Данилишин: Основна характеристика інфляції - витратний характер зростання цін | Еспресо

У червні спостерігалося незначне зниження темпів інфляції.

До минулого місяця рівень інфляції зріс на 0,8%, а в річному вимірі становив 14,3% (у травні ці показники були 1,3% та 15,9% відповідно). Протягом року середні місячні темпи інфляції залишалися на позначці +1,0%. Хоча в червні спостерігалося зниження темпів інфляції, цього виявилося недостатньо для досягнення прогнозованих показників Національного банку України на перше півріччя 2025 року. У квітневому прогнозі НБУ очікувалася інфляція на рівні 13,8%, в той час як річний прогноз торік становив 9,8%. Отже, розбіжність між прогнозами НБУ на двомісячному горизонті складає 4%, а на річному - 32%.

Структура інфляційних процесів. Різниця в темпах зростання цін на різні товари та послуги перевищує 30 відсоткових пунктів, що свідчить про переважання немонетарних (ситуативних) чинників у динаміці інфляції.

Уже рік ціни на комунальні послуги (електроенергію, газ, опалення, воду) залишаються фіксованими. Значною мірю було знижено вплив девальваційно-інфляційної спіралі на інфляцію (річна девальвація гривні до долара США склала лише +3%).

Однак інфляційну естафету перехопили продовольчі товари: зростання цін понад 20% зафіксовано на яйця (+59%), хліб (+22%), овочі (+24%), фрукти (+52%), вершкове масло (+28%), олію соняшникову (+34%), молоко (+21%), м'ясо (+23%).

Натомість майже відсутній приріст цін на послуги відпочинку (+1%), комунальні послуги (+2%), предмети домашнього вжитку та побутову техніку (+2%), залізничний пасажирський транспорт (+1%), автомобільне паливо (+3%). Впали ціни на одяг та взуття (-5%).

Основною характеристикою інфляції в Україні є її витратний характер, що визначає зростання цін. Різноманітні неринкові фактори, такі як руйнування внаслідок війни, погодні умови та підвищення тарифів, сприяли тому, що гуртові ціни промислових виробників піднялися на 29% за рік, що створює значний тиск на споживчі ціни. Витратні чинники інфляції не реагують на зміни в обліковій ставці. Передача зростання проміжних витрат виробників на кінцеві ціни реалізації відбувається незалежно від змін у вартості кредитів.

У той же час, споживчий попит на душу населення залишається на рівні лише 91% від довоєнних показників. Хоча споживчий попит поступово відновлюється, він все ще під впливом військових факторів, що призводить до його асиметричності, зокрема, акцентується на товарах першої необхідності.

Читайте також: Інфляція і власність: які перспективи очікувати

Вплив монетарної політики на інфляційні процеси. Національний банк України вже третій рік реалізує надзвичайно жорсткі умови монетарної політики. З 7 березня основна облікова ставка була підвищена до 15,5% річних, а з 4 квітня ставка на 3-місячні депозитні сертифікати зросла до 19,0% річних.

Проте, основна процентна ставка НБУ не може суттєво вплинути на рівень інфляції через переважання витратних факторів, які її формують, а також через нерегулярність каналів передачі монетарної політики (кредитного, валютного, фондового та депозитного).

Протягом воєнних років банки не змогли досягти значних обсягів залучення гривневих депозитів у фінансову систему. Наразі термінові гривневі депозити громадян складають лише 6% від загальних споживчих витрат. За перші п’ять місяців 2025 року обсяг гривневих термінових депозитів населення зріс лише на 23 млрд грн, в той час як витрати на купівлю іноземної валюти за цей же період склали 135 млрд грн.

Вплив монетарної політики на рівень інфляції.

З жовтня 2023 року Національний банк України перейшов до впровадження політики регульованого гнучкого обмінного курсу. В результаті цього гривня знизилася в ціні на 14% по відношенню до долара США та на 24% у порівнянні з євро. Це призвело до формування спіралі девальваційної інфляції.

Отже, політика лібералізації валютного ринку стала додатковим чинником, що сприяє інфляційним процесам в Україні. В даний час облікова ставка не чинить впливу на валютний аспект монетарної трансмісії, оскільки девальвація гривні викликана директивними заходами НБУ щодо валютних інтервенцій, а не ринковими коливаннями курсу.

Фактор фіскального дефіциту. В Україні фіскальний дефіцит залишається на високому рівні, перевищуючи 20% від ВВП, і має проінфляційний вплив. Однак, стримуючим чинником для фіскальної інфляції є переважно оборонний характер дефіциту, а також пригнічений споживчий попит, зумовлений військовою невизначеністю. Облікова ставка не справляє вплив на фіскальний канал інфляційних процесів, адже величина дефіциту визначається потребами у фінансуванні військових дій, а не витратами на внутрішні запозичення. Крім того, понад 90% дефіциту фінансується з зовнішніх джерел, доступ до яких не залежить від облікової ставки НБУ.

Фактор воєнної інфляції. Облікова ставка НБУ не може впливати на дію воєнних факторів інфляції, які є неринковими по своїй природі. Під впливом війни змінюються пріоритети у споживчих настроях населення та компоненти витрат виробників. Споживання критичних для життя товарів відбувається незалежно від розміру процентних ставок. У складі ціни товарів з'являються складові додаткових витрат на безпеку, логістику чи енергозабезпечення.

Читайте також: Щодо економії та шляхів до зростання.

Щодо витрат на монетарну політику, більшість факторів, що сприяють інфляції в Україні, перебувають поза контролем Національного банку України. Це призводить до значних витрат для платників податків. За період з 2022 по 2025 роки витрати НБУ на монетарні заходи становитимуть приблизно 250 мільярдів гривень, зокрема в 2024 році — 76 мільярдів гривень, а за перші шість місяців 2025 року — 40 мільярдів гривень.

Прогнози щодо інфляції. На кінець 2025 року Національний банк України прогнозує зниження інфляційного рівня до 8,7%. Проте це видається малоймовірним, враховуючи вплив цінових коливань виробників, екстремальні погодні умови та значний тягар фіскальної політики. Натомість, більш обґрунтованим виглядає прогноз Міністерства економіки, яке очікує, що інфляція складе 9,5% за підсумками року.

Точність прогнозів інфляції, які надає НБУ, коливається в межах 30-50% на річній основі. Це свідчить про неефективність антиінфляційних заходів, застосовуваних у рамках монетарної політики, а також про недостатню адекватність моделей інфляції, що використовуються НБУ. Ці моделі, що зосереджені на попиті відповідно до традиційних підходів у плануванні монетарної політики, не враховують фактори, пов'язані з ростом витрат.

Зараз на рівень інфляції чинять тиск як проінфляційні, так і дезінфляційні чинники. Проінфляційні чинники - високий ріст цін виробників, погодні умови, значний фіскальний дефіцит, підвищення ставок окремих податків, відновлення відкладеного попиту у разі припинення воєнних дій, девальвація гривні до євро. Дезінфляційні чинники - суттєве гальмування економічного росту (реальний ВВП за 5 міс. 2025 р. зріс лише на +1,0% проти попереднього року), збереження мораторію на підвищення ряду комунальних тарифів, відносна курсова стабільність (яка забезпечується валютними інтервенціями НБУ), стримування попиту внаслідок продовження воєнних дій. В найближчі місяці очікується деяка стабілізація рівня річної інфляції переважно із-за статистичного ефекту бази порівняння минулого року.

Інструменти боротьби з інфляцією. Враховуючи переважно структурний характер інфляції в Україні, стратегії її подолання повинні бути націлені на використання монетарних інструментів, які сприяють збільшенню пропозиції, а не зменшенню попиту. Необхідно активно використовувати потенціал монетарної політики для розвитку кредитування та інвестицій, що дозволить розширити пропозицію вітчизняних товарів і послуг. Це, в свою чергу, зменшить ризики структурної інфляції та підтримає розвиток кредитного каналу монетарної трансмісії.

Ексклюзивно для Еспресо.

Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.