"Карфаген" та "єдине вікно": як правоохоронці могли розподіляти мільйони, отримані від шахрайських кол-центрів.

Ми зібрали усі відомості про те, що насправді коїться з цією ситуацією.

4 вересня НАБУ та САП оголосили про операцію "Карфаген" -- розслідування діяльності ймовірної злочинної організації на чолі з посадовцем Офісу генерального прокурора, причетної, за версією слідства, до прикриття шахрайських колцентрів і легалізації коштів.

Першим затриманим виявився Сергій Кропива, представник Офісу генпрокурора, відомий як "Канцлер" у документах НАБУ. Операції слідчих проходили не лише в офісних приміщеннях ОГП, а й у кабінеті заступниці генерального прокурора Марії Вдовиченко, а також у голови Одеської обласної державної адміністрації Олега Кіпера, який раніше очолював прокуратуру Києва.

Офіс Генерального прокурора підтвердив, що слідчі дії проводяться в приміщеннях відомства.

Проте "Карфаген" став лише однією ланкою у значно ширшій схемі захисту колцентрів — прокурорською.

Згідно з даними, отриманими від джерел ZN.UA, в Україні існує приблизно дві тисячі колцентрів, що займаються шахрайством. Більше тисячі з них класифікують як "білі" колцентри. Ця назва не пов'язана з їхньою законною діяльністю, а скоріше з тим, що вони мають захист з боку силових структур, сплачують щомісячні "внески" та не ризикують бути перевіреними.

Центри, що не потрапили до цієї системи, отримали назви "чорні" або "партизанські". За словами джерел ZN.UA, саме вони найчастіше стають мішенями для демонстративних обшуків та імітацій боротьби з колцентрів.

Таким чином, закриття подібних офісів може виявитися не лише результатом дій правоохоронних органів, але й способом усунення конкурентів тих, хто вже інвестував у свій захист.

Протягом тривалого часу система функціонувала через механізм, відомий як "єдине вікно". Згідно з інформацією з джерел, кожен з більш ніж тисячі "білих" колцентрів щомісяця сплачував близько 20 тисяч доларів. Кошти в основному збиралися представниками, які представляли СБУ, після чого їх розподіляли між структурами, залученими до прикриття.

Якщо зазирнути за це "єдине вікно", говорять співрозмовники, там можна побачити представників СБУ, ГУР, Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції, прокуратури, Фінмону й навіть окремих представників Державної прикордонної служби. Конкретний механізм розподілу грошей і роль представників кожної структури ще потребують перевірки.

Проте навіть орієнтовні підрахунки вказують на величезний потенціал ринку. Більше тисячі захищених локацій, кожна з яких сплачує по 20 тисяч доларів, складають понад 20 мільйонів доларів щомісяця. Це не "абонентська плата", це не сукупний прибуток кол-центрів і не загальна сума грошей, вкрадених у жертв, а можлива винагорода, яку отримують силовики за забезпечення безпечного функціонування кримінального бізнесу.

За даними джерел, раніше з кожних 20 тисяч доларів три тисячі призначалися представникам прокуратури. Після приходу Руслана Кравченка на посаду генерального прокурора цю частку нібито вирішили підняти до семи тисяч, а загальну "абонплату" -- з 20 до 24 тисяч доларів із кожної точки.

Таким чином, загальна сума щомісячних виплат могла підвищитися з більш ніж 20 до понад 24 мільйонів доларів, в той час як частка прокурорів зросла з більше ніж трьох до понад семи мільйонів.

Цей перерозподіл, згідно з інформацією з джерел, міг зруйнувати звичний баланс. Нові вимоги не сподобалися деяким власникам колцентрів та, можливо, іншим учасникам системи. Ймовірно, хтось із них передав НАБУ дані, що дозволили антикорупційним органам вийти на слід прокурорської ланки. Як кажуть, "жадібність фраєра стала йому на заваді".

У своїх нотатках "Канцлер" розкриває обсяги системи, створеної "шефом": "Вражає, яку імперію збудував шеф".

НАБУ підкреслює, що "лідер" до цього моменту керував Державною податковою службою, а після звільнення зумів зберегти свій вплив в цій структурі. Ці ознаки відповідають біографії Руслана Кравченка, проте в повідомленні НАБУ не вказується його ім'я, і про підозру генпрокурора також не йдеться.

Водночас західні союзники вже тривалий час попереджали українську владу про серйозність ситуації: колцентри в Україні обманювали громадян Європейського Союзу на величезні суми, що перевищують десятки мільйонів євро. У одному з випадків, про які повідомляли міжнародні експерти, ЄС та Велика Британія прямо вимагали від українських правоохоронних органів закриття такого офісу. Приблизно за три-чотири тижні до початку публічної частини справи "Карфаген" правоохоронці усвідомили, що НАБУ займається розслідуванням діяльності колцентрів.

За інформацією джерел ZN.UA, після цього відбулася нарада за участю президента, на якій заговорили про необхідність закривати шахрайські офіси. Одним із тих, хто отримав відповідне завдання, був виконуючий обов'язки голови СБУ Олександр Поклад.

Після цього почалася розрахована на публічний ефект кампанія, яка мала продемонструвати суспільству активну боротьбу з колцентрами. 12 серпня Нацполіція повідомила про 411 обшуків і припинення роботи 94 шахрайських офісів.

У своїх нотатках про "Карфаген" Кропива також розглядає питання, як закривати близько десяти центрів щотижня та ефективно висвітлювати цю діяльність.

Згідно з версією слідства, мета цих обшуків не завжди полягала в закритті колцентрів. "Канцлер" міг надавати підтримку певним учасникам ринку, водночас використовуючи правоохоронні органи проти інших, створюючи ілюзію системної боротьби зі злочинністю в цій галузі.

Увечері 1 вересня президент Володимир Зеленський оголосив про необхідність "повністю покінчити" з шахрайськими колцентрами в Україні, а вже наступного дня він подав до Верховної Ради відповідні законодавчі ініціативи. Ця оперативність свідчить про те, що уряд міг бути в курсі наближення публічного етапу розслідування.

Одним з можливих джерел подібного сигналу могли бути цифрові дані в державних реєстрах, але на даний момент це не підтверджено.

Таким чином, заява президента та терміново подані законопроєкти не стали початком боротьби з колцентрами, а скоріше стали завершальним етапом превентивних дій влади у відповідь на розслідування, яке вже було в процесі.

На початку силові структури усвідомили, що НАБУ займається цією справою, після чого почалася широкомасштабна кампанія обшуків. Згодом з’явилися коментарі від Зеленського та нові законодавчі ініціативи, і лише після цього НАБУ перейшло до відкритої стадії своєї операції.

Тепер на порядку денному стоїть важливе запитання: чи продовжить НАБУ розслідування в напрямку прокурорської гілки, звертаючись до СБУ та інших учасників системи "єдиного вікна". Чи вдасться здійснити цей процес без витоків інформації та зовнішнього тиску?

Адже йдеться про те, чи перетворила частина державної правоохоронної системи боротьбу зі злочинністю на платну послугу для самої злочинності -- закриваючи одні центри, захищаючи інші й заробляючи на цьому мільйони.