Економічна ситуація в Росії в умовах воєнного конфлікту: які джерела фінансування розглядає Кремль?

Обговорюючи ситуацію в російській економіці, можна легко впасти в крайнощі: одні прогнозують її швидке падіння "протягом кількох тижнів", інші вірять у невичерпні ресурси Москви. Проте реальність є набагато складнішою та багатограннішою. Російська економіка не перебуває на межі руйнації, але вона вже опинилася в процесі системної деградації, де з кожним новим місяцем війни стає необхідним вживати все більш радикальні заходи для забезпечення ресурсів.

Фінансування агресії Російської Федерації базується на трьох ключових факторах: резервному фонді національного добробуту (ФНД), доходах від експорту енергоресурсів та емісійних механізмах центрального банку, зокрема, на печатці грошей. Проте на початку четвертого року повномасштабного вторгнення кожен із цих елементів уже починає демонструвати ознаки ослаблення.

Згідно з інформацією, наданою Стокгольмським міжнародним інститутом дослідження проблем миру (SIPRI), у 2024 році військові витрати Російської Федерації збільшилися на 38%, досягнувши приблизно 7,1% від валового внутрішнього продукту. Це відбувається на фоні ряду інших негативних обставин.

Загалом же порівняння перших кварталів 2024-го та 2025 років є показовим щодо стану російської економіки: при зростанні військових видатків на 57% дефіцит федерального бюджету злетів на 623%. Це не просто тривожні цифри, це ознака того, що система працює на межі своїх можливостей.

Проблеми федерального центру каскадом спускаються на регіони, де фінансова криза проявляється ще гостріше. Поки федеральний бюджет намагається латати діри, регіональні скарбниці порожніють із загрозливою швидкістю.

У Єкатеринбурзі, одному з найбільших міст країни, бюджетний дефіцит зріс утричі, досягнувши 9,7 мільярдів рублів. У Челябінській області, яка є важливим промисловим вузлом, цей показник сягнув 72 мільярдів рублів, що відповідає 25% всіх доходів регіону. Це означає, що бюджет області втрачає кожен четвертий рубль. Схожа картина спостерігається і в національних республіках: дефіцит бюджету Башкортостану подвоївся, а в Татарстані збільшився в 2,4 рази. Навіть у заможній Казані, де планували бездефіцитний бюджет, тепер виявилася діра в 9 мільярдів рублів.

На фоні цих подій рішення Кремля виділити 2,5 млрд рублів на зведення хмарочоса в Чечні привертає увагу. Це свідчить про те, що в умовах економічної кризи фінансові ресурси не спрямовуються на підтримку соціальної стабільності в промислових регіонах, а використовуються для забезпечення лояльності політичних еліт, що в свою чергу лише загострює внутрішню напругу.

У зв'язку з виснаженням звичних джерел фінансування, Росія буде змушена звертатися до нових, більш болісних для економічної ситуації та громадян, підходів.

Посилення податкового тиску. Власне, воно вже відбувається. Відповідно до закону, ухваленого Державною думою РФ, з 2025 року запроваджується п'ятиступенева прогресивна шкала податку на доходи фізичних осіб (від 13 до 22%) і зростає податок на прибуток для компаній з 20 до 25%. За оцінками уряду РФ, ці заходи мають принести до бюджету додаткові 2,6 трлн руб. 2025 року.

"Добровільні" внески та збори з підприємств. Ймовірно, практика "розкуркулення" олігархів і великих корпорацій стане постійною. У 2023 році був введений одноразовий "податок на надприбутки", який, за попередніми оцінками, забезпечив бюджету близько 300 мільярдів рублів. Цей досвід, імовірно, буде використовуватися в майбутньому.

Внутрішні позики. Кремль дедалі більше покладатиметься на внутрішній борг, випускаючи облігації федеральної позики (ОФП). Згідно з даними Міністерства фінансів Російської Федерації, 2024 року в рамках програми державних внутрішніх запозичень було розміщено ОФП на загальну суму 4,37 трлн руб. Оскільки доступ до зовнішніх ринків капіталу закритий, основними покупцями цих паперів є російські державні банки, що є формою прихованої емісії.

Китай як джерело ресурсів. Залежність від Китаю, що вже є тотальною, лише посилюватиметься. Понад 90% торговельних розрахунків між країнами вже проводяться в рублях та юанях. Це означає, що Росія продає свої енергоресурси зі значними знижками в обмін на валюту, за яку може імпортувати критично важливі товари переважно з Китаю, часто за завищеними цінами.

Вивчення вразливостей російської економіки відкриває шляхи для посилення міжнародного тиску. Основна мета таких санкцій полягає не в тому, щоб сподіватися на швидкий крах, а в поступовому підвищенні витрат на війну для Кремля, що обмежить його можливості знаходити нові ресурси.

Найефективнішим інструментом є погроза відключити від доларової системи банки третіх країн. Як зазначає аналітичний центр Atlantic Council, указ президента США №14114 уже змусив банки Китаю, Туреччини та ОАЕ значно ускладнити транзакції з Росією, що призвело до затримок платежів і зриву контрактів.

Також важливо активізувати зусилля у боротьбі з "тіньовим флотом" Росії, зокрема, посилити контроль та впровадити санкції для компаній, що забезпечують страхування, логістику та юридичні послуги для суден, які транспортують російську нафту. Різноманітні розслідування виявляють складні схеми обходу санкцій, такі як перевантаження нафти в відкритому морі та використання застарілих танкерів з невідомими власниками.

Потрібен жорсткіший контроль за експортом товарів подвійного призначення через треті країни, такі як Киргизстан, Вірменія та Казахстан. Звіти Міністерства торгівлі США показують, що саме через них Росія і надалі отримує західні мікросхеми та компоненти для своєї військової техніки.

Нові податкові надходження в РФ також мають стати об'єктом уваги. Необхідно розглянути можливість запровадити санкції проти компаній і секторів економіки, які стануть основними донорами російського бюджету, щоб обмежити фінансовий потік ще на його початку.

Росія опинилася в ситуації, коли втягнулася у війну, яка виснажує її ресурси, тоді як економіка не готова до тривалої боротьби. Перед нею постає вибір між двома невтішними варіантами: або жорстка інфляція та стагнація, зумовлені спробами продовжувати фінансування бойових дій, або скорочення витрат на армію, що фактично означатиме поразку у конфлікті. Постійний економічний тиск та зростаюча геополітична ізоляція перетворюють війну проти України на серйозну загрозу для існування самої Росії. Завдання міжнародної спільноти полягає в тому, щоб систематично блокувати всі фінансові потоки до Росії, роблячи ціну її агресії непомірно високою.