Конфіскація криптовалют: нові умови для підприємств і індивідуумів

Останні кілька років криптовалюта здавалася майже недосяжною для українських правоохоронців: криптобіржі перебувають в юрисдикції іноземних держав, транзакції децентралізовані, а їх правове регулювання в Україні все ще перебуває у стані невизначеності.

Проте ринок продовжує розвиватися та активізується, і українські правоохоронці вже оволоділи навичками арешту токенів. Додатково, у 2025 році до цього процесу приєдналося АРМА (Національне агентство України, відповідальне за виявлення, розшук і управління активами, отриманими внаслідок корупційних та інших злочинів), яке має на меті управляти арештованими активами.

У таких умовах власникам цифрових активів важливо розуміти, коли їхні криптоактиви можуть опинитися під блокуванням і яким буде наступний крок правоохоронців. Саме про це Mind розповіли партнерка і керівниця практики кримінального права та захисту бізнесу юридичної компанії ARZINGER, адвокатка Катерина Гупало і юристка практики кримінального права та захисту бізнесу юридичної компанії ARZINGER, адвокатка Тетяна Бігун.

Як відбувається арешт криптоактивів на гаманці?

На сьогоднішній день арешт майна став найпоширенішим інструментом, який використовують правоохоронні органи. Відповідно до частини 10 статті 170 Кримінально-процесуального кодексу України, накладення арешту на "віртуальні активи" є цілком законним.

Хоча спеціалізований Закон України "Про віртуальні активи" ще не вступив у силу, суди вже давно розглядають криптоактиви як одну з категорій "віртуальних активів". Яскравим прикладом цього є рішення ВАКС від 14 листопада 2024 року у справі № 991/3227/24, в якому криптовалюта прямо ідентифікується як засіб обміну та накопичення вартості.

Уявімо ситуацію, коли слідчий класифікує токени на визначеному криптогаманці як речові докази. В такому випадку, процес відбувається наступним чином: кіберполіція направляє біржі офіційний запит на тимчасове блокування рахунку. Зазвичай, біржа погоджується на цей запит, оскільки зобов'язана дотримуватись комплаєнс-політик. Проте, арешт триває недовго, адже для подальшого дійства необхідно отримати ухвалу українського суду про арешт. Поки слідчий виконує цю процедуру, він встигає отримати відповідне рішення.

Таким чином, хоча формально іноземна платформа не зобов'язана виконувати українське судове рішення, проте зазвичай робить це в рамках власних правил співпраці з правоохоронцями.

Для власників токенів це свідчить про те, що одного листа від біржі з погрозою судового процесу недостатньо. Паралельно необхідно оскаржити арешт у судах України. Процеси апеляції та клопотання про скасування арештів можуть розтягуватися на місяці або навіть роки, і лише після їх зняття біржа готова буде зняти блокування.

У цей момент, коли арешт вже накладено, а можливості для розблокування залишаються невизначеними, на передній план виходить АРМА, і ситуація з "недоторканною криптовалютою" набирає абсолютно нових обертів.

Що таке АРМА та які його функції?

Повноваження Національного агентства з виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА або Нацагентство) чітко визначені Законом № 772-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 18-1 Закону, Національне агентство має право управляти активами, на які накладено арешт у рамках кримінального розслідування з встановленням заборони на їх використання та розпорядження. Це стосується активів, вартість яких перевищує 605 600 грн (на 2025 рік), за умови, що таке управління сприятиме збереженню їхньої економічної цінності.

Управління активами здійснюється двома способами - шляхом укладення договору з управителем та шляхом реалізації (примусового продажу) активів.

Якщо поєднати цю норму з ч. 6 ст. 100 КПК України, отримуємо перелік критеріїв, за наявності яких активи взагалі можуть бути передані під управління АРМА:

* активи офіційно визнано речовими доказами;

* на них поширено арешт у рамках кримінального розслідування;

Арешт означає заборону на використання та розпорядження майном.

Загальна вартість перевищує дві сотні прожиткових мінімумів для осіб, здатних до праці.

Передача активів не завдає шкоди самому процесу розслідування.

* така передача має забезпечити можливість збереження економічної вартості активів.

Практика ухвалення рішень стосовно "долі речових доказів" демонструє, що під управління АРМА найчастіше передають корпоративні права або нерухомість. Ці активи "консервуються" до моменту винесення вироку. Натомість зернові культури, пісок та інші громіздкі або швидкопсувні товари передають на реалізацію через примусовий продаж, а отримані кошти перераховуються на спеціальний рахунок до ухвалення судом остаточного рішення.

Інколи слідчі виявляють бажання передати Нацагентству фінансові активи, які зберігаються на банківських рахунках, щоб вони не залишалися "мертвим капіталом", а приносили прибуток (наприклад, через інвестування в ОВДП через управителя).

Однак у 2025 році правоохоронні органи зробили ще один крок уперед.

Чи можливо продати криптоактиви, що знаходяться під арештом?

Як було зазначено раніше, АРМА володіє всього двома варіантами дій: або передати актив під управління на договірній основі, або продати його і зарахувати отримані кошти на спеціальний рахунок до остаточного вирішення справи.

У квітні 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва у справі №757/17710/25-к постановив першу в Україні ухвалу, якою дозволив передати віртуальні активи у вигляді USDT у мережі TRON (TRC-20) "в управління для реалізації або управління за договором" на підставах, визначених статтями 1, 9, 19-24 Закону "Про АРМА". Ці токени вже були арештовані ухвалою від 05.03.2025 у справі № 757/10262/25-к.

В даному рішенні суддя фактично вирішив питання щодо речових доказів, дозволивши їх передачу до АРМА. Проте він не розглянув ані можливість криптоактиву бути визнаним речовим доказом, ані доцільність його передачі Національному агентству, а також питання про можливість передачі до АРМА саме для подальшої реалізації. Більш того, ухвала не уточнила, який метод управління (договір чи продаж) слід застосувати.

Цікаво, що в тому ж місяці той же суд у рамках іншого кримінального розслідування відмовився передавати криптовалюту до АРМА. У своїх поясненнях суддя чітко підкреслив: "В українському законодавстві термін криптовалюти не має визначення, що призводить до відсутності її правового статусу та регулювання. Криптовалюта не є монетарним активом і не має фізичної форми, тому не може отримати правовий статус і бути об'єктом правових відносин в Україні. Підсумовуючи вищезазначене, криптовалюта не є матеріальним активом чи майном, і через невизначеність її правової природи не може бути об'єктом, щодо якого можуть застосовуватися заходи забезпечення в рамках кримінального процесу".

Згідно із змістом ухвали, під час засідання були присутні представники АРМА, які зазначили, що через відсутність діючого Закону "Про віртуальні активи" Національне агентство не має можливості для договірного управління криптоактивами. Водночас вони підтвердили, що АРМА може здійснювати продаж криптовалюти, розглядаючи її як "рухоме майно" та "цифровий об'єкт" відповідно до статей 179, 181 та 190 Цивільного кодексу України. Таким чином, за словами представників Нацагентства, наразі немає повноважень для передачі криптовалют в управління, однак їх реалізація є цілком можливою.

Незважаючи на наведенні доводи, 9 травня 2025 року інший слідчий суддя в тому ж кримінальному провадженні ухвалив рішення передати ті ж активи до АРМА для їх подальшого управління шляхом реалізації. Таким чином, у 2025 році виникли перші випадки, коли арештована криптовалюта отримала офіційний дозвіл на продаж через механізм Національного агентства.

Правові підстави передачі криптовалюти до АРМА шляхом реалізації

Як показують діаметрально протилежні висновки двох слідчих суддів одного суду, питання, чи може криптовалюта, як і будь-який інший віртуальний актив, стати об'єктом реалізації через АРМА, залишається відкритим та дискусійним.

Згідно з положеннями статті 100 Кодексу кримінального процесу України, слідчий суддя має право передати речові докази, вартість яких перевищує 200 прожиткових мінімумів, до управління АРМА. Однак, для реалізації можуть бути передані тільки ті ж самі речові докази, що мають таку ж вартість, але за умови, що це великогабаритні товари або продукція, яка важка чи дорога в зберіганні, або ж якщо вона швидкопсувна.

Частина 1 ст. 21-6 Закону "Про АРМА" конкретизує три підстави, коли рухоме майно можна реалізувати без згоди власника:

* власність швидко deteriorується;

* майно протягом року втрачає 50% і більше своєї вартості;

* зберігання протягом року коштує більш як 30% від вартості.

Чи можна вважати криптовалюту "рухомим майном" відповідно до Закону про АРМА? В українському матеріальному праві (ст. 177 Цивільного кодексу) нематеріальні блага класифікуються як об'єкти цивільних прав. Хоча Закон "Про віртуальні активи" ще не набрав чинності, він разом зі судовою практикою (зокрема, рішенням ВАКС від 14 листопада 2024 року, яке вже згадувалося) закріплює позицію, що криптовалюта є нематеріальним активом, різновидом віртуального майна. В Законі про АРМА термін "активи" не пов'язаний з фізичною формою, що дає можливість розглядати криптоактиви як рухоме майно в широкому розумінні цього слова.

Наступним виникає питання, чи відповідає криптовалюта хоча б одному з трьох критеріїв для обов'язкового виконання:

* криптовалюта як віртуальний актив не піддається швидкому псуванню;

* Витрати на її утримання, ймовірно, не сягнуть 30% від річної вартості.

* "швидка втрата вартості" (протягом року на 50% і більше) можлива через волатильність, але цю обставину необхідно довести обвинуваченню і викласти слідчому судді в ухвалі як конкретний ризик суттєвого знецінення - у двох існуючих судових рішеннях таких аргументів немає.

Іншою підставою для сумнівів в тому, що криптовалюта може передаватись до АРМА є те, що правоохоронці зазвичай не можуть беззаперечно довести, що сукупна вартість токенів перевищує 200 прожиткових мінімумів. Поки Закон "Про віртуальні активи" не набрав чинності, офіційної методики оцінки немає, тож поріг вартості фактично залишається поза доказовою базою.

Таким чином, відповідно до діючих процесуальних норм, криптовалюта не може бути передана АРМА для реалізації, якщо слідчий суддя не обґрунтує її статус як "активу, що швидко знецінюється", і не підтвердить всі інші необхідні критерії.

Якщо суд таки передав криптовалюту для продажу: що далі?

У вказаній ухвалі слідчого судді, датованій 09.05.2025, детально викладено етапи виконання рішення. Суд зобов'язав криптовалютну біржу:

Суть проблеми полягає в тому, що ні стаття 21-6 Закону "Про АРМА", ні будь-які підзаконні акти, що регулюють діяльність агентства, не містять жодних згадок про "криптовалюти", "віртуальні активи" чи "криптобіржі". Це означає, що для цифрових токенів відсутній чіткий механізм реалізації, на кшталт того, що встановлено для звичайного рухомого майна.

Водночас, законодавці намагалися вирішити цю проблему під час прийняття нового Закону про АРМА. Законопроект №12374-д включає положення, згідно з яким Національне агентство повинно мати гаманець для віртуальних активів, а також рахунки на спеціалізованих платформах для торгівлі криптоактивами. Це необхідно для управління віртуальними активами, які передаються агентству з метою їх реалізації (пункт 5-1 частини 1 статті 10 Закону "Про АРМА").

Крім того, важливо відзначити, що віртуальний гаманець або рахунки на спеціалізованих платформах для торгівлі криптовалютами можуть бути у Національного агентства виключно для цілей продажу криптоактивів. Це означає, що законодавці не допускають навіть теоретичної можливості для АРМА управляти такими активами.

Однак АРМА також усвідомлює наявність цієї проблеми. Ще в квітні 2025 року колишня керівниця Національного агентства Олена Дума відкрито заявила, що "віртуальні активи, пов'язані зі злочинами та корупцією, повинні стати джерелом доходу для державного бюджету". Вона також повідомила, що агентство вже розпочало міжвідомчий діалог для розробки практичних рішень до того моменту, коли законодавці остаточно визначать правила обігу та управління криптоактивами в Україні. Її слова свідчать про те, що держава більше не сприймає криптовалюти як "неконтрольовану територію", а має намір використовувати їх для отримання доходів через прозорі механізми управління та реалізації.

Одночасно, прикладом можливостей АРМА в сфері реалізації віртуальних активів є продаж 0,1 BTC на платформі Prozorro у 2024 році: лот був проданий за 300 000 грн. Цей випадок свідчить про те, що АРМА, в принципі, може організувати публічні торги для криптоактивів.

Отже, навіть якщо ухвала про передачу криптовалюти АРМА для реалізації набрала законної сили, на практиці виконання залежить від волі біржі або ефективності міжнародної правової допомоги. До появи спеціального регулювання в Законі України "Про віртуальні активи" ця правова "сіра зона" навряд чи зникне.

Що можуть сподіватися власники криптовалют?

Сьогодні арешт криптоактивів в Україні став звичною процесуальною практикою, а АРМА вперше отримала судове "зелене світло" на їхню примусову реалізацію. Для власників криптовалюти це означає, що необхідно бути готовими до наступного:

1. Моніторинг ризиків арешту. Власникам криптоактивів, які знають про можливі претензії з боку правоохоронних органів, відкриті кримінальні справи або інші фактори, що свідчать про їхню причетність до розслідування, надзвичайно важливо оцінити ризик арешту своїх криптогаманців. У таких ситуаціях, якщо активи пов'язані з фінансовою діяльністю в Україні, слід враховувати високу ймовірність того, що правоохоронні органи звернуться до криптобірж з вимогою тимчасового блокування відповідних активів.

2. Оперативне оскарження арешту - до моменту, поки рішення слідчого судді не стане остаточним, правоохоронні органи не матимуть можливості подати заяву про передачу активів до АРМА.

3. Оцінка критеріїв передачі активів до АРМА. Передача токенів для реалізації можлива лише за наявності певних умов та підтвердженого ризику "миттєвого зниження вартості". У разі відсутності таких підстав, доцільно аргументувати перед біржею ризики, пов’язані з цим рішенням.

4. Іноземна біржа зобов'язана передати активи до АРМА лише на виконання офіційного запиту компетентного органу її власної юрисдикції. Відсутність MLAT-процедури з боку українських правоохоронців - аргумент для відмови виконувати "прямий" лист українських органів.