Адвокатура: чи здатна Антикорупційна стратегія вирішити складні питання?
Коли держава говорить про корупцію в судах, зазвичай у фокусі -- судді або прокурори. Адвокатура майже завжди залишається "в тіні" -- як нібито незалежна професія, що живе за власними правилами. Але саме адвокат є тією ланкою, з якою громадянин стикається напряму, коли шукає захисту своїх прав. І саме тут накопичилися системні проблеми, які роками не мали політичного та правового вирішення.
30 грудня НАЗК провело публічне обговорення підрозділу проєкту Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки, присвяченого проблемам адвокатури. Вперше адвокатура стане окремим складником Антикорупційної стратегії.
Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) вже передало проект стратегії на розгляд та експертизу до Урядового офісу з питань євроінтеграції. Розділ ІІ містить 16 підрозділів, які охоплюють різноманітні сфери, такі як правосуддя (суди, прокуратура, адвокатура), будівництво, освіта, аграрний сектор та інші. Очікується, що Кабінет Міністрів найближчим часом ухвалить рішення щодо подальших кроків з документа, після чого розпочнеться етап обговорення в парламенті, оскільки саме Верховна Рада має ухвалити Антикорупційну стратегію у формі закону.
На цьому фоні виникає ряд важливих запитань. Які конкретно аспекти адвокатської діяльності вважає проблемними НАЗК? Чи мова йде про справжні антикорупційні реформи, чи це лише декларативні зусилля? І, зрештою, хто буде ухвалювати рішення, здатні змінити систему, яка роками функціонує без змін та зовнішнього нагляду?
Розділ, що стосується адвокатської діяльності, включає п'ять ключових питань і сім запланованих стратегічних результатів, які Україна має реалізувати протягом наступних п'яти років. Згідно з логікою цього документа, йдеться не про втручання у звичну діяльність органів адвокатського самоврядування, а про необхідність законодавчих змін, які оновлять професійну рамку.
Завдання, окреслені в даному проєкті, зосереджуються на кількох ключових аспектах, які вже тривалий час обговорюються в професійних колах та відображені в документах, пов'язаних з євроінтеграцією:
Останній аспект викликав особливу стурбованість: учасники дискусії зазначили, що протягом останніх кількох років адвокатська спільнота не мала доступу до детальних звітів щодо використання внесків. Крім того, ті звіти, які були опубліковані до 2022 року, виявилися неповними і не дозволяли отримати чітке уявлення про структуру витрат.
Однією з системних проблем, що виникають внаслідок дисфункції самоврядування, є те, що адвокатська спільнота вже протягом кількох років не надає своїх представників до Вищої ради правосуддя та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Це, у свою чергу, поглиблює кадрові кризи в суміжних інституціях правосуддя.
Дмитро Калмиков, заступник голови НАЗК, під час обговорення з громадськістю зазначив, що блок правосуддя був включений до списку сфер, які потребують обов'язкового аналізу для нової стратегії. Це рішення було ухвалене з урахуванням запитів суспільства та бізнесу, а також з метою відповідності євроінтеграційним сподіванням.
"Як показують останні соціологічні дослідження, однією з проблем, що найбільше турбують населення України (більшу стурбованість викликають тільки війна, корупція та низькі доходи), є "несправедливість у системі правосуддя", -- розповідає в коментарі для ZN.UA Калмиков. -- Згідно з опитуваннями представників бізнесу, правосуддя й досі залишається доволі сильно ураженим корупцією (24,5% стикалися з корупцією в цій сфері протягом останніх 12 місяців). Отже, правосуддя не могло не потрапити до переліку сфер, що підлягають обов'язковому вивченню для цілей розроблення проєкту нової Антикорупційної стратегії".
Також він наголосив, що Європейська комісія в переговорному процесі щодо 23 розділу, у звітах про розширення та в погодженій із Україною Дорожній карті з питань верховенства права очікує антикорупційної стратегії, спрямованої не лише на загальну ефективність системи, а й на мінімізацію корупції в пріоритетних сферах, серед яких прямо названо правосуддя.
Цю логіку підтверджують і в Міністерстві юстиції. За словами директора Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Мін'юсту Олександра Олійника, у звітах Європейської комісії про розширення за 2023-2024 роки прямо зазначено, що законодавство про адвокатуру потребує узгодження з Конституцією України, європейськими стандартами та належною практикою.
Йдеться, зокрема, про вдосконалення системи самоврядування та управління ресурсами адвокатури, підвищення прозорості й підзвітності, а також про реформу кваліфікаційних і дисциплінарних процедур та процесу доступу до професії. Ці ж проблеми було зафіксовано й в аналітичних матеріалах НАЗК, підготовлених для нової Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми на 2026-2030 роки.
Саме в цьому контексті, наголошують у Мін'юсті, Кабінет міністрів у травні 2025 року схвалив Дорожню карту з питань верховенства права, яка прямо передбачає підготовку законопроєкту щодо вдосконалення правового регулювання адвокатської діяльності -- шляхом оновлення законодавства й актів адвокатського самоврядування відповідно до європейських стандартів та найкращих практик.
Адвокатура є унікальною складовою громадянського суспільства та важливою частиною процесу правосуддя. Враховуючи, що навколо правосуддя завжди існують певні ризики корупції, цілком зрозуміло, чому НАЗК приділяє цьому питанню увагу. Не дивно, що адвокатура стала частиною антикорупційної стратегії НАЗК. Я сподіваюся, що це сприятиме глибшому усвідомленню адвокатами своєї ролі відповідно до Конституції та зменшенню терпимості до корупції в їхніх рядах, -- зазначає Дмитро Кухнюк, голова Національної служби посередництва і примирення, доцент кафедри юстиції ННІ права КНУ імені Тараса Шевченка.
У професійному середовищі поряд з "офіційними" дискусіями НАЗК вже давно виникають значно більш критичні оцінки ситуації, що склалася в адвокатському самоврядуванні насправді.
Основна концепція Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ухваленого у 2012 році, дійсно передбачала високий рівень самоуправління: кожен адвокат автоматично стає членом Національної асоціації адвокатів України. Найвищим органом цієї асоціації є З'їзд адвокатів України, що відповідає за вирішення основних питань та обрання голови Ради адвокатів України. З'їзди повинні проводитися щонайменше раз на два роки, а голова обирається на п'ятирічний термін і не має права займати цю посаду більше ніж два строки підряд.
"Однак ця система виглядає як ідеальна демократія лише на папері", -- зазначає адвокат, який бере участь у бесіді. Насправді ж механізми з'їзду та ротації виявилися майже повністю заблокованими, що призводить до концентрації влади в одних руках і позбавляє спільноту можливості впливати на важливі рішення. "Голова Ради адвокатів України Лідія Ізовітова мала залишити свою посаду після закінчення терміну, але цього не сталося. Офіційно це пояснюється війною та неможливістю організувати з'їзд, але наслідком є продовження централізованого контролю над системою", -- додає він.
Адвокатське самоврядування є важливим питанням у контексті відповідності обговорюваних тем урядовим ініціативам, викладеним у Дорожній карті, - зазначає Євген Крапивін, керівник напряму "Правопорядок" Лабораторії законодавчих ініціатив. - Я вважаю, що посилання на континуїтет не може служити законним виправданням для відсутності конференцій адвокатів після 2022 року, адже органи адвокатського самоврядування фактично залишилися незмінними (два законні терміни закінчилися у 2022 році). Крім того, варто звернути увагу на суддів і прокурорів, які організували декілька Всеукраїнських конференцій навіть під час повномасштабної війни. Системи правосуддя повинні дотримуватися законодавчих вимог і, перш за все, піклуватися про репутацію професії, замість того, щоб шукати підстави для ігнорування законодавчих норм стосовно формування самоврядних органів.
Наступний аспект, що безпосередньо пов'язаний з антикорупційною логікою стратегії, — це доступ до професії. Якість цього процесу є запорукою надання якісної правничої допомоги. Але чи відповідають чинні норми законодавства та рішення органів самоврядування, що регулюють це питання, сучасним стандартам якості? На жаль, ні. Іспити, оцінювані за технологічними критеріями та рівнем об'єктивності, приблизно відповідають рівню шкільного екзамену для дев'ятого класу 90-х років: учасникам надається паперовий білет, а їхні відповіді неможливо перевірити на об'єктивність.
Окрему увагу варто приділити нестачі публічних доказів. "Всі в спільноті обізнані про корупційні ризики, але вироків не існує", -- зазначає наш співрозмовник. Публічні заяви практично відсутні, оскільки мовчання вигідне обом сторонам. Відкрита критика часто сприймається як загроза для адвоката, що може призвести навіть до втрати ліцензії.
Водночас, за його словами, щороку в адвокатуру приходять тисячі нових фахівців, а в деяких регіонах цей процес супроводжується фактичною торгівлею свідоцтвами. Чи не є дивним, що за останнє десятиліття Закарпаття опинилося на вершині списку регіонів за кількістю виданих свідоцтв? Це створює парадоксальну ситуацію: хоча держава запровадила адвокатську монополію, обмежуючи доступ до представництва в судах, відсутність прозорих механізмів для вступу в професію та контролю може негативно вплинути на якість правових послуг.
Ще один аспект критики пов'язаний із дисциплінарною відповідальністю. За словами респондентів, існуюча система може діяти "в односторонньому порядку": адвокати, які вступають у конфлікт із саморегулюючими органами, можуть бути піддані формальному переслідуванню, тоді як дисциплінарний механізм практично не виконує функцію фільтрації справжніх порушень професійних норм.
"Особливу дискусію під час обговорення тексту Антикорупційної стратегії щодо адвокатури викликала пропозиція запровадити повноцінний реєстр дисциплінарних рішень, винесених стосовно адвокатів, -- додає в коментарі Євген Крапивін. -- У судах і прокуратурі такі рішення давно є публічними. Це дає можливість аналізувати практику, виявляти проблеми й підвищувати її якість. Питання не в грошах чи адмініструванні, а в готовності системи працювати прозоро".
Окремим аспектом є підвищення професійної кваліфікації. У рамках офіційних обговорень, які також відбуваються в суспільстві, активно критикується існуюча модель, в якій Вища школа адвокатури займає центральне місце, а набір балів для підвищення кваліфікації є обов'язковим. Адвокати зазначають, що в такій системі підвищення кваліфікації перетворюється на постійний механізм накопичення фінансових ресурсів, що безпосередньо піднімає питання прозорості фінансів.
Водночас в експертному середовищі наголошують: проблема не в самій ідеї обов'язкового навчання, а в його фактичній монополізації. Як можливий вихід пропонують створити систему підвищення кваліфікації для інших акредитованих інституцій -- університетів, професійних шкіл, громадських та освітніх центрів, зокрема з можливістю безоплатних програм. Такий підхід дав би змогу зняти монополію, зменшити корупційні ризики й повернути підвищенню кваліфікації його змістовну, а не фіскальну функцію.
Під час громадського обговорення 30 грудня йшлося не лише про діагноз, а й про конкретні інструменти, які можуть розблокувати роботу адвокатського самоврядування. Ключові пропозиції стосуються процедур, які сьогодні або заблоковані, або монополізовані.
Серед запропонованих заходів – створення відкритого реєстру дисциплінарних рішень стосовно адвокатів, впровадження єдиного стандартизованого цифрового іспиту на національному рівні для отримання права на професію, а також можливість онлайн-голосування при формуванні органів адвокатського самоврядування.
У експертних колах підкреслюється важливість фіксації цих змін на законодавчому рівні. Це включає, зокрема, обов'язкове проведення з'їздів адвокатів у віддаленому режимі з використанням електронного підпису, розширення автономії регіонів у питаннях самоврядування, зменшення монополії у системі підвищення кваліфікації та посилення фінансової прозорості. Останнє передбачає чітке визначення статусу членів кваліфікаційно-дисциплінарних комісій як суб'єктів, що підлягають декларуванню.
Фактично, держава вперше офіційно визнала, що проблеми в адвокатському самоврядуванні, доступі до професії, дисциплінарних процесах і фінансовій прозорості не є лише "внутрішніми справами" професійного середовища, а становлять загальну проблему для всієї системи правосуддя.
Антикорупційна стратегія є законом, але її зміст формується поетапно. Перший ключовий етап -- урядовий. Саме Кабінет міністрів отримав проєкт стратегії від НАЗК і вже найближчим часом має повернути його з правками та пропозиціями. Від того, наскільки послідовною буде позиція уряду, залежить, чи дійде документ до парламенту в цілісному вигляді -- без розмивання проблем адвокатури або підміни системних рішень декларативними формулюваннями.
Другий етап -- парламентський. Саме Верховна Рада ухвалює Антикорупційну стратегію законом, і саме там остаточно вирішуватимуть, чи готова держава перейти від діагнозу до рішень. Водночас учасники процесу не приховують: опір змінам буде. Йдеться як про керівництво Національної асоціації адвокатів України, так і про її лобістів у владі, для яких збереження статус-кво означає збереження контролю над ресурсами та повноваженнями.
Найближчі місяці покажуть, чи буде закладено умови для реального оновлення адвокатури -- з ротацією керівних органів, прозорими процедурами доступу до професії та підзвітним самоврядуванням. Якщо цього не станеться, проблема залишатиметься хронічною, а її наслідки відчуватимуть не лише адвокати, а й кожен, хто шукає справедливого захисту в суді.
