Конфіскація російських активів: баланс між правомірністю та міжнародним прецедентом (Єгор Остапов)

Вже понад три роки західний світ перебуває у стані економічної конфронтації з Москвою через повномасштабну агресію Росії проти України. Хоча список санкцій, накладених на Російську Федерацію, є досить обширним і чимало з них демонструють свою ефективність, жоден з них не спричинив таких запеклих юридичних і фінансових дебатів, як питання, що стосується близько €260 мільярдів ($300 млрд) суверенних активів Центрального банку Росії (ЦБР), які були заморожені в західних країнах.

Ця сума є надзвичайно важливою картою у війні, оскільки, за оцінками фахівців, прямі збитки інфраструктурі та економіці України вже перевищили $580 мільярдів. На тлі безперервного фінансування російської воєнної машини, ідея використання коштів агресора для відбудови держави-жертви виглядає не лише справедливою, а й морально необхідною.

І Київ залишається рішучим у своїх вимогах. Почесний консул України в Монреалі, президент ГО "Україна-2050" Евген Чолій, прямо наголошує на цьому:

"Конфіскація заморожених російських суверенних активів повинна відбутися вже зараз. Це єдиний шлях, щоб притягнути Росію до відповідальності та забезпечити фінансову підтримку для відновлення України."

Проте, рішення про конфіскацію -- це набагато більше, ніж акт політичної справедливості. Це створення глобального юридичного та фінансового прецеденту, наслідки якого відчує кожен центральний банк і кожен великий інвестор у світі.

Дилема суверенного імунітету: два шляхи G7

Основною перешкодою на шляху до конфіскації російських активів є дотримання принципу суверенного імунітету. Активи Центрального банку Росії залишаються у власності Російської Федерації. Пряме їх вилучення без рішення міжнародного суду ставить під загрозу цей основоположний принцип, що викликає занепокоєння серед європейських юристів і фінансистів. Деякі експерти зазначають, що такий крок може призвести до "серйозних юридичних ускладнень".

Однак, міжнародне право не є статичним. Аналітики Європейського парламенту вказують на можливість застосування принципу "контрзаходів" (countermeasures). Згідно зі звичаєвим міжнародним правом, контрзаходи - це кроки, які в іншому випадку були б незаконними, але які застосовуються проти держави, яка порушила основоположні норми міжнародного права, з метою спонукати її припинити незаконну поведінку або виконати зобов'язання щодо компенсації.

Це поняття виступає важливою юридичною прогалиною, що може дати можливість Заходу легітимізувати свої дії, перетворюючи конфіскацію активів на механізм примушення Росії до виплати репарацій.

В цілому, підходи країн Великої Сімки до операцій з російськими активами виявили певні розбіжності:

Загроза "дедоларизації" та адекватна реакція на неї.

Найбільший фінансовий ризик, який стримує ЄС та ЄЦБ, пов'язаний не з Росією, а з її великими торговельними партнерами. Конфіскація сигналізує світові, що міжнародні резерви, номіновані у доларах чи євро та розміщені на Заході, можуть бути відчужені в односторонньому порядку.

Це може спонукати такі потужні економіки, як Китай, Індія та Саудівська Аравія, активніше переходити до "дедоларизації" — зменшення частки західних валют у своїх валютних резервах на користь золота чи інших альтернативних фінансових інструментів. Якщо ця тенденція стане поширеною, вона може поставити під загрозу глобальний статус західних резервних валют і призвести до дестабілізації міжнародної фінансової системи.

Аналітики Reuters підкреслюють, що можливий відтік інвестицій з єврозони внаслідок конфіскацій є однією з ключових причин, чому Європейський центральний банк та Німеччина проявляють особливу обережність.

Водночас, Москва прямо погрожує симетричними заходами. Офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова прямо заявляла про "болючу відповідь" на будь-яку конфіскацію:

"У нас є чимало західних активів, і ми відреагуємо відповідно."

Симетрична відповідь може включати націоналізацію чи примусове відчуження активів європейських компаній, що досі працюють на російському ринку як це вже траплялося з активами Fortum та Uniper). Загалом, це ще один аргумент для виходу з Росії для європейських бізнесів...

Час вибору

Тема конфіскації активів Росії є яскравим прикладом того, як моральна потреба повинна отримати потужну юридичну підтримку та політичну волю. Міжнародне співтовариство, зокрема держави G7, повинно розробити надійний правовий механізм, який чітко визначить, що конфіскація є особливим засобом покарання за найсерйозніші міжнародні злочини, такі як агресія.

Тільки створивши такий колективний юридичний щит, Захід зможе справедливо використати кошти агресора для відбудови, мінімізувавши при цьому ризики для власної фінансової системи. Інакше, без рішучих дій, ці $300 мільярдів залишаться не лише символом несправедливості, але й "міною уповільненої дії" під фундаментом світової економіки.