"Фінансова винагорода діставалася тільки кваліфікованим спеціалістам". Колишній чемпіон світу згадав, які призи отримували українські боксери за свої успіхи в аматорському боксі.

Перед тим, як зробити перший крок на професійну арену, Нужненко провів 140 матчів у аматорському боксі, з яких здобув 110 перемог. Юрій Іванович досі пам’ятає свій дебютний бій, коли, будучи 13-річним підлітком, він впевнено обійшов свого суперника.

Цікаво, що заробляти у боксі ексчемпіон світу почав лише після початку професійної кар'єри.

У розмові з журналістом NV Нужненко розповів про тодішній рівень аматорського боксу в Україні та призи, які отримував за перемоги.

-- У вас було дуже багато боїв в аматорській кар'єрі. Пам'ятаєте перший?

Так, пам'ятаю. Відкритий ринг, впевнена перемога. Такий самий юнак, як я. Це мені було десь 13 років, Билися наймолодші юнаки.

Ну і завдяки своєму характеру, як то кажуть, якщо ви подивитеся мої поєдинки в минулому, то в мене агресивний стиль ведення бою. Не хитрувати, а активно працювати, агресія, пресинг, таймінг.

Звідки походить агресивний стиль?

Тренер же розказує, показує: як атакувати, як йти на зустріч, як відповідати, як відпрацьовувати. А вже кожен підбирає більше під себе -- кому що підходить, у кого як виходить. Якщо ти десь високий, довгорукий, то, звичайно, більше працюєш на дистанції. А в мене такий середній зріст, плюс-мінус середній, тому атакувальний стиль у мене.

Яким був стан аматорського боксу в Україні в той час?

Я скажу, в Україні постійно дуже хороша конкуренція.

У 1991 році я почав навчання в училищі, де щодня проходили дві тренувальні сесії. Якщо раніше я займався лише тричі на тиждень, то там уже було по два заняття – одне вранці, а інше ввечері.

Наприкінці 1992 року я взяв участь у чемпіонаті України і зайняв третє місце серед юнаків. Протягом більшості років я стабільно потрапляв до числа призерів на національних змаганнях.

У 1997, 1998 та 1999 роках він здобував призові місця, а в 2000 році досяг фіналу. У вирішальному поєдинку поступився Сергію Доценку, який у підсумку став срібним призером Олімпійських ігор. Того ж 2000 року я вже зробив крок у професійний спорт.

Чи пам'ятаєте якісь кумедні або незвичайні випадки з аматорської практики, які досі викликають усмішку?

Ну як, смішні -- це випадки спілкування з друзями по збірній України. Хтось тренує, хтось у спортивній сфері досі працює.

А так, зв'язки з деякими підтримуємо, але левова частка всіх спортсменів або закінчила, або багато хто зараз воює. Якось так.

Ви планували відвідати Олімпійські ігри в Сіднеї, але це не вдалося. Який вплив це мало на вас у той час?

Це мене підштовхнуло перейти в професіонали.

А ви не розглядали можливість підготуватися до наступних Олімпійських ігор?

Мені більше хотілося виступати серед професіоналів, тому я недовго вагався.

Коли ж почали отримувати прибуток у аматорському спорті?

В аматорських змаганнях роздавали різні призи – або магнітофони, або іншу техніку. У професійних турнірах можна було отримати фінансову винагороду, проте початкові суми були досить скромними.

Протягом своєї кар'єри Нужненко здобув статус інтерконтинентального та тимчасового чемпіона WBA, а згодом став володарем регулярного титулу. На професійному рингу Юрій провів 35 поєдинків, з яких 31 виграв, 3 програв, а один завершився внічию.

На даний момент Юрій Нужненко працює викладачем у університеті та займається тренуванням боксерів у Броварах.

Раніше ми повідомляли, що відомий український боксер поділився своїми жалощами щодо певних моментів у своїй кар'єрі.