"Хто турбується про пацієнтів": проблеми у контролі цін на медикаменти та причини зникнення аптек з території України.

Аналіз поточної ситуації на ринку фармацевтичних продуктів з внутрішньої перспективи.

У суспільстві та медійному середовищі наростає напруга щодо цін на медикаменти. Ця інформаційна боротьба супроводжується гучними коментарями та взаємними звинуваченнями, частина з яких виглядає як спроба держави та виробників лікарських засобів замаскувати та відвернути увагу від глибоких системних проблем. У той же час ситуація в регіонах викликає тривогу: мережі аптек закривають свої точки, особливо у прифронтових містах, селищах та селах, що ускладнює доступ до життєво важливих ліків.

Спершу виробники звинуватили аптеки в "грабіжницьких намірах", згодом влада запровадила незрозумілі обмеження цін, а тепер відбувається збій у ланцюгах постачання. Кожен кидає звинувачення на інших, але в підсумку найбільше страждає пацієнт.

Ми проаналізували ситуацію, порівняли позиції держави, фармвиробників і аптечного бізнесу, щоб спробувати відповісти на запитання: що насправді відбувається з цінами на ліки в Україні?

Першими, хто ініціював свою інформаційну кампанію, стали представники українських виробників лікарських засобів. Вони оголосили про добровільне зменшення цін на 100, а згодом і на 300 найбільш популярних медикаментів.

"Вартість українських медикаментів зменшилася майже на 30%... Ми, відповідальні виробники, вирішили знизити ціни, і це помітно для людей," — зазначив Олександр Чумак, представник Обʼєднання роботодавців медичної галузі.

Проте існують певні аспекти, які варто врахувати. По-перше, висловлення "знижено ціни на 30%" не містить жодної конкретної інформації щодо асортименту товарів, вихідних цін або терміну дії знижки. По-друге, ця знижка базується виключно на вартості виробника, а не на остаточній сумі, яку споживачі сплачують в аптеках, де роздрібна націнка була серйозно обмежена. І, нарешті, знижка стосувалася лише вітчизняних медикаментів, тоді як імпортні препарати стали дорожчими.

"Ціни на західні лікарські засоби не тільки не знизилися, а в окремих випадках навіть зросли. На мою думку, це пов'язано з тим, що аптеки намагаються підтримати свою прибутковість," - зазначає Чумак, проте не згадує, що між західними виробниками та українськими аптеками існують дистриб'юторські компанії.

За інформацією Forbes, саме "Дарниця" стала драйвером ініціативи з обмеження маркетингових виплат, звернувшись із пропозицією про регулювання до влади. Та коли ці обмеження почали діяти, аптеки, які раніше тримали запаси препаратів "Дарниці" на 90-130 днів завдяки маркетинговим контрактам, відмовились від надлишкових залишків і переорієнтувалися на дешевші аналоги.

За словами Аптечної професійної асоціації України (АПАУ), нова модель регулювання нав'язується всій індустрії на користь лише вузького кола осіб, при цьому повністю ігноруючи потреби інших учасників фармацевтичного ринку. Тим часом, генеральний директор мережі "Подорожник" Тарас Коляда відкрито висловив думку, що компанія "Дарниця" використовує PR та лобістські методи, ставлячи свої інтереси вище за інтереси інших гравців на ринку.

Водночас фармацевтичні лобісти не враховують, що вартість імпортних медикаментів визначається не лише аптеками, а також коливаннями валютного курсу, витратами на логістику, страховими платежами, початковою ціною постачальника, а також економічними інтересами імпортера і дистриб'ютора.

Проте Чумак вважає, що існує можливість для компромісу. На його думку, творці регуляції, спрямованої на зниження вартості лікарських засобів, очевидно, поспішили з забороною маркетингових платежів. Він визнає, що така практика може бути доцільною, оскільки дозволяє аптекам частково покривати витрати, пов'язані з виконанням їх соціальної місії, та уникати фінансових збитків.

Це додаткова можливість для виробників або постачальників, яка додається до вже затвердженої Міністерством охорони здоров'я націнки, дозволяє їм витрачати певну суму на маркетинг певних продуктів. Наразі обговорюється, що до 20% від ціни безрецептурних товарів можуть становити ці маркетингові витрати. Саме навколо цього питання точаться основні суперечки, і я вважаю, що урядова ініціатива є прийнятною. Хоча нас не все влаштовує, це компроміс, який має бути схвалений, — зазначив він.

Поки що, за даними Forbes, вартість найпопулярніших препаратів і тієї ж "Дарниці" -- зокрема цитрамону -- залишалася суттєво вищою, ніж у конкурентів: 27 грн за 10 таблеток проти 14,6 грн у "Лубнифарм" і 11,3 грн у "Монфарм".

Генеральний директор "Дарниці" Андрій Обрізан відкрито вказав на те, що в квітні 2025 року обсяги продажів компанії знизилися на 29% у кількості упаковок і на 14% у грошовому вираженні. Деякі провідні мережі аптек навіть вирішили зняти з продажу певні препарати.

Необхідно також відзначити, яким чином формувалась сучасна фармацевтична галузь України. Після розпаду СРСР на основі радянських підприємств і нових комерційних ініціатив виникла різноманітна екосистема — від традиційних фармацевтичних компаній до посередницьких структур, які імпортують умовні "індійські препарати" через непрозорі "грецькі юрисдикції". Бренди, які формально вважаються "вітчизняними", часто мають глобальний виробничий ланцюг та заплутану структуру власності. Згідно з митними даними, деякі підприємства, включаючи "Дарницю", можуть замовляти готові лікарські форми (наприклад, в Індії) та оформляти їх ввезення через треті країни (зокрема, через грецькі компанії). Тому стверджувати, що в Україні існує повний цикл виробництва більшості медикаментів, було б, щонайменше, наївно.

За даними Юрія Черткова, "вітчизняними" в повному розумінні цього слова можна вважати лише близько 20-30% ліків -- це повний цикл виробництва "від субстанції до упаковки" в Україні. Решта 60-70% мають лише часткову локалізацію - від найпростішого перевдягання імпорту в брендову упаковку до виробництва ліків з імпортної основної сировини (субстанції).

Іноді пацієнти можуть отримати дещо нижчу ціну на лікарські засоби, особливо в порівнянні з повністю імпортними варіантами. Проте, в більшості випадків, процес "крупновузлового складання" препаратів приносить більші доходи акціонерам українських фармацевтичних компаній. Це нагадує автомобільну індустрію, де місцеві виробники лише прикріплюють колеса до імпортованих моделей або збирають їх з комплектуючих, надаючи продукту власний брендинг.

Наразі виробники "народних ліків" отримують податкові пільги, які, в ідеалі, повинні сприяти створенню нових робочих місць, залученню інвестицій у виробництво та забезпеченню доступності медикаментів. Проте, як зазначає Чертков, ці пільги не повинні перетворюватися на простий фінансовий бонус для виробників.

Варто також звернути увагу на публічну прозорість ключових гравців. Так, за офіційними фінансовими звітами за 2024 рік, "Фармак" сплатив 1,2 млрд грн податків при виручці 10,78 млрд грн (податкове навантаження -- 11,1%), тоді як "Дарниця" -- лише 590 млн грн при виторгу 6,9 млрд (8,5%). У грошовому вимірі це різниця в 175 млн грн. Риторичне запитання "де гроші?", звісно, залишається без відповіді. Галузеві аналітики звертають увагу, що навіть якщо масштаб компаній різниться, податкове навантаження -- це не про абсолютні обсяги, а про частку внеску до бюджету від загального виторгу. І тут "Дарниця" виглядає менш сумлінно: її 8,5% проти 11,1% у "Фармаку" -- це питання не лише арифметики, але й прозорості моделі. І це при тому, що "Дарниця" щороку витрачала понад мільярд гривень на маркетинг аптечних поличок, які тепер публічно засуджує.

Публічні коментарі щодо "турботи про пацієнтів" виглядають менш переконливо на фоні постійних скандалів, пов'язаних із лобістською діяльністю компанії, оптимізацією податків та стрімким підвищенням цін. За даними Proxima Research, у період з 2022 по 2024 роки компанія "Дарниця" підвищила свої ціни на 120%, що є найбільшим показником серед усіх учасників ринку.

У блозі "Української правди" міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко поділився своїми думками щодо ефективності реформи: "З 1 березня по 1 червня українці купили більше 38 мільйонів упаковок цих препаратів... І вже за цей час зекономили понад 832 мільйони гривень. Ми створюємо систему, де на першому місці стоїть не фармацевтичний бізнес, а пацієнт".

Проте, якщо врахувати економію у розмірі 832 мільйонів гривень на 38 мільйонів упаковок, ми отримуємо приблизно 22 гривні на одну упаковку. Це число виглядає не так вже й значно, особливо з огляду на збитки, які зазнає аптечний сектор через недосконалість регуляторних норм. Насправді, це лише незначна компенсація для пацієнтів у той час, як ритейл зазнає значних втрат.

Ще більш суттєвим є те, що міністр не згадав у своєму блозі. Жодного натяку на постанову № 168, яка вводить обмеження на торговельні націнки. Ніякої інформації про фактичну заборону маркетингових угод, які до березня 2025 року приносили аптечним закладам до 9% прибутку і давали можливість функціонувати навіть у збиткових районах.

"Міністр каже, що система будується навколо пацієнта. Але пацієнт не купує ліки та препарати у будівлі Кабміну чи МОЗ в центрі Києва. Людина йде в аптеку. І якщо аптека закрилась або відмовилась від збиткового препарату -- жодна декларація не допоможе", -- коментує ситуацію Борис Кушнірук, керівник експертної ради Українського аналітичного центру..

Експерти висловлюють сумніви щодо ефективності моделі, обраної урядом та Міністерством охорони здоров'я для впливу на ринкові ціни через формування так званих референтних цін, які базуються на порівнянні вартості ліків в Україні та за кордоном. Юрій Чертков, засновник платформи Liki.ua, зазначає: "Референтні ціни більше нагадують адміністративний інструмент, аніж дійсно ефективний засіб для зниження цін на медикаменти в аптеках".

До березня 2025 року середня бізнес-модель аптек передбачала прибутковість у межах 14-23% від торговельної націнки та 8-9% доходу від рекламних угод. Ці показники дозволяли покривати операційні витрати, утримувати штати працівників і навіть реалізовувати соціальні проекти. Проте нині, після запровадження нових обмежень, аналітики відзначають, що середня рентабельність аптечного сектору впала до критично низьких рівнів, досягнувши -4,9%.

Це не просто тимчасові труднощі. Без зміни державних регуляцій -- це потужний стартер масового банкрутства або закриття аптечних точок незалежно від їхньої належності -- це мережевий фармритейл чи одинична локальна аптека. Особливо катастрофічні наслідки очікуються у малих містах, селах, де щомісячний обіг не покриває базових витрат, а клієнтський трафік не співставний із великими економічно благополучними містами.

Першими жертвами аптечного геноциду стануть регіони, де аптеки виконують не лише комерційну функцію, а є невід'ємною частиною соціальної інфраструктури, забезпечуючи медикаментами тих, хто не має інших варіантів. "У таких місцях аптечний бізнес тримається на ентузіазмі та запасах, перетворюючись на своєрідне соціальне волонтерство. Однак це не є стійкою моделлю системи охорони здоров'я – це схема виснаження одних за рахунок інших, яка рано чи пізно завершиться, призводячи до колапсу місцевого фармритейлу з жахливими соціальними наслідками", – підкреслює Кушнірук.

Збитковими для аптек стали не лише препарати з ТОП-100, на які були декларативно знижені ціни. Нерентабельною стає вся номенклатура з низьким обігом, довгим терміном зберігання, високою логістичною складовою: інсуліни, препарати паліативної допомоги. Аптечні мережі вже переглядають портфелі, оптимізують асортимент, виводять з обігу препарати з невигідною маржею. Якщо ситуація не зміниться, з мапи України зникне до 25% аптек -- насамперед у прифронтових і сільських регіонах.

"Якщо ситуація залишиться незмінною, медикаменти в селах перетворяться на таку ж рідкість, як банкомати чи поштові відділення," — підсумовує економіст Кушнірук.

Чертков підкреслює необхідність раціонального державного регулювання, яке не обмежується лише встановленням цін. Він наголошує на важливості "розвитку аптечної інфраструктури в сільських та прифронтових зонах шляхом підтримки аптек, впровадження цифрових логістичних рішень та залучення соціального підприємництва".

"Коли держава позбавляє бізнес легального прибутку, вона сама стимулює перехід у "сіру зону" -- і пацієнти заплатять за це здоров'ям і життям", -- наголошує Борис Кушнірук.

Україні необхідно перейти від голосних заяв до чітко налагодженої системи фармацевтичного регулювання. Це передбачає різноманітні підходи, що враховують особливості кожного препарату, підтримку аптечних мереж у важливих регіонах, відновлення легальних механізмів стимулювання та стабільну державну політику.

Це не просто пошук винного, а необхідність вжити заходів у відповідь на сигнал, що вся система перебуває на межі технічного краху. Врешті-решт, виробники лікарських засобів також зазнають втрат, якщо аптечні мережі скоротяться, адже вони позбудуться фізичного контакту зі своїми споживачами.

Спроба радикально змінити правила гри не принесла очікуваного системного результату, а лише призвела до перерозподілу вигод і виявила давні системні конфлікти, які наростали і, зрештою, "вибухнули" під тиском економічних умов та непродуманих регуляторних викликів. В результаті невмілої реалізації добрих намірів ціну за це заплатять ті, хто найбільше потребує стабільності — пацієнти.

Оскільки вони не звертають уваги на урядові звіти чи яскраві презентації, що розповідають про "успіхи" реформ. Люди просто вирушають до аптеки в пошуках ліків. Їм не важливо, хто на екрані телевізора оголосив про зниження цін, якщо аптека закрита або необхідних препаратів немає в наявності.

Борис Кушнірук, керівник експертної ради Українського аналітичного центру.

Давайте будемо відверті: аптека — це не просто джерело доходу, а справжній бізнес, який вимагає витрат на електрику, оренду, логістику, зарплати працівників та відповідальність. До березня 2025 року у нас була можливість хоч якось утримувати баланс завдяки комбінації торговельної націнки та доходів від маркетингу. На сьогодні ж обидві ці економічні основи фармацевтичного ритейлу зруйновані — держава залишила лише витрати, позбавивши нас прибутків. В результаті аптеки опинилися в боргах, а пацієнти стикаються з зачиненими дверима або порожніми полицями.

Міністр говорить про "економію" в розмірі 22 гривень на упаковці. Але хто вкаже, яку ціну ця економія має для всієї системи? Хто оцінить вартість закритої аптеки в селі, куди двічі на тиждень навідувалася бабуся з проблемами з тиском, чи ветеран, який пережив війну і все своє життя залежав від відвідувань аптеки? Держава та її представники вигадують цифри про економію, проте нехтують реальними потребами людей.

Аптеки втратили здатність оперативно адаптуватися до валютних коливань, що призводить до зникнення імпортних ліків з продажу. Винуватцем цього є не самі аптеки, а встановлена фіксована націнка, яка не враховує коливання валютного курсу, витрати на логістику чи терміни зберігання препаратів. Якщо ситуація продовжить розвиватися в такому ж руслі, нова хвиля девальвації гривні може призвести до дефіциту імпортних медикаментів, причому це буде зумовлено не політичними чи регуляторними факторами, а економічними реаліями.

Найприкріше в цій ситуації те, що аптечна система не вважається навіть частиною критичної інфраструктури. Працівників аптек не резервують, логістичні маршрути не захищають, а також не забезпечують безперебійне електропостачання. Але щойно урядовцям потрібно підготувати гарно оформлений звіт, а фармацевтичним компаніям – знайти ринок для продажу, всі раптом згадують, що аптеки є "найближчою ланкою до пацієнта". Це приклад подвійних стандартів, як і однакові націнки на вітамін С та дорогі препарати для паліативного лікування.

Сьогодні на ринку всі все розуміють, але мовчать, бо бояться. Поки що аптеки терплять, але межа їхнього виснаження близька. І коли вона настане, пацієнт першим відчує, що ліки -- це не тільки ціна, але й наявність. Бо з порожньої полиці ще ніхто нічого не купив.

Юрій Чертков, творець платформи Liki.ua.

Вплив на загальний ринок, не пов'язаний із державними закупівлями, все ж залишається обмеженим. Інакше кажучи, референтні ціни перетворилися більше на адміністративну вимогу, ніж на ефективний засіб зниження фінальних цін у аптеках.

Фактори виробництва також відіграють важливу роль у формуванні цін. В українському фармацевтичному секторі існує явище, відоме як "крупновузлова збірка" ліків. Це означає, що в країну імпортують готові медикаменти, які потім лише упаковуються в тари з логотипами місцевих виробників. Цей процес часто називають "контрактним виробництвом" або "фасуванням". Іноді мова йде про практично готові лікарські форми, а іноді - про імпорт активних речовин, які в подальшому перетворюються на готові препарати в Україні.