Апелляционный суд подтвердил законность начисления свыше 8 миллионов долларов штрафных санкций для ООО за нарушения в сфере валютного регулирования — подробности ситуации.

Пятый апелляционный административный суд вынес решение по делу №420/11980/24, в котором отклонил апелляционные жалобы как общества, так и Главного управления Государственной налоговой службы в Одесской области.

Одновременно продолжает действовать постановление Одесского окружного административного суда, согласно которому было отменено сообщение-решение на сумму, превышающую 12,73 млн грн из общей величины в 12,88 млн грн.

Контрольный орган провел внеплановую выездную проверку документов ООО, касающуюся соблюдения валютного законодательства в ходе внешнеэкономической деятельности в период с 26 августа 2022 года до завершения проверки. В результате этой проверки 23 января 2024 года был составлен акт и вынесено уведомление-решение, которое позже стало предметом обжалования.

Перевірка виявила, що позивач не дотримався вимог пунктів 1 і 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції" у редакції змін (далі - Закон № 2473-VIII), а також пункту 14 прим. 2 Постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 "Про функціонування банківської системи в умовах воєнного стану", що стосується експортних договорів та контрактів, зокрема в аспекті:

Суддівська колегія підтвердила позицію суду нижчої інстанції, враховуючи такі міркування.

Щодо посилань позивача на існування мораторію на нарахування пені за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність:

Враховуючи введення воєнного стану на території України, пункт 69 Податкового кодексу України визначає специфічні особливості, що будуть застосовуватися до часу завершення цього стану.

З матеріалів справи випливає, що перевірка ТОВ здійснювалася в період з 5 по 9 лютого 2024 року. На момент ухвалення наказу про проведення документальної перевірки та під час її виконання правила Податкового кодексу України надавали контролюючим органам право виконувати, зокрема, документальні позапланові перевірки платників податків, щодо яких була отримана інформація про можливі порушення валютного законодавства, зокрема, в частині дотримання термінів надходження валютної виручки від експортних операцій.

Враховуючи зазначене, на момент проведення перевірки позивача мораторій на проведення документальних позапланових перевірок не діяв.

Документальна позапланова перевірка позивача здійснена Головним управлінням Державної податкової служби відповідно до норм Податкового кодексу України. Ця перевірка була ініційована на основі інформації, отриманої від Національного банку України, яка вказує на можливі порушення з боку платника валютного законодавства, зокрема щодо дотримання встановлених термінів надходження валютної виручки від експортних операцій. Таким чином, проведення перевірки відповідало вимогам Податкового кодексу.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 сформулював висновок, відповідно до якого, з 01.01.2021 пеня, нарахування якої встановлено ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII, за порушення строків розрахунків за операціями з експорту/імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абз. 11 п. 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" ПКУ.

Крім того, Верховний Суд у зазначеній постанові висловив юридичну позицію щодо застосування норм підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, які визначають, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадках, передбачених цим Кодексом. Це стосується правовідносин, що виникають у зв'язку з нарахуванням пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. Згідно з цією позицією, пеня, яка є мірою відповідальності за невиконання граничних термінів розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, регулюється спеціальним законодавством, і тому на неї не поширюються норми підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 ПКУ. Це аналогічно до норм абзацу 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ.

Верховний Суд змінив свою позицію, викладену в рішеннях від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, від 28 березня 2024 року у справі № 80/17879/22 та від 13 травня 2024 року у справі № 420/11208/23, щодо неможливості накладення пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті під час дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України на всій території країни для запобігання розповсюдженню коронавірусної інфекції.

У таких умовах, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку, що аргументи позивача щодо неправомірності нарахування пені контролюючим органом за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті до 30.06.2023, у зв'язку з введенням карантину на усій території України, не мають підстав.

Що стосується суті виявлених порушень, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до інформації, наданої товариством, для фінансових розрахунків із закордонними контрагентами був відкритий рахунок у банку, зареєстрованому в Мінську, Республіка Білорусь. Однак, через військову агресію Російської Федерації та запроваджені у зв'язку з цим санкції, діяльність цього банку в Україні виявилася заблокованою, що ускладнює проведення фінансових операцій.

У своєму позові ТОВ зазначило, що у зв'язку із вищезгаданими обставинами нерезидент звернувся до ТПП Естонії з проханням видати підтвердження про виникнення форс-мажорних обставин. У лютому 2024 року Естонська ТПП видала Сертифікати, що засвідчують настання форс-мажору, датовані 23.02.2024, які стосуються контрактів. Додатково, 15.03.2024 були отримані Сертифікати від Торгової палати Гемпшира, що також стосуються вказаних угод.

По контрактам укладеним ТОВ з нерезидентом (OAE) позивач не заперечує факт порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів за укладеними договорами та контрактами, про які йдеться в акті перевірки, однак посилається на наявність форс-мажорних обставин, які виключають можливість нарахування товариству пені.

У зв'язку з цим суд підкреслює, що правові основи проведення валютних операцій, валютного регулювання та нагляду, а також права і обов'язки учасників валютних операцій і уповноважених організацій, а також відповідальність за порушення валютного законодавства визначаються Законом № 2473-VIII.

Відповідно до цього Закону, органами, які здійснюють валютний контроль, є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що відповідає за реалізацію державної податкової політики.

Згідно з загальними нормами, експорт товарів повинен відбуватися у терміни, визначені в контрактах, але не пізніше встановленого НБУ кінцевого терміну розрахунків, що обчислюється з дати здійснення авансового платежу. До 5 квітня 2022 року ці терміни складали 365 календарних днів. У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, НБУ вніс зміни до граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, пов'язаними з експортом та імпортом.

Відповідно до указаних змін у період з 07.07.2022 такі строки становили 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються до операцій, що здійснені з 05.04.2022.

У випадку призупинення виконання господарської операції через виникнення форс-мажорних обставин, не тільки зупиняється термін виконання розрахунків за експортними та імпортними операціями, але й призупиняється нарахування пені на весь час дії цих форс-мажорних ситуацій.

Отже, законодавство передбачає ситуацію, коли фінансова відповідальність у вигляді пені не застосовується (або строк нарахування пені зупиняється) у випадку виникнення форс-мажорних обставин, які перешкоджають контрагенту виконати умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) визначаються як надзвичайні та невідворотні ситуації, які об客ективно унеможливлюють виконання зобов'язань, що закріплені в умовах договору (контракту, угоди тощо), а також обов'язків, встановлених законодавством та іншими нормативними актами.

Надзвичайні обставини — це такі ситуації, які не можуть бути передбачені сторонами у звичайному ході справ. Ці обставини характеризуються тим, що добросовісний і розумний учасник правових відносин не міг їх очікувати або передбачити, навіть проявляючи належну обачність.

Невідворотні обставини — це ті ситуації, які учасник правовідносин не має можливості уникнути, а також не здатний запобігти наслідкам цих обставин, навіть якщо виявить максимальну обачність і застосує розумні заходи для їх запобігання. Головним моментом є те, що непереборна сила унеможливлює виконання зобов'язань у принципі, незалежно від зусиль і витрат, які сторона вже понесла або могла б понести, а не лише у випадках, коли це викликає труднощі чи є економічно недоцільним.

Підтвердження початку та завершення дії форс-мажорних обставин здійснюється за допомогою відповідної довідки, виданої уповноваженою організацією або органом країни, де розташована сторона зовнішньоекономічного договору (контракту), або країни, що не є його учасником, відповідно до умов цього договору (контракту).

У рішенні від 23 липня 2024 року (справа № 240/25642/22) Верховний Суд, що діє в складі судової палати з питань податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зробив висновок, що введення воєнного стану в Україні не може розглядатися як форс-мажор для нерезидента, який не виконує свої зобов'язання щодо перерахування коштів на рахунки позивача за доставлений товар у рамках зовнішньоекономічних угод.

У рішеннях від 12 грудня 2024 року в справі № 380/839/24 та від 14 січня 2025 року в справі № 440/17191/23 Верховний Суд, посилаючись на свої ухвали від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, підкреслив, що практика Верховного Суду свідчить про те, що форс-мажорні обставини не є автоматично визначеними. У випадку їх виникнення сторона, яка стверджує про наявність форс-мажору, повинна надати докази не лише існування цих обставин, але й підтвердити, що вони мали характер форс-мажору саме в даній ситуації.

ВС також неодноразово вказував на те, що обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

У постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16 ВС зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.

З вищезазначених підходів випливає, що просто наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є достатнім доказом того, що вони безпосередньо призвели до неможливості виконання особою своїх зобов'язань за договором або зобов'язань, передбачених законодавством та іншими нормативними актами. Для встановлення такого зв'язку необхідно надати сертифікат (довідку) Торгово-промислової палати України або її уповноваженої регіональної структури, довідку від уповноваженої організації (органу) країни, де знаходиться сторона зовнішньоекономічного договору, або третьої країни, якщо це передбачено умовами договору. Крім того, слід враховувати й інші відповідні докази, що підтверджують цей зв’язок.

Згідно з висновками Верховного Суду, сертифікат Торгово-промислової палати, що засвідчує існування форс-мажорних обставин, не є остаточним доказом неможливості виконання зобов'язань. Суд має провести критичну оцінку такого сертифіката, враховуючи конкретні обставини справи та природу зобов'язання.

При цьому, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.

Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз ч. 6 ст. 13 Закону України №2473, яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання необхідним є доведення: 1) наявності обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова ВС від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Такі висновки викладено у постановах ВС від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі №805/1087/16.

Позивач зазначив, що існують форс-мажорні обставини, які ускладнили своєчасне отримання валютних надходжень від експортних операцій за укладеними контрактами. Він вказав на введення санкцій у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, що призвело до блокування діяльності банку, зареєстрованого в Мінську, Республіка Білорусь. Саме в цьому банку у нерезидентного підприємства, яке мало здійснювати оплату за поставлені товари, був відкритий розрахунковий рахунок.

Для підтвердження своїх слів позивач наводив Сертифікати, які підтверджують виникнення форс-мажорних обставин. Ці документи засвідчують факт існування таких обставин і звільняють від відповідальності за нарахування пені у зв'язку з порушенням валютного законодавства.

Надаючи оцінку вказаним твердженням позивача, колегія суддів врахувала, що всі договори, перелік, яких наведено в акті перевірки були укладені позивачем у період з 26.08.2022 по 29.05.2023, тобто вже після введення в Україні воєнного стану та набрання чинності Постанови НБУ №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" від 24.02.2022, що свідчить про те, що позивач був обізнаний із ситуацією, яка склалась в країні та певними обмеженнями, пов'язаними з введенням в країні воєнного стану. В свою чергу позивачем у період воєнного стану укладались контракти та здійснювалась поставка товару.

Колегія суддів звернула увагу на те, що постанова КМУ №187 від 03.03.2022 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації", встановлює мораторій саме на виконання грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є рф або особи, пов'язані з державою-агресором.

У цьому випадку аналізовані операції не включали виконання подібних фінансових та інших зобов'язань. Важливо зазначити, що нерезидентом є компанія з Естонії.

В свою чергу положеннями п. 15 Постанови Правління НБУ№ 18 від 24.02.2022, зупинено здійснення обслуговуючими банками саме видаткових операцій за рахунками резидентів рф/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти рф/Республіки Білорусь, за винятком передбачених цим пунктом випадків.

У цій постанові окремо зазначається, що немає заборон на переказ коштів (за винятком російських та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках для операцій, пов'язаних з експортом товарів та поверненням коштів за імпортні операції.

Обмеження поширюються виключно на операції з російськими та білоруськими рублями. Водночас, банки отримали можливість обмінювати ці валюти на міжнародному валютному ринку на інші валюти, які потім можуть бути зараховані на рахунки клієнтів.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства колегія суддів вважає, що в даному випадку були відсутні будь-які законодавчі обмеження, які б унеможливлювали належне виконання контрагентом позивача своїх зобов'язань з оплати товару, постановленого на виконання укладених договорів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку не встановлено наявності будь-яких обставин непереборної сили, які призвели або могли б призвести до неможливості розрахунків нерезидента з позивачем.

В свою чергу відомості, які зазначені в наданих позивачем сертифікатах, спростовуються законодавчими нормами, які не містили заборон щодо переказу коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів.

Таким чином, наведені в наданих позивачем сертифікатах обставини носять загальний інформаційний характер, без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні/обов'язку.

Особа зобов'язана документально підтвердити неможливість виконання своїх зобов'язань, виходячи з конкретних обставин, які заважають цьому, відповідно до вимог законодавства. Ситуація військової агресії на українських територіях не є автоматичною та безумовною підставою для підтвердження неможливості виконання зобов'язань.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що надані позивачем сертифікати Естонської ТПП не є достатніми доказами існування форс-мажорних обставин у даному випадку та як наслідок не звільняють суб'єкта господарювання від обов'язку доводити існування причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням) зобов'язань за укладеними договорами.

У таких умовах суд підкреслив, що не існує форс-мажорних обставин, які б виправдовували невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо розрахунків за товар, поставлений з території України. Тому нарахування пені відповідачем за порушення валютного законодавства є виправданим та обґрунтованим.