Чому ми знову піднімаємо питання незалежності Національного банку України?

Національний банк розробляє законопроєкт, що має на меті впровадження стандартів, притаманних центральним банкам держав Європейського Союзу.

У період війни, економічних потрясінь та структурних змін у державі питання незалежності центрального банку виходить за рамки суто технічних або правових аспектів. Це стає політичною і стратегічною вимогою. Лише незалежний центральний банк може гарантувати цінову та фінансову стабільність, а також зберегти довіру до національної валюти.

Як неодноразово підкреслював Андрій Пишний, голова Національного банку України, "незалежність центрального банку є не лише ціллю, а й важливим ресурсом для держави", що сприяє ефективності ухвалюваних рішень і зміцнює стійкість країни до кризових ситуацій.

Для України, що прагне стати членом Європейського Союзу та розпочала процес переговорів, незалежність Національного банку України є не лише стандартом ефективного управління, але й обов'язковою вимогою європейського законодавства. Це законодавство визначає структуру Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ). Європейська інтеграція вимагає не лише формального прийняття нормативних актів, а й реального дотримання їх принципів, зокрема стосовно інституційної автономії НБУ.

У даний час, коли Україна здійснює аналіз національного законодавства в контексті розділу 17 "Економічна та монетарна політика", важливо наочно продемонструвати, що Національний банк не лише реалізує свої повноваження, а й дотримується європейських стандартів незалежності — як у теорії, так і на практиці.

Цей блог - рефлексія на процес скринінгу і міркування про те, чому незалежність НБУ стала основою макрофінансової стійкості, що зроблено для її забезпечення, які аспекти потребують удосконалення і як це впливає на шлях до членства в ЄС.

Питання незалежності центрального банку не нове - воно залишається предметом дискусій і джерелом реформ протягом понад пів століття. Глобальні економічні кризи, як-от інфляційні шоки 1970-х, глобальна фінансова криза 2007-2008 років, пандемія COVID-19 чи війна росії проти України, стали потужним стрес-тестом інституційної стійкості держав. Ефективна реакція держав на кризові події визначається саме через призму незалежності центробанків.

Як справедливо зауважив Мілтон Фрідман, "механізм незалежного центрального банку втілює надзвичайно привабливу ідею: необхідно не допустити, щоб монетарна політика перетворилася на щоденну іграшку в руках чинної політичної влади, залежну від кожного її капризу". Там, де таке втручання відсутнє, є чітке розмежування мандатів і, головне, - відповідальності. Коли центральний банк стає заручником політичної кон'юнктури, втрачається довгострокова стабільність і довіра до економічної політики загалом.

Макроекономічна стабільність залежить від стабільної та послідовної монетарної політики. Це означає, що в сфері монетарної політики необхідно наділити повноваженнями інституцію, яка здатна діяти без політичного тиску та приймати непопулярні, але життєво важливі рішення. Саме з цієї причини незалежність центрального банку вважається міжнародним стандартом.

Не менш важливим є соціальний аспект незалежності. Цінова стабільність сприймається громадськістю як суспільне благо, а центробанк - як інституція, що уособлює надійність та професіоналізм. Довіра населення до центробанку прямо корелює з його незалежністю: чим вищий рівень незалежності, тим нижчі інфляційні очікування, стабільніша економіка та менша волатильність інфляції.

Таким чином, незалежність центробанку - це не лише визначальний елемент його мандата, а й необхідна умова для ефективної протидії шокам, збереження цінової стабільності та забезпечення довіри до національної валюти.

В умовах європейської інтеграції незалежність центробанку стає ще важливішою. Відповідно до статей 130 та 131 договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) незалежність Європейського центрального банку (ЄЦБ) та національних центробанків є фундаментальною складовою інституційної архітектури ЄС. Цей підхід базується на чотирьох стовпах незалежності.

Інституційна автономія передбачає, що жодна інша державна чи політична інституція не має права втручатися в процес прийняття рішень центральним банком. Державні органи повинні дотримуватися цієї автономії та уникати будь-яких спроб впливу на її діяльність.

Функціональна автономія надає центральному банку змогу самостійно визначати інструменти грошово-кредитної політики, які потрібні для досягнення цінової стабільності - його головного завдання.

Персональна незалежність стосується процедур призначення, визначених строків повноважень і встановлення чітких підстав для звільнення членів керівних органів центрального банку.

Фінансова незалежність передбачає достатні ресурси - фінансові, кадрові, організаційні - для реалізації мандата. Уряди не мають права позбавляти національні центробанки фінансових ресурсів для виконання їхніх завдань.

Незалежність не означає відсутність контролю. В межах Європейського Союзу вона тісно пов'язана з підзвітністю та прозорістю, що сприяє підтриманню довіри з боку громадян, ринків та міжнародних партнерів. Для країн-кандидатів, таких як Україна, це питання має практичний характер. ЄС вимагає, щоб національне законодавство відповідало вимогам acquis ЄС, зокрема в аспектах статусу, мандату та незалежності центрального банку.

Національний банк України здійснив значний еволюційний розвиток у зміцненні своєї незалежності, наближаючи свою інституційну структуру до провідних європейських стандартів. Важливі зміни до закону "Про НБУ" були затверджені в 2015 та 2021 роках і стали ключовими складовими програм співпраці з Міжнародним валютним фондом.

У 2015 році реформа стала відправною точкою для перетворення Національного банку України на сучасний, відкритий та ефективний центральний банк, де рішення приймаються колегіально і ґрунтуються на детальному аналізі. Ключові зміни включають:

* перебудова процесу ухвалення рішень і створення повноцінної колегіальної моделі управління;

* введення черговості призначення членів Ради та заступників голови для інституційної спадкоємності;

* зміцнення внутрішнього контролю - формування аудиторського комітету при Національному банку України.

* оновлення порядку розподілу прибутку, що забезпечує прозорість у відносинах з бюджетом.

У 2021 році зміни торкнулися персональної та функціональної незалежності:

* уточнено вимоги до кваліфікації та підстави для призначення й звільнення членів правління та Ради Національного банку України;

* статус консультацій з урядом було змінено з обов'язкових на добровільні;

* встановлено обов'язок для посадових осіб діяти виключно на користь НБУ, а також покращено механізми захисту їх від переслідувань.

Ці кроки суттєво зміцнили інституційну спроможність НБУ діяти незалежно та відповідально, особливо в кризові періоди. Незалежність НБУ отримала міжнародне визнання. За провідними індексами Adrian et al та Romelli, які оцінюють законодавчу незалежність центробанків, Україна відповідає стандартам ЄС.

Динаміка коливань цих індексів також підтверджує поступову еволюцію незалежності Центрального банку. Це не лише свідчення правильно обраного курсу, а й один із важливих активів України для досягнення макроекономічної стабільності та повноцінного членства в Європейському Союзі.

У червні 2025 року під час офіційного скринінгу за розділом 17 "Економічна та монетарна політика" українська делегація презентувала Європейській комісії стан незалежності НБУ. Цей діалог є важливим етапом у формалізації оцінки відповідності інституційної архітектури НБУ стандартам ЄС.

Результати зустрічі обнадійливі: НБУ демонструє високий рівень інституційної, функціональної, персональної та фінансової незалежності. Проте є пункти, що потребують доопрацювання:

Навіть якщо консультації з урядом щодо монетарної політики не є офіційно обов'язковими, вони все ж таки не відповідають європейським стандартам.

* необхідно підвищити колективну відповідність складу Ради НБУ, насамперед через оновлення критеріїв добору з акцентом на функцію нагляду за внутрішнім контролем.

Національний банк України працює над законопроєктом, який має на меті усунути існуючі розбіжності та забезпечити імплементацію норм, притаманних центральним банкам держав-членів Європейського Союзу (деякі з них почнуть діяти після вступу України в ЄС). Завершення роботи над цим проєктом відбудеться після отримання офіційного висновку Європейської комісії щодо третього кластеру "Конкурентоспроможність та інклюзивний розвиток", що містить розділ 17, а також після узгодження української переговорної позиції.

Запровадження необхідних змін до законодавства не лише укріпить інституційну незалежність Національного банку України, але й підвищить рівень довіри з боку інвесторів, європейських партнерів та громадян країни до національної політики. Це, в свою чергу, сприятиме більшій стабільності в макроекономічній сфері, а НБУ зможе активно інтегруватися в Європейську систему центральних банків. Важливо зазначити, що НБУ вперше окреслив цей аспект своєї стратегії ("інтеграція до європейської спільноти центральних банків") ще у 2015 році і послідовно реалізовував його в своїй діяльності.

Національний банк України вже показує значну незалежність, що визнається міжнародною спільнотою, Європейською комісією та провідними аналітичними установами. Це стало можливим завдяки глибоким змінам, що відбуваються вже більше десяти років.

Проте незалежність центрального банку є не просто одноразовим досягненням, а безперервним процесом. Це вимагає не лише належного законодавства, а й постійного вдосконалення управлінських практик, комунікацій, прозорості та підзвітності. Саме з цієї причини Національний банк вже працює над новими змінами до законодавства, які забезпечать повну гармонізацію правової основи з acquis ЄС.