Інколи саме дрібниці мають більше значення, ніж загальний контекст. Наприклад, яким чином Віктор Медведчук пов'язаний із відомою українською фінансовою групою ICU?
На середину вересня у Шевченківському районному суді Києва призначено слухання у справі, що стосується вугільної галузі. У цій справі фігурують такі особи, як екс-президент Петро Порошенко, колишній народний депутат Віктор Медведчук, підприємець Сергій Кузяра та колишній міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин, який обіймав цю посаду в період з 2014 по 2016 рік.
Не можна з упевненістю стверджувати, що слухання відбудеться. Подібно до відомого анекдоту, учасникам справи вдавалося протягом багатьох місяців уникати неминучого. Зокрема, адвокати Віктора Медведчука знову звернулися з проханням відкласти розгляд справи до вересня, і суд задовольнив їхнє прохання. Таким чином, хоча Державне бюро розслідувань завершило своє розслідування ще 2 вересня 2022 року, розгляд справи в суді продовжують відкладати з різних причин. Цілком ймовірно, що фігуранти сподіваються на зміни в українському керівництві, щоб закрити цю справу.
З точки зору поточної влади - ситуація надто дивна. Не є таємницею, що будь-яка справа, в якій фігурує Медведчук, є політично важливою. Влада має бути зацікавлена у перемозі за нею та максимальному піарі. Можливо, перешкоджає Порошенко, який докладає надлюдських зусиль до того, аби не дозволити розгляд справи.
Проте "вугільна справа" має ще один не менш важливий аспект. Це участь "сірих кардиналів" української політики в епоху Порошенка – компанії ICU. Одним із їхніх представників є Демчишин.
Зверніть увагу, що у справі, пов'язаній з вугіллям, Петро Порошенко підпав під санкції РНБО. Віктор Медведчук може пишатися своїми санкціями. Натомість Демчишин не отримав жодних санкцій, а компанія ICU не згадується у списку підприємств, які можуть бути піддані цьому механізму.
У чому таємниця успіху? Може, Демчишин грав другорядну роль? Щоб зрозуміти, давайте заглибимось в сутність звинувачень за "вугільною справою".
Слідчі вважають, що Медведчук, Порошенко та Демчишин створили злочинну схему. Вони блокували постачання вугілля з Південної Африки, водночас сприяючи імпорту вугілля з територій, що перебувають під окупацією.
Простою мовою, був створений штучний дефіцит, який довелося терміново закривати енергоносіями з АТО.
Вугілля постачалося компаніям, які контролюються Медведчуком, до української державної компанії "Центренерго", що об'єднує декілька теплових електростанцій. Обсяги поставок сягнули 3 мільярдів гривень (приблизно $190 мільйонів). Кошти надходили на території, підконтрольні "ДНР" та "ЛНР", і, як вважають, могли бути використані для підтримки сепаратистів. У зв'язку з цим виникають звинувачення у державній зраді.
З цього можна стверджувати, що Демчишин абсолютно не є прохідною фігурою, а також не став жертвою обставин. Він свідомо діяв на користь Медведчука, реалізуючи цю стратегію протягом тривалого часу і забезпечуючи стабільність схеми. По суті, його призначення мало на меті втілення злочинних планів. Це свідчить про те, що він користувався довірою не тільки Порошенка, але й Медведчука.
Саме час нагадати, що Демчишин з 2008 по 2014 рік очолював підрозділ інвестиційного банкінгу в групі "Інвестиційний капітал Україна" (ICU). Крім того, він був акціонером групи, нехай і молодшим щодо Валерії Гонтарєвої, Макара Пасенюка та Костянтина Стеценка.
До 2014 року компанію сприймали як посередника, що надавав специфічні послуги для оточення Віктора Януковича. Відомо, що ICU активно підтримувала Петра Порошенка у вирішенні його бізнесових завдань. Зокрема, компанія брала участь у підготовці угоди щодо продажу "Українського медіахолдингу" (UMH) молодому олігарху Сергію Курченку.
Напевно, саме в той час Демчишин познайомився з Порошенком. У 2014 році президент призначив його міністром енергетики та вугільної промисловості України. Чи користувався Демчишин особистою довірою Порошенка, чи, можливо, на це вплинули гарантії від старших партнерів ICU Валерії Гонтарєвої та Макара Пасенюка, залишається нез'ясованим. Проте безсумнівно, що довіра існувала. На той момент інвестиційна група слугувала справжньою "фабрикою кадрів" для Порошенка. З неї вийшли, зокрема, голова НБУ Валерія Гонтарєва та голова НКРЕКУ Дмитро Вовк.
Демчишин обіймав посаду міністра з грудня 2014 року до квітня 2016 року.
"Вугільна схема" функціонувала без ускладнень, і сам Демчишин офіційно підтвердив факт постачання вугілля з територій, що знаходяться під окупацією.
Лише після зміни влади в Україні фігурантів справи наздогнала відповідальність. 12 листопада 2021 року Служба безпеки України спільно з Державним бюро розслідувань оголосили Порошенку, Медведчуку, Кузярі та Демчишину підозру у сприянні терористичним організаціям. Екс-міністр енергетики був ключовою фігурою. За версією СБУ, у період з грудня 2014 по лютий 2015 саме Демчишин призначив на керівні посади держпідприємств на окупованих територіях представників так званих "ДНР" та "ЛНР". Крім того, він змусив керівництво державної енергогенеруючої компанії "Центренерго" підписати з ними договори, у тому числі на постачання вугілля на суму понад 3 млрд. грн.
На даний момент колишній міністр має формальний статус "біженця від правосуддя". 19 листопада 2021 року Державне бюро розслідувань викликало Демчишина на допит, але він не прийшов. Відтоді колишній міністр перебуває в укритті, уникаючи судових розглядів.
А зараз пікантний момент. Поки Демчишин обіймав посаду міністра, і навіть після того, він залишався акціонером ICU. 23 грудня 2021 року Печерський суд повідомив, що заарештував активи екс-міністра, у тому числі 9,99% у банку "Авангард", 100% Lozonsco Finance Ltd , а також по 9,99% в ICU Holdings Limited та Westal Holdings Ltd. Усе це - структури групи ICU.
Після конфіскації активів Демчишина, група ICU оприлюднила офіційне спростування. Вони повідомили, що Демчишин перестав бути акціонером з листопада 2021 року. Таким чином, група визнала, що до цього часу він дійсно мав частку у компанії. Варто зазначити, що його вихід зі складу співвласників відбувся вельми вдалий момент — саме напередодні отримання підозри від СБУ та ДБР.
Ймовірно, його заздалегідь попередили і дали можливість втекти.
Статус акціонера свідчить про те, що Демчишин був залучений до розподілу прибутків, отриманих від спільних проектів з ICU та державними структурами. Ймовірно, ці прибутки були значними, оскільки в епоху Порошенка компанія вважалася "фінансовою тінню Порошенка", тобто інституцією, яка забезпечувала виконання кулуарних рішень влади. Тільки одна схема з євробондами найбільшої енергетичної компанії України принесла сотні мільйонів гривень прибутку. Є підстави підозрювати Демчишина та інших акціонерів групи у високопрофільній корупції.
Погодьтеся, дуже символічним є той факт, що жодного повноцінного антикорупційного розслідування проти ICU не проводилося. Слідство роками вдавало, що Демчишин винний лише у службових порушеннях та спонсоруванні тероризму, але не у корупції.
Тепер поєднаймо всі ці факти докупи. Володимира Демчишина звинуватили у держзраді. Ймовірно, склад його злочину підтверджується відкритими даними. Він був одним із основних фігурантів "вугільної справи", і користувався довірою Порошенка та Медведчука. Водночас він залишався акціонером групи ICU, яка допомагала обслуговувати численні кулуарні владні проекти. Тим дивовижнішим є щасливий збіг обставин, завдяки якому ICU роками залишалася поза увагою силових органів України.
Не можу стверджувати напевно, але виникає відчуття, що ICU вже активно співпрацює з нинішнім українським урядом у сфері фінансових послуг. Або ж ця компанія має потужного міжнародного партнера, з яким навіть Офіс президента Володимира Зеленського змушений рахуватися. Ці дві версії найбільш логічно пояснюють незвичайну стійкість ICU.
Щоб додати інтриги, нагадаю ще про кілька резонансних справ за участі групи. Відсутність рухів у них також свідчить про дивовижну невразливість ICU.
ICU підозрювали у відмиванні грошей соратниками колишнього президента України Віктора Януковича, зокрема олігархом Сергієм Курченком. У листопаді-грудні 2013 року ICU виступала брокером у придбанні українських державних облігацій на користь восьми кіпрських компаній, контрольованих Курченком, у рамках схеми відмивання грошей. Згадувалася купівля валютних державних облігацій у Ощадбанку, у якій ICU була брокером для нерезидентських компаній на більше ніж 2 млрд грн. У якому статусі зараз ця справа, мені невідомо.
У цій справі фігурує колишній працівник ICU Дмитро Вовк, якого Петро Порошенко призначив на посаду керівника НКРЕКУ. Після цього почала діяти схема, що в Україні отримала назву Rotterdam +. У серпні 2025 року справу було завершено, проте тільки в частині, що стосується легітимності НКРЕКУ.
Ще раніше було припинене слідство НАБУ щодо ICU, і це дуже підозріле рішення.
Найімовірніше, мала місце інсайдерська торгівля.
Група ICU скупила з великим дисконтом борги найбільшої енергетичної компанії України ДПЕК. Після чого Вовк, голова українського енергетичного регулятора (НКРЕКУ), схвалив "Роттердам+" - новий принцип розрахунку ціни електроенергії, за якого прибутки енергокомпаній стрімко злітали. Вартість цінних паперів найбільшої енергетичної компанії України після цього рішення значно зросла, та принесла ICU чималий прибуток. Слідчі стверджували, що Вовк діяв у змові з організаціями групи ICU (ТОВ " Інвестиційний капітал України", ТОВ "Компанія з управління активами ICU", ICU Investment Management Ltd , CIS Opportunities Fund SPC Ltd та Global Opportunities Fund SPC Ltd ), але потім з невідомих причин припинили розслідування. Нагадаю, Демчишин на той час також був серед акціонерів.
Інвестиційна компанія ICU та її акціонери, Макар Пасенюк і Костянтин Стеценко, стали учасниками кримінального розслідування, яке стосується незаконного привласнення частини коштів від заморожених активів колишньої української "дочки" російського "Сбербанка". Державні облігації України, що належали банку, який підпадає під санкції, деякий час зберігалися на рахунках банку "Авангард", що контролюється Пасенюком і Стеценком. Ці фінансисти успішно "обробили" зазначені облігації, заробивши на них 949 млн грн, які згодом були вкрадені.
Проти цієї ситуації виступили Кабінет Міністрів та Національний банк України. Пасенюку та Стеценко була запропонована угода: держава готова була ігнорувати цю схему, якщо вони переведуть незаконно привласнені кошти на рахунки United24. Однак вони відмовилися від цієї пропозиції. Тепер держава має намір вимагати від ICU, "Авангард Банку", Пасенюка та Стеценка повернення приблизно $47,5 млн у рамках цивільного процесу. У листопаді 2023 року НБУ усунув Пасенюка та Стеценка з наглядової ради "Авангард Банку", зазначивши, що вони не відповідають "кваліфікаційним вимогам". Верховний суд у квітні 2025 року підтвердив законність цього рішення НБУ.
Згодьтеся, що зв'язок ICU з "вугільною справою" Медведчука є доволі красномовним. Ще більш вражаючими є численні свідчення участі ICU у резонансних кримінальних справах в Україні. Їхня здатність залишатися непокараними виглядає просто неймовірно. Як можна бути залученим у таку кількість закулісних операцій і залишатися поза досягненням санкцій або, принаймні, не зазнати удару по репутації? Це справжня загадка.
