Археологи виявили підводне поселення цивілізації мая, яке збереглося протягом більше тисячі років.
У південній частині Белізу науковці натрапили на унікальне поселення мая, яке тисячу років пролежало під водою лагуни Пунта-Ікакос.
Стародавнє селище збереглося в чудовому стані і було домом для спільнот, які займалися видобутком солі, інформує Arkeonews.
Команду дослідження очолили докторка археології Хізер Маккіллоп та доктор Е. Корі Сіллс. Вчені з'ясували, що громада мешкала біля узбережжя та займалася виготовленням солі у великих масштабах. Цей факт ставить під сумнів давні уявлення про так звані "невидимі місця" мая та складність морської торгівлі у регіоні.
"Ми виявили поселення, яке було цілком присвячене виробництву солі. Це дозволяє зрозуміти, що такі громади відігравали значно важливішу роль у господарстві мая, ніж вважалося раніше", - розповіла керівниця експедиції докторка Хізер Маккіллоп.
ДО РЕЧІ: Археологи з Єгипту виявили величезну військову структуру, що належить до часів фараонів.
Під час археологічних розкопок у районі, відомому як Чо-ок Айін, дослідники натрапили на залишки чотирьох будівель, які збереглися під товстими шарами мангрового торфу. Вони виявили 56 стовпів із міцного деревини та три стовпи з пальми пальметто, що окреслювали контури давніх житлових споруд.
"Збереження дерев'яних конструкцій у лагуні Пунта-Ікакос є унікальним явищем для всього узбережжя Белізу та Юкатану," - зазначила Маккіллоп.
Археологи вказують на те, що зазвичай поселення цивілізації мая виявляють, використовуючи лідара або вивчаючи кургани, що дозволяє виявити залишки кам'яних будівель. Однак дерев'яні житла, на жаль, з часом повністю зникають, залишаючи після себе жодних археологічних доказів.
Ці "приховані локації" протягом тривалого часу залишалися поза полем зору дослідників, що спотворювало загальне уявлення про життя цивілізації мая. У Чо-ок Айін науковці змогли точно визначити функції кожної будівлі: житлову зону, дві кухні для виробництва солі та окреме приміщення для кип'ятіння розсолю.
Процес полягав у фільтруванні води з лагуни через солоні відкладення, після чого її випаровували в глиняному посуді до появи кристалів солі. Ця технологія нагадує сучасні методи виробництва солі в Сакапуласі (Гватемала).
Сіль для мая відігравала важливу стратегічну роль. Вона слугувала не тільки для консервації продуктів, але й стала об'єктом торгівлі, а в деяких випадках - навіть виконувала функції грошей.
"Тут мешканці виробляли соляні брикети для обміну. Ймовірно, вони торгували з громадами у внутрішніх районах, отримуючи натомість кукурудзу, обсидіан або кераміку", - пояснила Маккіллоп.
Знахідки підтвердили участь мешканців Чо-ок Айін у великій торговельній мережі. У шарах ґрунту виявили фрагменти кераміки з долини річки Беліз, обсидіан із гір Гватемали, крем'яні знаряддя з півночі Белізу та уламок нефритової сокири з долини річки Мотагуа.
Крім артефактів, пов'язаних з виробництвом, археологи виявили окарини, які використовувалися в ритуальних практиках, а також весла для каное. Це вказує на те, що щоденне життя людей поєднувало трудову діяльність, торгівлю та духовні обряди. Радіовуглецеве датування вказує на існування поселення в період між 650 і 700 роками нашої ери, а його мешканцями була маленька родина.
Збереження дерев'яних споруд у Чо-ок Айін дало археологам безцінну інформацію про життя на узбережжі Белізу понад тисячу років тому. Без підводного середовища такі поселення залишилися б непоміченими, що спотворювало б уявлення про масштаби цивілізації мая.
"Невидимі пам'ятки, такі як Чо-ок Айін, демонструють, що навіть найпростіші будівлі здатні передати вражаючі історії про витривалість, креативність та взаємозв'язки між людьми", - зазначила докторка Маккіллоп.
