Пора висловити "ні": військовий бар'єр для державних капіталовкладень.

Взимку 2026 року, коли енергетична інфраструктура піддається постійним викликам, а економіка зберігає стабільність завдяки внутрішнім ресурсам та допомозі міжнародних партнерів, державна фінансова система стикається з найважчим випробуванням.

Як реформа управління публічними інвестиціями (ПІМ) допоможе перейти від радянської моделі розподілу, яка характеризується фінансуванням "всього по трохи", але фактично без завершення проектів, до більш стратегічного підходу з акцентом на концентрацію ресурсів. Про це йдеться в статті для РБК-Україна.

Читайте також: Люди - головний капітал. Як Україна інвестує в підтримку молодих талантів

Основное:

Вражаючі масштаби вже реалізованих проєктів не можуть не вражати. У державному портфелі публічних інвестицій на 2026 рік зібрано проєкти, загальна вартість яких становить 12,5 трлн грн, або ж 300 млрд доларів США. У системі DREAM зосереджено безліч ініціатив та програм — від відновлення навчальних закладів до масштабних проєктів у сфері логістики. Ці плани виглядають вкрай амбітно та вражаюче.

Проте існує ще одна важлива цифра - 111,5 млрд грн. Це фактичний обсяг публічних інвестицій, запланований на 2026 рік. Із цієї суми лише 48 млрд грн становлять наші внутрішні податкові надходження, в той час як решта - це позики та грантові кошти.

Звісно, не всі ці проекти плануються до реалізації протягом цього року, але якщо розділити загальну вартість на період впровадження цих проектів чи отримаємо чітку цифру: наш інвестиційний портфель у двадцять чотири рази перевищує нашу фінансову спроможність.

За нинішніх темпів фінансування, щоб реалізувати все заплановане, нам знадобиться більш як два десятиліття абсолютної стабільності. Чого в умовах великої війни не може гарантувати ніхто.

Суть проблеми полягає не лише в фінансових ресурсах. Головна проблема полягає в тому, що інвестиційна стратегія, яка не враховує реальні обмеження, перестає виконувати свою функцію. Вона перетворюється на "перелік бажань". А такий перелік не має можливості контролювати діяльність державних органів.

Будь-яка доросла стратегія починається з визнання обмежень. А управління публічними інвестиціями, особливо в наших реаліях - це передусім управління дефіцитом.

Систематичне витрачання ресурсів може перетворитися на стратегічну загрозу. Кожна гривня, витрачена на менш важливі проекти в спокійних регіонах, є гривнею, яку не можна інвестувати в енергетичну безпеку Харкова чи Одеси, у захист ключових логістичних центрів або у підприємства, що забезпечують податкові надходження для армії.

Якщо система управління інвестиціями не здатна сказати "ні", вона не працює. Сьогодні ми маємо застосувати жорсткий воєнний фільтр пріоритетів:

Якщо в портфелі на дванадцять трильйонів ці рівні розчиняються серед сотень менш критичних ідей, це означає, що ми все ще перебуваємо в ілюзії контролю. Бо масштаб портфеля не дорівнює його якості, а ілюзія охоплення не замінює концентрації на стратегічних речах.

Більше того, підготовка якісного проєкту - з аналізом витрат і вигод (CBA), фіскальними ризиками та техніко-економічним обґрунтуванням - потребує часу та інтелектуального ресурсу. Очевидно, що просто неможливо мати тисячі "пріоритетних" проєктів одночасно, бо у нас фізично немає такої кількості людського капіталу та фінансової спроможності.

Реформа ПІМ - це наш шанс стати дорослими. Це перехід від держави, що розподіляє субвенції під тиском лобізму, до держави, що інвестує в результат. Але для цього потрібна політична воля визнати реальність. Справжньою амбіцією сьогодні є не портфель на дванадцять трильйонів, а кілька критичних програм, реалізованих бездоганно і вчасно.

Зима ставить перед нами важливе запитання: чи усвідомлюємо ми, що є справді необхідним для життя? Відповідь на це питання вплине не лише на ефективність реформ, але й на стабільність нашої економіки та держави в цілому.

Ознайомтесь також: Реформа державних інвестицій продовжується: Шуляк поділилася інформацією про нові проєкти, які були включені.