ДСА: адміністративний керівник суду, який ставить під загрозу інтеграцію в ЄС.
Рахункова палата вперше відкрито визнала діяльність Державної судової адміністрації (ДСА) неефективною. Водночас стало відомо, що адміністрація, яка постійно нарікає на нестачу фінансування, повернула до державного бюджету майже мільярд гривень – кошти, які могли б бути витрачені на оновлення судових установ та виплату заробітних плат працівникам. Європейська комісія наполегливо вимагає проведення прозорого конкурсу на посаду керівника, щоб покласти край практиці "виконувачів обов'язків". В свою чергу, громадські активісти пропонують радикальний крок – ліквідацію територіальних управлінь ДСА до 2027 року. Хто ж є правим у цьому суперечливому питанні і чому від діяльності "судового завгоспа" залежить перспектива України на вступ до ЄС?
Всі основні учасники – від Брюсселя до українських аудитів – дійшли єдиного висновку: ДСА виконує роль операційного центру судової системи, без якого функціонування судів фактично зупиниться. Проте, водночас ця інституція страждає від хронічного "управлінського паралічу", що може призвести до зриву виконання зобов’язань у сфері євроінтеграції згідно з розділом 23 та Планом Ukraine Facility.
Підтвердженням цього є висновки аудиту, де зафіксовано низьку результативність організаційного та фінансового забезпечення судів, системне дублювання функцій і відсутність вертикалі управління між ДСА та її територіальними підрозділами, що прямо суперечить принципам ефективного державного адміністрування SIGMA/OECD.
На минулому тижні Рахункова палата опублікувала результати аудиту Державної судової адміністрації за період 2023-2024 років. Висновки однозначні: керівництво не змогло гарантувати належну роботу судової системи.
Тут приховано основний парадокс. Протягом багатьох років ДСА формує свої комунікаційні меседжі на основі ідеї "катастрофічного недофінансування". У зверненні до урядових структур на 2026 рік адміністрація повідомляє про брак коштів у розмірі 15,5 млрд грн, що дозволяє задовольнити лише 59,4% потреб.
Однак аудит показав іншу сторону ситуації: незважаючи на численні заяви про нестачу фінансування, Державна судова адміністрація (ДСА) повернула до державного бюджету 972 мільйони гривень невикористаних коштів за два роки. Ще вражаючіші дані наводять громадські організації у "Зеленій книзі": на кінець 2024 року перехідний залишок спеціального фонду ДСА становив приблизно 1,9 мільярда гривень.
Це вказує на серйозну кризу в процесах планування. Хоча фінансування є, Державна судова адміністрація не в змозі своєчасно організувати тендери, підготувати проектну документацію для ремонтних робіт або здійснити закупівлю необхідного обладнання. Натомість мільярди гривень, які могли б бути використані на капітальні інвестиції чи премії для працівників, фактично "зникають" на рахунках. Аудит чітко показує, що частка витрат на розвиток становила лише 2,2-3,7%, тоді як задоволення реальних потреб місцевих судів в 2023 році склало 51,4%, а в 2024-му — 57,2%. Це навіть нижче мінімальних вимог, необхідних для підтримки судової інфраструктури.
Аудиторські дані показали, що кількість відкритих вакансій у судових апаратах подвоїлася, досягнувши понад 5 тисяч незайнятих посад на початку 2025 року, що складає 18% від загального штату. Плинність кадрів коливається в межах 26-29% щорічно. Це свідчить про те, що суди втрачають свою інституційну пам'ять, оскільки досвідчені секретарі та помічники залишають свої посади через низькі та неконкурентоспроможні зарплати.
З метою об’єктивності слід зазначити деякі позитивні досягнення: у 2024 році ДСА зуміла підвищити середню заробітну плату в своїх апаратах на 23% завдяки перерозподілу фінансів з суддівських винагород. Крім того, адміністрація разом із Вищою радою правосуддя (ВРП) активно виступала за прийняття закону №8222, який із 2026 року трансформує систему оплати праці державних службовців.
Проте, фахівці з громадського сектора вказують на іншу сторону медалі: розподіл доступного фонду оплати праці, зокрема премій і надбавок, залишається непрозорим, що призводить до значної нерівності між судами в різних регіонах. У деяких судах працівники отримують надбавки, які вдвічі перевищують ті, що встановлені в інших, без чітко визначених критеріїв для цього.
Аудиторські дані свідчать про те, що рівень забезпечення кадрами не перевищував 82-83%, а середній показник браку кадрів у судах коливався від 16,6% до 17,6%. У деяких судах рівень плинності кадрів удвічі перевищував встановлену ціль державної служби, що становить 13%. Це призводило до зростання навантаження на суддів і до збільшення кількості нерозглянутих справ, яка в 2024 році зросла на 12% і досягла 904 тисяч проваджень.
У квітні 2025 року Державна судова адміністрація видала розпорядження державному підприємству "Інформаційні судові системи" про призупинення роботи сервісу SMS-повідомлень для учасників судових процесів, нібито з метою зменшення витрат.
Суди відреагували різко. Печерський райсуд Києва публічно заявив: паперові повістки коштують дорожче, йдуть тижнями, а в умовах війни часто взагалі не доходять. Результат передбачуваний: частіші неявки сторін, затягування розгляду справ на місяці, додаткові судові витрати. Економія на копійках обернулася мільйонними збитками для системи правосуддя.
Але ДСА наполягла на своєму. Цей епізод став символом управлінської культури адміністрації: замість системних рішень -- точкові, неузгоджені із судами кроки, які реально погіршують доступ до правосуддя.
Аудитори виявили, що у період з 2023 по 2024 рік Державна судова адміністрація (ДСА) направила 57 окремих запитів до судів та територіальних управлінь стосовно матеріально-технічних потреб. Проте не була розроблена єдина система для аналізу та пріоритизації цих запитів. Взаємодія з судами була оцінена як непослідовна: середній показник відповідей ДСА на запити судів становив лише 39-42%, що суттєво ускладнювало ефективне управління інфраструктурою та сервісами, включаючи електронні комунікації.
У своїх звітах для Вищої ради правосуддя Державна судова адміністрація повідомляє про досягнення: у 2024 році кількість документів, поданих через "Електронний суд", досягла 3,18 мільйона, що є збільшенням у 2,3 рази.
Проте, якщо придивитися уважніше, ситуація виглядає зовсім інакше. Технічний аудит виявив, що теперішня Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) має застарілу архітектуру, є "клаптиковою" і не може бути просто оновлена. Європейські партнери наполягають на розробці зовсім нової системи - Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС).
Крім того, Рахункова палата виявила значний знос технічних засобів: 30% обладнання для фіксації судового процесу та 23% серверів потребують списання. Якщо технічна база не буде терміново оновлена, цифровізація залишиться лише на папері в звітах ДСА, а не в дійсності. У разі відмови техніки суди ризикують зупинитися.
У звіті підкреслюється, що середній рівень забезпечення судів сучасними технологіями інформатизації досягає 85-87%. Проте, значна частина обладнання є застарілою: 19,3% комп'ютерів, 17,4% оргтехніки та близько 30% систем аудіофіксації потребують термінового списання до початку 2025 року. Ці дані свідчать про те, що цифрова інфраструктура перебуває на межі своїх можливостей, і без її оновлення жодні судові реформи не зможуть бути успішними.
У звіті Європейської комісії за 2025 рік підкреслюється, що Державна служба України з питань автомобільного транспорту надто довго залишається під управлінням тимчасового керівника. Колишнього голову було звільнено через корупційний скандал, а процес призначення нового керівника затягнувся. Це створює ситуацію нестачі відповідальності. Брюссель наполегливо вимагає проведення прозорого конкурсу з участю міжнародних експертів, подібно до того, як це було реалізовано для Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Громадські організації продовжують свою діяльність. У неофіційних звітах, представлених Європейській комісії, вони акцентують увагу на системних корупційних ризиках, які виникають під час закупівель у територіальних управліннях Державної судової адміністрації. Національна поліція ініціювала кримінальні справи проти представників адміністрації на основі матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції, що стосується можливого розкрадання майна та зловживань у процесі закупівель. Хоча подробиці розслідування залишаються невідомими, сам факт його існування вказує на серйозні проблеми з етикою.
Вища рада правосуддя в своїх публічних заявах використовує м'якші формулювання, закликаючи звільняти посадовців, які є учасниками кримінальних справ, і підвищувати рівень внутрішнього контролю. У "Зеленій книзі" також зазначається, що Державна судова адміністрація має непропорційний вплив на управління Верховним судом та проявляє формальний підхід до реалізації антикорупційних програм.
Проте звіт за результатами аудиту підтверджує структурні ризики. Територіальні управління мають надмірні повноваження та фактично працюють як автономні розпорядники, що ускладнює централізований контроль. Окрім того, аудит деталізує, що ДСА не має системи моніторингу закупівель і не перевіряє обґрунтованості розрахунків потреб перед виділенням коштів. Відсутність прозорої методології планування створює умови для суб'єктивних рішень і потенційних зловживань, які й фіксують органи контролю.
Компетенція Державної судової адміністрації охоплює майже всі важливі аспекти діяльності судів. У звіті Рахункової палати підкреслюється, що масштаб цих завдань дозволяє оцінити глибину існуючих управлінських викликів. ДСА відповідає за фінансове забезпечення як місцевих, так і апеляційних судів, затверджує організаційну структуру та чисельність штатних працівників, встановлює нормативи для матеріально-технічного забезпечення, організовує процеси закупівель і комп'ютеризації, а також формує рекомендації щодо кількості суддів і забезпечує функціонування всього інформаційного середовища судової системи.
Звіт наводить перелік функцій ДСА, який включає фінансування судів, планування витрат, оновлення технічних ресурсів, адміністрування мережевого обладнання, ведення будівельного фонду, управління серверними системами та супровід ЄСІТС. Саме ці функції показані на діаграмі повноважень у документі. Вони демонструють, що від ефективності ДСА залежить робота всіх 507 місцевих судів, а також апеляційних та спеціалізованих установ. Станом на 2025 рік зміну територіальної підсудності застосовано щодо 173 судів -- це збільшило навантаження на адміністрацію і зробило її роль іще критичнішою.
Аудит фіксує значний розрив між обсягом повноважень і реальними результатами. Упродовж 2023 і 2024 років частка видатків розвитку в загальній структурі становила лише від 2,2 до 3,7%, що є вкрай низьким показником для системи, яка потребує модернізації. Крім того, до списання було віднесено 19,3% комп'ютерів, 22,6% серверів і майже 30% обладнання для фіксації судового процесу. Такий стан технічної бази свідчить про те, що ДСА не справляється з базовими обов'язками, насамперед із плануванням закупівель і підтримкою інфраструктури.
До повноважень ДСА належать організація матеріального забезпечення судів і контроль над їхніми потребами. Проте за два роки адміністрація надіслала судам 57 окремих запитів щодо оновлення даних про техніку, приміщення, відеозв'язок та інші ресурси. Такий ручний підхід свідчить про відсутність єдиної цифрової системи обліку, що унеможливлює якісне планування бюджетів і закупівель.
Експерти підкреслюють, що оскільки Державна судова адміністрація (ДСА) відповідає за фінансове, технічне, кадрове та організаційне забезпечення, її неефективність негативно позначається на всій судовій системі. У разі, якщо адміністрація не проводить тендери, суди змушені використовувати обладнання, термін експлуатації якого вже закінчився. Відсутність затверджених нормативів ускладнює планування бюджетів судів. І якщо сервери не модернізуються, система "Електронний суд" функціонує з перебоями. Звіт містить висновок про те, що масштаб проблем ДСА прямо пропорційний обсягу її повноважень. Іншими словами, якість функціонування судової системи в Україні залежить від ефективності управлінських практик центрального адміністратора.
Вища рада правосуддя оцінює роботу ДСА як "задовільну". Це політична оцінка. ВРП розуміє слабкість ДСА, але намагається втримати керованість системою під час війни, виступаючи її "адвокатом" перед урядом і лобіюючи фінансування.
Рахункова палата, Європейський Союз та суспільство вважають, що оцінка діяльності ДСА є "незадовільною". На їхню думку, Державна судова адміністрація є неефективною структурою, яка не вміє належно використовувати ресурси, повертаючи мільярди до державного бюджету, тоді як суди страждають від нестачі паперу, і вимагає повного оновлення.
Косметичні зміни більше не дадуть результату. План дій щодо верховенства права, ухвалений урядом 14 травня 2025 року, визначає конкретні терміни: до кінця 2027 року Україна повинна завершити реформу судового управління та реалізувати нову інформаційну систему.
Аудит вказує на те, що щорічно суди стикаються з зростаючою кількістю справ: у 2024 році до них надійшло 4,42 мільйона справ, тоді як було розглянуто 4,29 мільйона. Це призвело до збільшення залишку нерозглянутих справ та зростання кількості справ, що перебувають у процесі розгляду понад рік, на 19%. У таких умовах недостатня ефективність Державної судової адміністрації є не лише адміністративною проблемою, але й серйозним ризиком для забезпечення доступу громадян до правосуддя.
Для виконання умов вступу до Європейського Союзу Україні необхідно буде здійснити ряд непростих заходів.
По-перше, провести незалежний функціональний аудит ДСА й територіальних управлінь. За результатами аудиту ліквідувати зайві ланки та оптимізувати структуру. Громадськість пропонує радикальний варіант: ліквідацію територіальних управлінь до 2027 року та побудову централізованої сервісної моделі.
По-друге, впровадити жорсткий контроль над фінансовим плануванням. Мільярди гривень не мають повертатися до бюджету, коли в судах немає обладнання, а працівники чекають на зарплату. Необхідна єдина цифрова система управління ресурсами з прозорими критеріями розподілу.
Судова система залишиться "слабкою ланкою" євроінтеграції, якщо ДСА не зміниться. Можна набрати тисячу доброчесних суддів -- але якщо в них не буде приміщень, комп'ютерів і помічників, правосуддя зупиниться.
Тепер все визначається політичною волею. Або ми проведемо реформи "судового завгоспа", або ж він може стати перешкодою, яка завадить Україні виконати вимоги розділу 23 та призведе до затримки на шляху до ЄС.
