Чому це приносить стільки болю? Або ж комунікація щодо справи корупції, яка підриває віру в справедливість.

Поки одні риють окопи, інші - кишені. І тому цей скандал болить у сто разів сильніше. Мова про розслідування масштабної корупційної схеми у сфері енергетики, включаючи державне підприємство "Енергоатом". Це викриття сколихнуло країну - справа НАБУ проти бізнесмена Тимура Міндіча, близького до президента Зеленського, та міністра юстиції Германа Галущенка.

Ключовим чинником, що підірвав успішність всієї операції, стало втеча Міндіча. Хронологія подій 10 листопада 2025 року вказує на серйозний дисбаланс у діяльності державних установ: бізнесмен залишив Україну вранці, всього за кілька годин до того, як детективи Антикорупційного бюро прибули з обшуками на об'єкти, пов'язані з його діяльністю в Києві. Вже того ж дня НАБУ і САП офіційно повідомили про проведення великої операції, спрямованої на викриття корупційних схем.

Наслідки цієї часової невідповідності виявилися вкрай руйнівними: досягнення антикорупційних органів у справі, над якою працювали протягом 15 місяців і витратили 1000 годин на прослуховування, були миттєво знівельовані їхньою нездатністю затримати ключового фігуранта. Це призвело до серйозного протиріччя у публічному дискурсі: сильний оперативний звіт НАБУ став у конфлікт із політично небезпечним фактом витоку інформації, що піддало сумніву довіру до цілісності всієї антикорупційної системи. Справа "Мідас" швидко перетворилася з прикладу ефективності НАБУ на свідчення політичної недоторканності еліти.

Політичні кризи завжди мають дві площини: фактичну й емоційну. Факти можна перевірити, але емоції не контролюються. І саме вони зараз керують громадським сприйняттям.

Для українців ця ситуація стала не просто ще одним випадком корупції, а справжньою зрадою: поки хтось заповнював власні кишені, інші — військовослужбовці, волонтери і матері — віддавали все заради виживання. Такі випадки торкаються найглибших почуттів — справедливості у часи війни. В умовах, коли виживання сприймається як спільна цінність, кожен має відчувати обов'язок допомагати, робити внески та підтримувати армію, якщо не може стати її частиною.

Читайте також колонку Марії Берлінської: Борделі та церкви для президента

На четвертому році масштабного конфлікту довіра перетворилася на основну цінність українського суспільства. Коли вона знижується, все починає руйнуватися: призов, волонтерська діяльність, надія на перемогу.

Тому реакція влади на такі скандали має бути не технічною, а людською. Не просто "створено робочу групу", а "ми розуміємо, яка складна і несправедлива ця ситуація під час війни", "ми чуємо свій народ", "ми відчуваємо цей біль", "ми робимо ось ці кроки, щоб це виправити і не допустити подібного".

Глава государства

Реакція Володимира Зеленського на скандал прозвучала у його вечірньому зверненні 11 листопада. Тон цієї комунікації був калібрований, формальний та підтримуючий інституції. Глава государства висловив схвалення зусиль НАБУ, САП, наголошуючи на необхідності "ефективних дій проти корупції" та "неминучості покарання". Він також закликав чиновників "працювати разом з НАБУ, разом з правоохоронними органами".

Уряд України

Стиль спілкування Кабінету Міністрів у виступі прем'єр-міністерки Юлії Свириденко відзначався відчутною рішучістю, систематичністю та інституційним підходом. Вона акцентувала увагу на термінових управлінських і превентивних діях, а також оголосила про запровадження санкцій, проведення аудиту та прийняття кадрових рішень. Це звучало переконливо і впевнено.

Держприкордонслужба

Одним із найбільш суперечливих аспектів справи "Мідас" стало пояснення, чому Міндіч зміг вільно залишити країну за кілька годин до обшуків. Комунікація прикордонників, оприлюднена 12 листопада мала офіційно-процедурний, захисний/виправдовувальний тон. ДПСУ повідомила, що виїзд Міндіча вранці 10 листопада був законним: "Усі документи, що дають право на перетин кордону під час дії воєнного стану, були в наявності".

НАБУ і САП

Комунікація була послідовно рішучою, професійною та офіційно-викривальною. 10 та 11 листопада органи оголосили про викриття "високорівневої злочинної організації", очолюваної "медійно відомим бізнесменом", та деталізували, що група вимагала відкати у розмірі 10-15% від вартості контрактів "Енергоатому". Вони наголосили на масштабі розслідування (15 місяців, 1000 годин прослуховування). Ця комунікація була необхідна для підтримки репутації і демонструвала здатність антикорупційної вертикалі досягати найвищих ешелонів влади.

Незважаючи на показову силу, продемонстровану в рамках операції "Мідас", САП була змушена визнати свої внутрішні слабкості. У той же день, 10 листопада, коли Міндіч втік, САП оголосила про старт службового розслідування у зв'язку з можливим витоком інформації.

Національне агентство з протидії корупції

Агентство вжило проактивних заходів, аби уникнути статусу "непередбаченої жертви" скандалу, оскільки його назва з’явилася в аудіозаписах, опублікованих НАБУ.

12 листопада НАЗК оголосило про старт внутрішнього аудиту, який був ініційований 10 листопада. Водночас було надіслано офіційний запит до НАБУ для отримання деталей стосовно згаданих матеріалів. Тон комунікації був проактивним і орієнтованим на забезпечення прозорості процесу.

Голова правління ГО "Центр протидії корупції" Віталій Шабунін прямо звинуватив президента Зеленського у свідомому дозволі своєму оточенню на "мародерство". Тон комунікації відрізнявся різкою критикою та є звинувачувальним.

Коментарі опозиційних депутатів та політичних аналітиків отримали значне висвітлення в західних ЗМІ. Основна увага була зосереджена на тому, що близький до президента Міндіч "таємничо зник", що викликало питання щодо обізнаності Офісу президента про його втечу. Загальний тон цих висловлювань був критичним і політично обумовленим.

Комунікаційна стратегія виконавчої влади базувалася на планомірному дистанціюванні президента від певних питань, водночас забезпечуючи захист Державної прикордонної служби України. Однак цей підхід лише посилив підозри, що політична система продовжує захищати інтереси свого найближчого оточення.

Ця ситуація має дві складові.

Перш за все, ми спостерігаємо за стабільністю антикорупційних інститутів. Події останніх півроку це яскраво демонструють: влітку спроби зменшити вплив антикорупційних структур зустріли рішучий опір з боку суспільства — люди вийшли на вулиці з плакатами та картонками, а влада була змушена відступити. Наразі ми маємо реальні кримінальні справи проти осіб, близьких до керівництва країни. Це свідчить про те, що безкарність більше не є нормою, адже зло, яке не карається, має здатність поширюватися.

По-друге, ситуація несе і серйозні ризики. Вона може негативно позначитися на міжнародній довірі до України та створити загрозу ерозії інституційної стійкості в антикорупційній сфері. А ця стійкість є критичною умовою зовнішньої підтримки - фінансової, політичної та оборонної.

Це не просто виправдання, а усвідомлення і активні дії. Людство таке, яким воно є — ми всі робимо помилки. Але якщо ми навчимося робити висновки та визнавати свої помилки, то спільна подорож у майбутнє стане значно легшою і приємнішою.

Комунікація в умовах війни абсолютно не приймає формальностей та строгих канонів. Вона вимагає людяності та моральної підтримки від усіх, хто поряд із військовими, урядом, бізнесом, волонтерами та активістами як в Україні, так і за її межами, хто відстоює українські інтереси та діє на підтримку нашої країни.

Кризові комунікації вимагають активної позиції — мовчання не є варіантом. Необхідно відкрито комунікувати з аудиторією. Якщо держава або її лідер залишаються безмовними, цей інформаційний вакуум заповнюється емоціями, чутками та пропагандою супротивника.

У часи кризи важливо спілкуватися швидко, відверто та зрозуміло. Не за стандартами, а з щирою емпатією. Потрібно не просто формальне повідомлення для преси, а зрозуміле пояснення: що сталося, які кроки вживаються зараз і як ми запобігатимемо подібним ситуаціям у майбутньому. Щось подібне до людського спілкування відбулося, коли Юлія Свириденко вийшла на публіку. Щирість та людяність у спілкуванні, немов з близькою людиною, — це єдиний шлях, щоб зупинити інформаційний хаос.

Цей момент, хоч і парадоксальний, стає нашим етапом дорослішання. Ми починаємо усвідомлювати, що "старшими у кімнаті" є ми самі. Наша сила полягає не в авторитетах, а в нашій зрілості та єдності, в здатності підтримувати спільноту, навіть коли довіра до влади знижується. Важливу роль у цьому відіграє регіональний підхід, де місцеві лідери та думки стають голосом довіри та чесності.