Илля Котов: Путешествие в Вашингтон. Сможет ли Орбан получить отсрочку от американских санкций и кто окажется следующим в этом списке? -- Блоги | OBOZ.UA
Візит Віктора Орбана до Вашингтону не обмежується лише дипломатичними маневрами та обговореннями в сфері енергетики. Це частина масштабної політичної стратегії, де основною метою угорського прем'єра є забезпечення власного політичного існування.
Протягом наступних шести місяців кожен його крок варто аналізувати і оцінювати лише через призму внутрішньої виборчої кампанії. Вибори в Угорщині заплановані на квітень 2026 року, і останні опитування свідчать про те, що шанси партії Орбана зберегти владу поступово зменшуються. У зв'язку з цим він активно прагне створити образ переможця, який має власний курс і виступає проти Європейського Союзу.
Для Орбана має велике значення повернутися додому не лише з укладеною угодою, а й з телевізійними кадрами та знімком в Овальному кабінеті. Він відвідав Вашингтон, спілкувався з впливовими особами та відстоював інтереси Угорщини.
У центрі його поїздки стоїть спроба домогтися відтермінування дії санкцій США на російську нафту, що надходить через нафтопровід "Дружба". Після запровадження обмежень Будапешт ризикує втратити головне джерело пального.
Офіційно Орбан обговорює питання економіки, але насправді за цим стоїть політика та лобістська діяльність на користь Москви, прикрита ніби-то турботою про звичайних угорців.
Аргументи, що не витримують логічної перевірки
В Вашингтоні Орбан знову наголошує: "Ми не маємо портів, тому не можемо імпортувати нафту морським шляхом, як це роблять інші країни". Цю позицію він висловлює з 2022 року, намагаючись обґрунтувати залежність від постачання з Росії.
Але за всі ці роки він мав усі можливості для модернізації енергетичної інфраструктури і диверсифікації імпорту. Уряд Угорщини цього не зробив. І точно не через брак ресурсів, а через банальне політичне небажання.
Бо Орбан продовжував вірити у перемогу путіна і будував свій енергетичний суверенітет на співпраці з кремлем.Його доводи у Вашингтоні - це не аргументи державного лідера, а виправдання некомпетентного політика, який не зробив нічого і в результаті опинився у власній пастці. Коли прем'єр країни ЄС просить США про послаблення для російської нафти, то це не прагматизм, а демонстрація залежності.
Фактично він прагне отримати виняток із санкційного механізму, що покликаний покарати агресора. Це, в свою чергу, ставить під загрозу цілісність системи колективного тиску на Москву.
Дружба Трампа та раціональність об'єктивної дійсності.
Безумовно, Орбан розраховує на особисте ставлення Дональда Трампа. Їх стосунки давні й теплі.
Сьогодні він сподівається на підтримку з боку американського президента у вигляді дружньої політичної амністії, що може призвести до послаблення санкцій або, принаймні, до їх більш гнучкого застосування.
Але Трамп, за всіма законами логіки та державного управління, не може собі дозволити таку поблажку.
Вона розкриє таємниці Пандори.
Після Угорщини аналогічні винятки почнуть вимагати Словаччина, Австрія, Чехія, а потім й інші країни, які досі підтримують економічні зв'язки з Росією. Це стане першим кроком до ослаблення санкційної системи, розробленої США спільно з Європейським Союзом.
Отже, незважаючи на особисту прихильність, Трамп не повинен відвідувати зустріч з Орбаном.
Цього разу міжнародна політика має керуватися логікою, і прагнення чинити тиск на путіна задля досягнення миру в Україні повинно стати пріоритетом.
Орбан як деструктивний фактор для Європи і світу
Віктор Орбан на сьогоднішній день являє собою не лише голос опозиції в рамках Європейського Союзу, але й став серйозною проблемою для всієї європейської політики. Його вчинки ставлять під загрозу єдність ЄС, послаблюють санкційний тиск і сприяють політичним розколам. Кожен крок Будапешта, що намагається обґрунтувати співпрацю з Москвою, завдає шкоди спільній позиції Заходу.
Особисті зв'язки Орбана з міжнародним злочинцем путіним тривають більше десяти років. Між державами існує активна співпраця в сферах енергетики, фінансів та транспорту.
Путін вважає Орбана своїм партнёром, і Європейський Союз разом зі Сполученими Штатами це добре усвідомлюють.
Отже, в результаті, візит Орбана можна розглядати як спробу перетворити свою залежність від РФ на політичні вигоди. Його стратегія полягає в тому, щоб виграти час, виявити можливості та відтермінувати неминуче.
Але у стратегічній перспективі для США він виглядає не союзником, а деструктивним політиком, який гальмує зміни і підриває міжнародні зусилля зупинити війну.
Світ уже був свідком наслідків цього явища.
Головним аспектом сьогодні є підтримка політичної волі США, зокрема президента Трампа, у питаннях збереження санкційного тиску на Кремль, без жодних поступок, які можуть бути запропоновані або вимагатимуть одіозні проросійські політики.
