"Мрія про еміграцію". Чому переїзд до віддалених сіл за кордоном за 20-30 тисяч євро не виглядає так привабливо, як може здаватися на перший погляд | УНН

Італія, Швейцарія та Іспанія пропонують до 32 тис. євро за переїзд у віддалені села для боротьби з демографічною кризою. Однак ці програми є інвестиційними та мають жорсткі умови, включаючи тривале проживання, інвестиції в нерухомість або відкриття бізнесу.

Соціальні мережі та засоби масової інформації заполонили новини про те, як Італія нібито пропонує 20-30 тисяч євро кожному, хто готовий переїхати в живописне село. Здається, це ідеальна можливість для початку нового життя в тихій місцевості оточеній виноградниками і прекрасними пейзажами. Проте за цими привабливими пропозиціями часто криється зовсім інша реальність. Як зазначила в інтерв’ю УНН фінансовий експерт і співзасновниця Concord Fintech Solutions Олена Сосєдка, ці програми не є простими "грошима за переїзд", а скоріше формою економічного стимулювання для місцевих громад.

Наприклад, уряд Італії пропонує до 32 тис. євро людям, які готові переїхати до сіл Тоскани в рамках боротьби з демографічною кризою в сільській місцевості. Населені пункти тут занепадають через те, що молодь виїжджає в пошуках кращої роботи та освіти.

Проте умови в різних населених пунктах значно відрізняються. Наприклад, муніципалітет Радікондолі, розташований у Тоскані, пропонує до 20 тисяч євро субсидій для тих, хто вирішить переїхати, а також додатковий бонус у розмірі 6 тисяч євро для покупців нерухомості. Ця муніципальна програма діє з 2023 року і має на меті залучити тисячу нових мешканців, з особливим акцентом на молодь. Серед вимог – обов’язкове проживання в місті не менше 10 років. Додатково, місцева влада часто вимагає від нових мешканців реставрації покинутих будинків і запроваджує обмеження на володіння нерухомістю – не більше одного об'єкта. За цей період програму вже використали 60 осіб.

Схожа ініціатива існує в одному з живописних містечок Швейцарії. Місцева влада Альбіна пропонує 20 тисяч швейцарських франків (близько 22 тисяч євро) тим, хто готовий переселитися в цей регіон. Сім'ї отримають одноразову виплату, а також додатково по 10 тисяч швейцарських франків (приблизно 11 тисяч євро) за кожну дитину. Проте, нові мешканці повинні бути віком до 45 років.

Крім того, інвестори зобов'язані вкласти щонайменше 200 тисяч швейцарських франків (приблизно 217 тисяч євро) у нерухомість, що стане їхнім постійним житлом. Також необхідно буде проживати в селі протягом мінімум 10 років.

Маленьке містечко Понга, розташоване в гірській частині Іспанії, пропонує фінансову підтримку в розмірі близько 3 тисяч євро для нових мешканців, а також таку ж суму за кожну дитину, що народиться в сім'ї після переїзду. Цей крок влади спрямований на подолання демографічної та економічної кризи, яка склалася в регіоні.

Слід усвідомлювати, що жодна країна, включно з Італією, не надає фінансову допомогу без підстав. Це, скоріше, програма інвестицій, що передбачає розвиток малого бізнесу, відновлення покинутих будівель або вирішення проблеми демографічного зниження в сільських районах. Умови отримання коштів суворо контролюються місцевими органами влади, а виплати здійснюються поетапно – лише за умови, що особа дійсно проживає та працює в даній громаді.

Так, у регіонах Калабрія, Молізе чи Абруццо влада справді пропонує до 30 тисяч євро за переїзд. Але є низка жорстких умов, за яких кошти можна отримати. Наприклад, гроші отримують лише ті, хто має бізнес-план, відкриє кав'ярню, ферму чи крамницю, чи має вже укладений договір з роботодавцем. Якщо зобов'язання не виконуються, то й фінансування припиняється.

Часто ще одним важливим критерієм є тривалість проживання - зазвичай фінансову допомогу отримують ті, хто переселяється до віддалених районів на період від 5 до 10 років. Важливо також врахувати, що виплата не здійснюється одноразово – вона поділяється на менші частини, які надходять протягом зазначеного терміну проживання. Якщо ж емігрант вирішить змінити місце проживання на інше місто, йому доведеться повернути кошти, отримані від місцевих органів влади.

Крім того, Олена Сосєдка підкреслює, що в подібних ситуаціях "італійське село" не є ідилічною Тосканою, як у фільмах, а скоріше виглядає як майже пусте поселення, яке позбавлене лікарні, школи чи навіть магазину. Як наслідок, тут також відсутня можливість працевлаштування.

Такі програми - це шанс для місцевої влади повернути життя у вимираючі громади. Але для приїжджих це справжній виклик: без знання мови, фінансової подушки та готовності працювати фізично можна швидко розчаруватися і зневіритися. І тут уже ніякі євро чи краєвиди цього не компенсують

Серед поширених пасток, з якими стикаються емігранти, - це покинуте житло, яке потрібно відновлювати за власний рахунок; постійні податкові зобов'язання, страхові внески, а також складна бюрократія. Часто суми виплат не вистачає навіть на покриття базових витрат на облаштування.

Якщо в умовах "переїзду за кошти" зазначено, що місцева влада реалізує нерухомість за 1 євро, то безсумнівно, гроші, які пропонують за переселення, слід буде витратити на відновлення будинку.

Це не про заробіток, а про спосіб життя. Місцеві програми шукають не туристів, а нових партнерів, готових вкладати у громаду й залишатися у ній проживати надовго

Отже, концепція "еміграційної мрії", яка у соціальних мережах виглядає як швидкий спосіб заробітку та новий початок, насправді вимагає набагато більше зусиль, ніж можна уявити. Фінансова підтримка в таких програмах не є безкоштовним подарунком, а, швидше, зобов'язанням, що потребує часу та зусиль. Тому перед тим, як почати пакувати свої речі, варто уважно розглянути, чи готові ви пожертвувати зручностями міського життя заради справжньої праці в сільській місцевості, навіть якщо вона пропонує чудові краєвиди на італійські пагорби.