Данилишин обговорив цілі нового уряду щодо відновлення економічної ситуації | Еспресо
Зміна уряду в Україні спонукає до переосмислення пройденого шляху та виявлення ключових моментів, здатних стати каталізаторами економічного розвитку.
Виклики, пов'язані з жорстокими війнами, морською блокадою та внутрішніми труднощами, суттєво вплинули на економічний прогрес. Однак, слід відзначити Прем'єр-міністра Дениса Шмигала за його стійкість та вміння ставити державні інтереси понад особисті амбіції, навіть у найскладніші моменти, коли це вимагало значних зусиль.
Четвертий рік повномасштабного конфлікту триває, супроводжуючи країну численними втратами людських життів і економічними труднощами. Українська економіка зазнала серйозних ударів: мільйони людей покинули рідні місця, сотні тисяч працездатних громадян були призвані на фронт, а тисячі підприємств змушені припинити свою діяльність.
Війна - неринкове явище, і тому потребує активної ролі держави у створенні стимулів та гарантій для приватного сектора. На жаль, досі невирішеним завданням залишається повноцінне переведення національної економіки на військові рейки із ефективною централізованою системою мобілізації та перерозподілу ресурсів економіки (фінансових, трудових, матеріальних).
Міжнародна підтримка є важливим чинником для стабільності економіки. Завдяки злагодженій діяльності уряду на глобальній арені, зокрема Міністерства фінансів, Україна змогла залучити значні обсяги військової та фінансової допомоги від міжнародних партнерів, які оцінюються приблизно в 150 мільярдів доларів США у період з 2022 по 2025 рік. Ця допомога щорічно складає понад 20% національного валового внутрішнього продукту. Проте, лише незначна частина міжнародної підтримки, приблизно 11%, залишається в Україні і спрямовується на розвиток економічного потенціалу країни.
Економічне відновлення залишається на низькому рівні. Прогнозований річний приріст ВВП на 2024 рік складає +2,9 %, тоді як у поточному році він становить лише +1,0%, що значно нижче від очікувань. У 2025 році реальний ВВП досягне лише 77 % від довоєнних показників. На сьогодні жоден із секторів економіки не зміг повернутися до довоєнних обсягів виробництва. Промисловість зазнала значних втрат у виробничих потужностях, що суттєво вплинуло на ВВП. Торгівля стримується через знижений попит зі сторони споживачів. Сектори сільського господарства, транспорту та будівництва показують найбільш активне відновлення, однак їм ще далеко до показників 2022 року.
Досліджуйте також: Щодо грошово-кредитної політики, доходів та інфляційних процесів.
Ступінь залежності економіки від імпорту значно зріс і тепер перевищує 50% від валового внутрішнього продукту. Експорт покриває лише половину імпортованих товарів. Річний торговий дефіцит у сфері товарів становить приблизно 40 мільярдів доларів.
Головними факторами, що сприяють суттєвому торговельному дефіциту, є військові витрати, великий імпорт енергетичного обладнання та енергоресурсів, знищення виробничих потужностей експортуючих компаній, порушення транспортних шляхів для експорту, а також недостатня конкурентоспроможність українського виробничого сектору.
Причини низького темпу зростання ВВП: низький рівень інвестицій і нестача трудових ресурсів. Сьогодні капітальні інвестиції становлять лише 5-6% від ВВП, що вдвічі менше, ніж до війни, і вчетверо нижче середньосвітових показників. Основні чинники, що стримують інвестиції: тривалість конфлікту, сувора монетарна політика, а також проблеми з логістикою та інфраструктурою. У період з 2022 по 2025 роки з України виїхали 6,9 мільйона людей (17% до війни). Кількість працівників у реальному секторі зменшилася на 2 мільйони (на 20%) у порівнянні з довоєнним часом, з них 750 тисяч були мобілізовані до Збройних сил України. Відновлення втрачених можливостей забирає ресурси, призначені для інвестиційного розвитку.
Основна мета урядових структур полягає у забезпеченні результативної мобілізації та оптимізації ресурсів для досягнення максимальної посилення оборонних і економічних можливостей держави. Нещодавно створене міністерство ресурсів повинно стати ключовим гравцем у вирішенні цього завдання.
Читайте також: Що гальмує кредитування та розвиток реального сектору економіки
Зрозуміло, що перехід до активного відновлення економіки стримується воєнними ризиками, дефіцитом робочої сили, жорсткою процентною політикою центрального банку, низьким рівнем інвестицій, проблемами енергопостачання. Інфляція переважно визначається структурними чинниками, пов'язаними із ростом цін виробників, підвищенням тарифів, девальвацією та наслідками минулорічних погодних умов. На ринку праці одночасно спостерігаються і дефіцит кадрів і структурне безробіття. Очікуване припинення воєнних дій посилюватиме дисбаланси на ринку праці унаслідок формування надлишку робочої сили з демобілізованих солдат та мігрантів. Основний внесок у відновлення економіки в 2025 р. забезпечила сфера послуг - торгівля і державне управління. Відновлення ВВП відбувається переважно за рахунок сфер, які не формують нового виробничого потенціалу. В 2025 р. розширився торговий дефіцит, що стало наслідком слабких темпів приросту внутрішнього виробництва та збільшення потреб у критичному імпорті після ворожих обстрілів. Негативний ефект від розширення торгового дефіциту склав близько 7 відс.п. падіння реального ВВП за 4 міс. 2025 року. Державний та приватний попит - основні компоненти приросту сукупного попиту у 2025 році. Однак, рівень приватного споживання та інвестицій залишається значно нижчим довоєнного рівня. Міжнародна допомога зіграла ключове значення в підтримці попиту. За рахунок міжнародної допомоги профінансовано 18% видатків державного бюджету, однак ефективність її використання для розвитку виробничого потенціалу залишається низькою - лише 11% допомоги пішло на розширення гривневих оборотів реального сектора.
Держава має створити умови для активного залучення бізнесу до питань економічного відновлення, а також сама бути активним гравцем - здійснювати державні інвестиції в галузі критичної інфраструктури, сприяти збереженню та розвитку гуманітарного капіталу, проводити ринкові реформи, фінансувати оборонне замовлення.
Економічна стратегія для підприємств повинна охоплювати чотири основні компоненти: можливість виходу на ринки збуту, доступність трудових ресурсів, можливості фінансування, а також страхування від ризиків, пов'язаних з військовими конфліктами.
Доступ до ринків збуту має передбачати сприяння збуту української продукції на міжнародних ринках (включаючи умови безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів), підтримка інфраструктури логістичних шляхів та каналів збуту продукції, удосконалення практик державних закупівель (включаючи операції Держрезерву).
Доступ до трудових ресурсів повинен передбачати підтримку з боку Уряду в пошуку кваліфікованих кадрів, включаючи тих, хто прибуває з-за кордону. Також важливо залучати уряд до навчання та перепідготовки робітників, а також стимулювати інвестиції в автоматизацію та роботизацію виробництв для зменшення потреби в фізичній праці.
Доступ до фінансування має передбачати умови доступного банківського кредитування, програми кредитної, гарантійної та грантової підтримки держави, спрямування міжнародної допомоги на відновлення і розвиток бізнесу.
Страхування має включати механізми компенсації за втрати, викликані військовими обставинами.
Важливо зосередити увагу державних програм підтримки підприємництва на ініціативах, що стосуються локалізації виробничих процесів та імпортозаміщення. Це сприятиме не лише збільшенню продуктивності вітчизняної економіки, але й зменшенню валютних ризиків.
Ознайомтеся також з темою: Як підтримати бізнес.
Поточний дефіцит державного бюджету України (без грантів) становить близько 23% ВВП (на річному горизонті останніх 12 місяців), що вище визначених на 2025 рік параметрів Закону про ДБУ (22% ВВП). Поточні темпи доходів перевищують поточні темпи видатків, однак потреби країни в оборонних видатках постійно зростають.
Дефіцит державного бюджету має значний вплив на економіку, створюючи певні стимули. Проте обсяг фіскальних заходів здатен компенсувати лише приблизно дві третини втрат сукупного попиту в порівнянні з періодом до війни. Переважання витрат на оборону, а також ризики, пов'язані з військовою невизначеністю, знижують мультиплікатор ефекту державних витрат. Витрати на війну не сприяють створенню нової ринкової доданої вартості, а невизначеність змушує людей накопичувати заощадження на майбутнє, замість того, щоб витрачати їх зараз, що могло б підвищити попит. У 2025 році рівень покриття потреб державного бюджету власними доходами становитиме близько 60%. Щоб поліпшити ситуацію, необхідно розширити податкові джерела для фінансування дефіциту та покращити адміністрування податків, зокрема в рамках реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року. Існує серйозна загроза, пов'язана з фінансуванням дефіциту через нові випуски облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Високі витрати на внутрішні запозичення створюють ризики для боргової стійкості фінансів держави.
Податки. Курс податкових реформ, розпочатий в 2024 році, має бути продовжено у майбутньому з орієнтацією на підвищення справедливості податкової системи, зростання бюджетного потенціалу податків і прийняття податкових норм acquis Європейського союзу, підвищення ефективності та зниження корупційності податкового адміністрування.
Державні вкладення. Ключовим аспектом є укріплення інституційної та правової основи для здійснення державних інвестицій відповідно до міжнародних стандартів. Стратегічна інвестиційна рада вже затвердила Середньостроковий план основних публічних інвестицій на період 2026-2028 років. Прозорість та контроль за публічними інвестиціями є невід'ємною умовою їхньої ефективності.
Гуманітарний і трудовий капітал. Держава повинна активно виступати в ролі арбітра у забезпеченні соціальної справедливості. Впровадження прогресивної системи оподаткування доходів та підвищення податків на статки можуть стати ефективними інструментами для посилення перерозподільчої функції фіскальної політики. Більш справедливий розподіл доходів сприяє їх продуктивнішому використанню в економічному обігу країни.
Необхідно розробити спеціалізовані програми, спрямовані на залучення ветеранів, жінок та осіб з інвалідністю до активної участі в тиловій економіці. Наша країна одночасно стикається з дефіцитом трудових ресурсів і структурним безробіттям серед певних груп людей, які залишаються незайнятими.
Державний борг. Потрібне проведення подальшої реструктуризації зовнішнього державного боргу, відстоювання переговорної позиції щодо отримання знижки (дисконту) не менше 60% від номіналу боргових зобов'язань.
Подальше впровадження структурних реформ у судовій та правоохоронній сферах сприятиме покращенню міжнародного іміджу України, створюючи підґрунтя для залучення додаткових зовнішніх приватних і офіційних інвестицій, а також активізуючи внутрішнє інвестування.
Ознайомтеся також з: Основна характеристика інфляції в Україні.
Взаємодія з НБУ. Жорстка монетарна політика призводить до стиснення мультиплікатора грошової маси, гальмування роботи фінансових посередників та пригнічення економічного відновлення. В економіці та банківській системі накопичені колосальні фінансові ресурси, однак їх перерозподіл на інвестиційні цілі через фінансових посередників здійснюється вкрай слабо Кошти значною мірою "заморожуються" у банківській системі та у готівковій іноземній валюті. "Антиінфляційна" ефективність монетарної політики залишається низькою, оскільки в економіці домінують структурні шоки, а канали трансмісії монетарної політики є слабкими. Вартість кредитних ресурсів є вищою очікуваних темпів росту виробництва, що обмежує залучення кредитів у економіку, знижує конкурентоспроможність реального сектора. Висока вартість кредитного ресурсу призводить до зростання кредитних ризиків. Обслуговування кредитів утруднене погіршенням перспектив економічного зростання (на 2025 р. прогноз приросту реального ВВП становить +2,7% проти +2,9% у 2024 році, поточні темпи зростання становлять лише +1,0%). Висока вартість позичкового ресурсу обмежує можливості держави здійснювати стимулюючу політику підтримки реального сектора та негативно впливає на боргову стійкість державних фінансів. Банківська маржа залишається високою (10-12%), що знижує ефективність початкового імпульсу облікової ставки та дестумулює потенційних вкладників від гривневих заощаджень. Прибутки банків суттєво зросли без адекватного нарощування послуг фінансового посередництва, що призводить до постійного виникнення питання щодо застосування фіскальних інструментів для справедливого перерозподілу доходів економіки, відповідно до ключових функцій фіскальної політики.
Функціонування економіки неминуче пов'язане з обігом грошей. Якщо монетарні умови є занадто жорсткими, особливо в умовах структурних шоків, що не підлягають ринковому регулюванню, це може суттєво призупинити економічну активність. В такому випадку грошові ресурси залишаються в межах фінансової системи й не інвестуються в проекти, що сприяють економічному відновленню. Отже, ключовим елементом для нормалізації процесу відновлення є конструктивна співпраця між центральним банком і урядом у реалізації єдиної, скоординованої політики макроекономічної стабілізації, що має на меті підтримку конкурентоспроможності реального сектора та розвиток ринкових фінансово-кредитних зв'язків.
Призначено виключно для Еспресо.
Автор: Богдан Данилишин, член-кореспондент Національної академії наук України.
