Новини світу фінансів

Богдан Данилишин: Влияние учетной ставки НБУ на инфляцию стало незначительным; банки процветают, в то время как украинский бюджет теряет миллиарды — Блоги | OBOZ.UA

23 января руководство Национального банка приняло решение увеличить учетную ставку до 14,5% в год, что в реальном выражении (с учётом инфляции) составляет 2,5% в год.

Официальное решение Национального банка Украины обусловлено ростом инфляции и ухудшением ситуации на валютном рынке. В течение 2024 года уровень инфляции достиг 12% в годовом выражении, а спрос на валюту (интервенции НБУ) возрос на 22% по сравнению с прошлым годом, при этом чистый спрос со стороны населения увеличился в три раза.

Вот текст на языке оригинала.

Проте, в умовах сучасної України облікова ставка НБУ не має значного впливу на рівень інфляції. Натомість, вона в основному виконує роль "інструменту" для збільшення прибутковості банків, що, в свою чергу, призводить до істотних фінансових втрат для держави.

Збільшення облікової ставки Національного банку України на 1 відсотковий пункт (в. п.) в умовах чинних фіскально-монетарних відносин призводить до додаткових витрат державного бюджету у розмірі 11 мільярдів гривень на рік. Це включає 6 мільярдів гривень через підвищення вартості внутрішніх запозичень та 5 мільярдів гривень внаслідок збільшення витрат НБУ на депозитні сертифікати.

Протягом останніх двох засідань Правління Національного банку України облікова ставка була підвищена на 1,5 процентного пункту, і в найближчому майбутньому планується ще одне підвищення на 1 в. п. Це призведе до додаткових втрат для держави, пов'язаних із жорсткішою монетарною політикою, які перевищать 27 млрд грн на рік. Варто зазначити, що це становить додаткове навантаження на фоні вже запланованих 270 млрд грн процентних витрат, які Уряд та НБУ зобов’язані будуть понести у 2025 році за внутрішнім боргом та депозитними сертифікатами.

З початку війни лише на користь банків держава сплатила 475 млрд грн процентних витрат. Якби протягом війни облікова ставка НБУ встановлювалася на адекватному з інфляцією рівні, то такі витрати були б на 30% нижчими.

В Україні триває період реально позитивної ключової процентної ставки вже більше двох років. Проте витрати, понесені державою, не змогли вплинути ані на стримування інфляції, ані на зменшення попиту на валюту.

Велика частина актуальних інфляційних факторів в Україні виходить за рамки впливу монетарних засобів Національного банку:

Більше того, неспроможність монетарної політики впливати на інфляцію обумовлюється категоричною слабкістю каналів монетарної політики. Зараз у НБУ немає жодного адекватно працюючого каналу монетарної трансмісії. Ситуація на кредитному, фондовому, валютному та депозитному ринках не дозволяє ключовій ставці посилати продуктивні імпульси, які б спричиняли зміни попиту на споживчих ринках. Імпульси застряють або у процентній маржі банків, або просто у нікчемній величині самих ринків.

Ось кілька ознак, що вказують на проблеми в національній монетарній трансмісії:

Національний банк України уперто ігнорує проблеми в національній монетарній системі та продовжує встановлювати недосяжні цілі щодо інфляції. В результаті, всі зусилля НБУ у сфері таргетування виявляються безрезультатними і лише призводять до відтоку коштів з бюджетів платників податків на користь банківських установ.

Єдиним засобом, яким Національний банк України (НБУ) міг контролювати інфляцію, був фіксований курс валют. Однак з жовтня 2023 року цей механізм було скасовано. Це рішення не призвело до очікуваної стабільності на валютному ринку, а, навпаки, викликало дестабілізацію валютних очікувань, призвело до надмірних витрат валютних резервів і стало причиною швидкої девальвації гривні, а також виникнення спіралі девальваційної інфляції.

Все зростаюча недовіра населення до гривневих активів стає помітною. Штучне стимулювання гривневих інвестицій без відповідного підвищення економічної продуктивності не принесло бажаних результатів.

Протягом 11 місяців минулого року фінансові установи змогли акумулювати в банківській системі лише 26 млрд грн. У той же час, громадяни витратили на купівлю іноземної валюти 436 млрд грн, що вказує на співвідношення 1 до 17 (для порівняння, у 2023 році це співвідношення становило 1 до 3).

Унікальна українська ініціатива щодо залучення вільних гривневих коштів до банківської системи без активного впровадження кредитних інструментів зазнала невдачі. "Політика високих процентних ставок" НБУ не змогла істотно змінити ситуацію з привабливістю гривневих депозитів, а також не вплинула на стабільність валютного ринку чи цінову ситуацію на товарних ринках.

Висока ключова ставка НБУ справила суттєвий вплив на зростання прибутків банківського сектору. Завдяки підвищенню процентних доходів від держави, зокрема від ОВДП, депозитних сертифікатів та спеціальних кредитних програм, банківська система вже другий рік поспіль демонструє небачені результати у прибутковості, ліквідності та капітальній адекватності. Протягом 11 місяців 2024 року фінансові установи заробили 176 мільярдів гривень прибутку до оподаткування, причому 57% цих доходів походять від держави. За прогнозами, у 2024 році банки отримають близько 200 мільярдів гривень процентних доходів від держави. Ці вражаючі результати є безпосереднім наслідком процентної політики НБУ за останні роки.

Не можна залишити без уваги маніпулятивні методи, які використовує НБУ для маскування реального рівня ключової процентної ставки. Починаючи з кінця 2022 року, регулятор перейшов до концепції "монетарного дизайну нижньої межі", змінивши визначення облікової ставки. Тепер під цим терміном мається на увазі не середнє значення процентних ставок за інструментами НБУ, а ставка за "найдешевшим" з них – депозитними сертифікатами "овернайт". У міжнародній практиці ключовою ставкою зазвичай вважається найнижча ставка, за якою фінансові установи можуть отримати кредитні ресурси від центрального банку. Станом на кінець січня 2025 року такою "найдешевшою" ставкою в національній системі є овернайт-кредити НБУ, що становлять 17,5% річних.

Яка ситуація на українському ринку кредитування? На кінець 2024 року рівень кредитування знову знизився і досягнув лише 14,2% від ВВП. Це зменшення є логічним наслідком жорсткої монетарної політики Національного банку України та наявних ризиків невизначеності.

Висока вартість кредитних ресурсів заважає виробникам активно залучати позикові кошти, оскільки реальна ціна кредитів в середньому перевищує темпи зростання виробництва. У 2024 році реальна процентна ставка за гривневими кредитами для підприємств становила 9% на рік, що в три рази перевищує темпи зростання реального валового внутрішнього продукту.

Кредити слугують не лише засобом для підвищення продуктивності реальної економіки. Вони також виконують важливу роль у монетарній трансмісії, забезпечуючи центральному банку можливість ефективно реалізовувати свої інфляційні цілі у майбутньому.

На жаль, Національний банк України не приділяє достатньої уваги відновленню кредитного ринку. НБУ знову зосередився на оцінці стійкості фінансових установ, впровадженні нових посилених вимог до капітальної структури банків та розробці нішевих кредитних продуктів, таких як ESG-кредитування. У той же час, загальна ситуація з кредитуванням в країні залишається складною, і значний внесок у цю негативну динаміку робить саме базова вартість позикових ресурсів.

Ресурси банківської системи повинні відігравати іншу (більш прогресивну) роль у підтримці воєнної економіки. Позикові кошти банків потрібні для реалізації відновлювальних інвестиційних проектів, стимулювання повернення біженців, покращення зовнішньоторговельного сальдо.

Проте, дії НБУ, зокрема нещодавнє рішення його Правління, продовжують чинити негативний вплив на реальний сектор економіки. Лише наявність значного обсягу зовнішньої фінансової допомоги запобігає економіці від занурення у кризу та валютну нестабільність.

Ось чому я стою на стороні УСПП.

Читайте також