакт між Зеленським і Галущенком, це було відображено як зв'язок. Також на інфографіці представлений зв'язок між Міндічем і Зеленським. Ми вказали на нього, оскільки в справі йдеться про те, що Зеленський отримав повідомлення від Міндіча.

У нашій інфографіці представлені всі особи, про яких згадували представники правоохоронних органів. Серед них є водії, фінансисти, адміністратори та багато інших. Щоб краще зрозуміти, наскільки глибоко банда проникла у владу, ми виділили окремо членів уряду та співробітників Енергоатому.