Амплуа "вирішувачів": Білецький Ігор та Леонід — шахраї на високих посадах, повідомляють ЗМІ.
В умовах кривавої війни з Росією Україна, на жаль, знову стала свідком нових проявів корупції. Це підтверджують численні скандали, що виникли навколо ТЦК, МСЕК, а також факти крадіжки гуманітарної допомоги і нелегальних схем перетворення кордону чоловіками. У ситуації стрімких змін в Україні суспільство активно обговорює необхідність реформування державних установ та викорінення корупційних практик. Попри зовнішні трансформації та зусилля у боротьбі з зловживаннями з боку посадовців, серед тих, кому українці довірили свої долі, все ще існує "класична" в негативному сенсі клановість, "кулуарне правонаступництво" і кримінальні зв'язки, що супроводжуються безсоромним шахрайством.
Цю інформацію повідомляють кореспонденти журналу Інформатор.
У цьому матеріалі журналісти розглядають родину Білецьких, де переплітаються долі колишнього співробітника центрального апарату Генеральної прокуратури та його сина, помічника судді Північного Апеляційного господарського суду. Використовуючи свої зв’язки, вони намагаються "вирішувати" справи, однак, зрештою, від Білецьких не варто очікувати нічого, окрім шахрайських схем та обману. На прикладі "родинних зв'язків" у владі, представників клану Білецьких, знову демонструється, як в Україні, особливо під час війни з Росією, за допомогою ілюзії впливу на систему правосуддя та правоохоронні органи можна замаскувати звичайні шахрайства.
Ігор Білецький залишив свою престижну посаду заступника начальника Головного управління, що відповідає за внутрішню безпеку та захист працівників прокуратури, приблизно півроку тому. Його відставка стала початком нового етапу в житті, адже він швидко виїхав з країни в умовах війни та знайшов новий дім у Європі.
Раніше ЗМІ повідомляли про його участь у різних корупційних схемах та у скандалах, пов'язаних з:
Білецький, роками працюючи на такій серйозній та відповідальній посаді, маючи великі повноваження, виявився цілком здатним створити певний заділ на майбутнє, який дозволяє тримати руку на пульсі та зберігати можливість продовжувати "вирішувати" питання, незважаючи на свою відстутність на місці. Досвід та звʼязки, які Білецький набув за роки служби використовуються їм для реклами свого впливу в системі. Але в дійсності - ні впливу, ні законних шляхів до врегулювання.
Раніше його віза була обов'язковою умовою для всіх кадрових рішень, і він вмів вправно впливати на деякі призначення в прокурорських колах, навіть не займаючи офіційної посади.
Син Леоніда Білецького, помічника судді Північного Апеляційного господарського суду, активно залучається до судових процесів і прагне створити оптимальні умови для зміцнення сімейних зв'язків із системою правосуддя, а також підтримує репутацію "посередників" родини Білецьких. Проте, насправді, за його діями ховаються не лише шахрайство та фарс, а й відсутність необхідних знань, професійних навичок та авторитету.
У тих колах осіб, які шукають допомоги у Білецьких, наявність родинних відносин посилює організацію корупційніх схем. Отримуючи протекторат батька з прокуратури, Леонід Білецький впевнено "підказує" суддям, яке рішення і для кого буде прийнятним, та встановлює еквівалент вдячності.
Відставка Ігора Білецького не стала фіналом його кар'єри, а лише призвела до його переходу в тінь. Він активно намагається зберегти свій вплив на ключових осіб у прокуратурі та судовій системі, а також шукає можливості для реалізації своїх інтересів через підконтрольні структури чи посередників. У цьому контексті його відставка виглядає не як втрата влади, а як нова можливість для дистанційного ведення своїх справ, що, на жаль, продовжує завдавати шкоди українському народу.
Леонід Білецький, син Ігоря Альфредовича, в даний час виконує обов'язки помічника судді Північного апеляційного господарського суду Олександри Володимирівни Агрикової. В публічному житті він намагається залишатися непомітним. Проте, коли виникає нагода, не пропускає шансу похвалитися своїми зв'язками та ілюзорною підтримкою батька. Його роль помічника судді відкриває реальні можливості для участі в різних кримінальних схемах. Іншими словами, під час особистих зустрічей Леонід Білецький легко ділиться своїми можливостями:
Батько, який нещодавно займав ключову посаду в Офісі Генерального прокурора, й надалі намагається забезпечити прикриття схематозів сина Леоніда. Але, як зазначалось вище, тільки намагається.
Згідно з інформацією, отриманою з ПАГС, Леонід Білецький, виконуючи обов'язки помічника судді, виконує функції оператора нелегального фінансування та є посередником у корупційних схемах, пов'язаних з "торгівлею" кримінальними справами.
Якщо судити з декларацій Ігора Білецького, дружини Світлани та сина Леоніда, торгівля кримінальними справами, кришування криміналу та інша протиправна діяльність дає непоганий дохід родині. Квартири, земельні ділянки, будинки, нежитлові приміщення, елітні автомобілі, паркомісце для авто, цінні папери, рахунки в банках, готівкова валюта. Численна кількість нерухомості та земеляних ділянок в арсеналі громадян, які не займались бізнесом та підприємницькою діяльністю.
Фінансові організації, включаючи закордонні банки, де суб'єкт декларування або члени його родини мають відкриті рахунки, зберігають кошти або володіють іншим майном:
Але офіційних доходів кіт отримав зовсім небагато з такими активами:
Родина Білецьких, що займає високі посади, яскраво демонструє, як клановість та корупційні практики, що базуються на звичайному шахрайстві, продовжують пронизувати українські державні інституції навіть у часи війни. Це відбувається попри зовнішні реформи та зусилля, спрямовані на ліквідацію цих негативних явищ. Після свого відходу з посади та виїзду за кордон Ігор Білецький передав "спадщину шахрайства" своєму синові Леоніду, який тепер виконує роль "вирішувача" місцевих справ. "Династія посадовців" Білецьких так і не стала символом професіоналізму, честі та гідності; натомість, вона виявилася лише прикладом звичайного шахрайства, що використовує державні повноваження для власних цілей.
